Капітан молодіжної збірної, яка в січні здобула золоті медалі на чемпіонаті світу в дивізіоні 1А, дебютував під час лютневої паузи на товариських матчах проти Румунії у складі національної збірної України. В нашому інтервʼю Іларіон Купріянов розповів про емоції після завершення ЧС U20, яким став його перший виклик до головної команди та як проходить його сезон в «Іглаві»
Розпочнемо з U20, де ви з командою стали чемпіонами світу. Минув місяць, які емоції зараз?
Зараз вже такої ейфорії як була спочатку немає. Звісно, я досі радий, що ми зустрілись з хлопцями і нам разом вдалось завоювати це золото. Зараз настрій зʼявляється коли дивлюсь на медаль (сміється).
Оце відчуття радості тривало до того часу, коли я повернуся зі збору національної збірної. Тоді я зрозумів, що це в минулому і треба налаштовуватись на наступні кроки.
Капітан збірної та капітан клуба. В чому основна відмінність?
Важко сказати, не вважаю себе таким вже дуже хорошим капітаном, я, можливо, не так часто допомагаю чимось чи підказую. Приємно бути лідером як і клубі, так і в збірній.
Бути лідером збірної – відповідальність чи статус?
Думаю, тут воно поєднується, але відповідальність серйозніша. Треба розуміти, що ти маєш бути лідером і на льоду, і поза ним, й вести свою команду за собою.
Тут ще варто додати, що в нашій збірній я один із старших гравців, тому важливо було стати прикладом для молодших хлопців. Радий, що в нас все вийшло і я дуже вдячний кожному за це.
На твою думку, це лідерство було одноосібним чи відчував, що й інші хлопці підтягнулись до твого рівня в цьому плані?
Звісно я відчував, що не сам. У нас багато молодих хороших гравців такі як Олексій Євтєхов та Микола Косарев. Тому я відчував, що я один із лідерів, але ніколи не було відчуття, що єдиний. Просто хороший гравець, допомагаю команді.
Який матч на U20 для тебе став найбільш памʼятним?
Думаю, що Італія, з ними було дуже непросто. Все могло піти не так добре в третьому періоді, коли ми пропустили з самого початку. Тоді все залежало від того як ми налаштуємось та зіграємо в свій хокей. Слава Богу, ми дуже добре налаштувались та змогли показати все. Так і виграли той матч.
Після завершення чемпіонату світу розумів, що точно отримаєш виклик на наступні збори головної збірної?
Я отримував виклики й до того, але через травму мені, на жаль, поїхати не вдалось. Я розумів, що я отримаю другий шанс і, думаю, що цей чемпіонат світу мені в цьому допоміг.
В чеських чемпіонатах по-іншому, ніж в Україні дотримуються міжнародних пауз. То ж чи не створює це проблем з приїздом на збори?
Тут більше історія про те, що коли ти граєш в U20 чи в дорослій команді, паузи відрізняються, за таким принципом їх і дотримуються.
А так то проблем це не створює, здебільшого в клубах розуміють важливість зборів і збірних загалом для гравців.
В національну збірну вперше ти поїхав разом з Олексієм Євтєховим та Дмитром Рудикою, ще двома гравцями нашої молодіжки. Наскільки легше було втрьох?
Звісно було комфортніше, коли ти їдеш з друзями, коли є з ким поговорити з самого початку. Але ми дуже скоро познайомились зі всіма, тому з адаптацією проблем не було.
Розкажи про те як прийняла команда, наскільки легко було влитися в колектив?
Старші хлопці постійно підказували, підтримували, ми легко знайшли спільну мову, тому проблем як таких не було.
Іноді починаєш говорити про хокей, запитаєш щось інше і все, ви вже починаєте говорити на будь-які теми. Повторююсь, нам постійно допомагали, тому адаптуватись вдалось легко. Всі були відкритими і простими. Наприклад, я звик дуже багато їсти, хлопці знали про це і постійно віддавали мені порції їжі, які не хотіли їсти самі, я був дуже радий цьому (сміється).
Щодо тренувального процесу, він сильно відрізняється від молодіжної збірної?
Тренування дуже хороші, звісно, в перший день було складно перелаштуватися, але це швидко проходить і ти вливаєшся в ритм.
Щодо молодіжної, то відрізняється, я б сказав що швидкостями точно, все-таки це національна збірна, тут все швидше. Проте загалом, що в U20, що в національній збірній хороші тренери, непогані тренування, загалом мені все подобалось.
Яке загальне враження склав про себе тренерський штаб?
Дуже хороше, не відчувалось ніякого тиску. Якщо щось не виходило, або зʼявлялись питання, ніхто не кричав, всі допомагали, підказували. Думаю, говорячи про позитивну атмосферу скажу, що й тренери були її частиною.
Давай перейдемо до матчів. Одна перемога та одна поразка. Розкажи про кожну гру
Перший матч був значно легше, бо Румунія теж випробовувала гравців, які не входили до основного складу збірної. Другий матч був тяжкий, мені здається, що суперники тоді зіграли вже своїм наближеним до основного складом. Не можу сказати, що нам було дуже важко, ми зробили декілька своїх дурних помилок, ми не забили декілька голів, які мусили забивати, а потім нас засудили судді. На жаль, ми програли.
Проте ти вважаєш, що Румунія є досить реальним суперником для України на чемпіонаті світу?
Як на мене, так. Все реально, головне грати дисципліновано та за тактикою.
Ти відзначився результативними передачами в обох матчах, як вдалось реалізувати ці моменти?
Я віддав дві передачі в більшості. Під час першої передачі мені вдали передав Даня Трахт, потім я побачив Олексія Ворону який стоїть на дальній штанзі, я подумав, чому б йому не віддати. Віддав, забили гол, супер.
А друга, хотів стягнути суперника нижче, але відкрилось місце всередині, я віддав, а Коренчук добив.
В обох матчах твоїми партнерами по нападу були Даніїл Трахт та Олексій Ворона, як тобі було грати з ними?
Взагалі супер. Ми всі між собою говорили, вони підказували де потрібно, тому знайшли спільну мову і все було чудово.
Тренувався ти одразу в цій трійці?
Спочатку Дані Трахту не прилетів його баул, тому з нами тренувався Гліб Варава. Як не дивно, він захисник, але його поставили до вас в напад. Загалом було прикольно покататись так, але коли приїхала сумка, до нас поставили Даню. Ми +- одразу один одного зрозуміли і пішла гра.
Відчуваєш, що перед чемпіонатом світу отримаєш ще один виклик на збори?
Думаю, що така можливість є, якщо буду продовжувати себе добре проявляти, сподіваюсь.
А якщо будеш продовжувати, то, думаєш, зможеш дебютувати цього року на дорослому ЧС?
Якщо буду продовжувати так само грати й хоч трошки додам у грі, то думаю, що така можливість теж є. Тому буду на неї працювати.
Ти вже неодноразово грав за дорослу команду «Іглави». То ж на власному прикладі, чим молодіжний хокей відрізняється від дорослого для тебе?
По-перше, це сто відсотків впевненість. Коли ти переходиш з молодіжної команди в дорослу, тобі треба бути впевненим. Це я відчув на власному досвіді. Коли ти невпевнений, то в тебе трясутся руки, не виходить все так як хочеш ти і ти просто не можеш зосередитись на своїй 100 відсотковій роботі.
Звісно треба прокачати свої силові якості, розвивати швидкість і в цілому набирати мʼязову масу. Завдяки цьому якраз й можна відчувати себе значно комфортніше. То ж, як на мене, це вища швидкість ну і впевненість в собі.
Як думаєш, ти перейшов вже з молодіжного хокею в дорослий чи перехід триває?
Мені здається, що ще трошки треба додати у впевненості та в силових параметрах. Хотілось би краще відпрацьовувати в єдиноборствах. А так, що саму гру я вже +- розумію, не можу сказати, що погано виглядаю на рівні дорослих гравців, тому може сказати, що вже непогано.
Ти пам’ятаєш свій перший матч за дорослу команду «Іглави»?
Так, дуже добре пам’ятаю (сміється). Я тоді весь час бігав, бо ми грали проти найсильнішої команди Чехії в нашій лізі. Вони постійно закидали шайбу нам за спину, я бігова за нею назад. Пам’ятаю як сильно в мене після того боліли ноги, але це було весело.
Коли наступного разу тебе знову поставили до дорослих?
Це було минулого року, нам молодим дали відіграти по 8 матчів, аби ми показали себе. Дуже добре тоді я себе не показав, в мене не було такої ж хорошої фізичної форми як є зараз. Тоді нас повернули в U20. Щодо цього сезону, то стало все краще, тому зараз граю за дорослу команду й наче все складається добре.
Всі останні матчі ти відіграв за дорослу команду. До кінця сезону ти ще повергрнешся в U20 чи залишишся в дорослій?
Як я розумію, то найближчим часом це буде вирішуватись, але вищий відсоток, що я залишусь в дорослій. Там зараз проблема з гравцями, бо один з наших лідерів отримав травму коліна і вилетів на 3-6 тижнів. Тобто виходить, що в нас рівно 4 ланки і має приїхати ще один гравець, але й має бути хоч один запасний. Тому, думаю, що залишусь в дорослій.
Попереду кінець регулярки та ⅛ плей-оф…
Загалом в регулярному сезоні в нас 52 матчі. Щодо плей-оф, у нас грає 14 команд, зараз ми закінчуємо регулярку. Перші шість команд перший час відпочивають і тренуються. Ті, хто в таблиці з 7 по 10, тобто 7 з 10 і 8 з 9, грають до двох перемог, тобто максимум три матчі. Ті команди, які виграють в парах, попереджають до першої шестірки в 1/8.
Як загалом проходить сезон для дорослої та молодіжної «Іглави», результативніше, ніж минулий?
Молодіжна команда у нас +- стабільна, якщо розглядати в довготривалій перспективі. Як і минулого року ми попали в топ-8, так в цього. Звісно, під час сезону були деякі підняття й спади, нелегко все йшло, але ми потрапили до топ-8, значить все супер, це й була наша задача в цьому році.
Дивлячись на дорослу команду, спочатку були деякі проблеми, не йшли ігри, хоча команда дуже добре почала літню підготовку. Потім хлопці розібрались, почали підійматись й до того часу, коли я почав грали за дорослу команду, вони вже попали в топ-6. Зараз ми тримаємось на одному рівні. Минулого ця команда посіла 8 місце, цього року 6. Трошки піднялись, прогрес є, це вже добре.
