Ігор Єдапін, керівник відокремленого підрозділу ФХУ в Луганській області розповідає про стан справ у своєму регіоні.
-Ігор Олександрович, розкажіть, як Ви прийшли в хокей?
-В моєму рідному Сєверодонецьку в 70-х роках був побудований типовий Льодовий Палац спорту, таки саме, до речі, як і в Запоріжжі, Одесі і Донецьку і не дивно, що мої однолітки з великим задоволенням йшли в хокейну ДЮСШ. Я прийшов в хокей в 1985 році і з того часу любов до цього виду спорту мене не залишає.
-До речі, якщо я не помиляюсь, то останній сезон, коли хокей був присутній в Сєверодонецькому льодову палаці – це сезон 2004/05років?
-Все правильно. Саме тоді місцевий “Хімік” в останнє представляв Луганщину в чемпіонаті України з хокею. В мене досить стоїть перед очима 100% заповненість трибун іграх з “АТЕКОМ“, “ХК КИЇВ”, і фурор, який відбувався в місті, коли наш “Хімік” проводив домашні матчі. Це було справжнє свято спорту, яке в ті роки приходило і на нашу вулицю.
-Яка була подальша доля цієї спортивної споруди?
-Лід більше на ній не заливали, обладнання зіпсувалося, виникли проблеми з фінансуванням палацу спорту, і, врешті-решт, він був переданий як заставне майно у власність одного з комерційних банків. Станом на сьогодні мерія орендує у банку цю споруду і на її базі працює місцева КДЮСШ #4, в якій діти займаються мініфутболом та багатьма ще видами спорту, проходять змагання по мініфутболу державного , обласного та місцевого рівня
-Чи існують перспективи чергового відродження хокею в Вашому регіоні і, взагалі, в області?
-З 2009 року ми почали крок за кроком відновлювати минулу славу нашого хокею: наша команда почала брати участь в чемпіонатах Донецької області серед аматорів, в цьому плані у нас “виросли крила”, коли в рамках програми “Хокей України” на Донбасі почали працювати 4 ковзанки. Особливо зручно з логістичної складової для нас була поява “Льодового Палацу” в Луганську, який запрацював літом 2013 року, але, на превеликий жаль, за сумних для нашої держави подій, три з чотирьох ковзанок станом на сьогодні перебувають на не контрольованій території. Наші фанати самої швидкої гри у світі вимушені їздити на тренування в Дружківку, оскільки місцева льодова арена є найближчою від нас.
-Чи є розуміння і практичне бачення можливості відновлення хокейного життя саме у Вас – в Сєверодонецьку?
-Ми не сидимо, склавши руки й на сьогодні працюємо паралельно в декількох напрямках:
1) Цією зими силами громадської організації за підтримки міської радита місцевого комітету молоді та спортубуло побудовано міський каток просто неба. На жаль, справжніх морозів ми, так, торік й не дочекалися.
2) Ми розраховували, що вдасться реанімувати льодове обладнання в нашому багатостраждальному Палаці спорту. Міська рада, навіть, двічі намагалася провести тендер на закупівлю булого у використанні устаткування для генерації штучного льоду. За останні 15 років- це була чи не єдина спроба місцевого самоврядування надихнути “хокейне життя” в наш Палац спорту. Але, на жаль, в практичну площину, цей проєкт так і не перейшов.
3) Але крига скресла після приїзду Президента ФХУ Анатолія Івановича Брезвіна. Була проведена певна кількість конструктивних зустрічей з очільниками міста та області. Я із позитивом дивлюся на перспективу цього починання, але більш детальну інформацію, я, з Вашого дозволу, залишу для нашої наступної зустрічі.
Так чи інакше, ми є реалістами і, звичайно, усвідомлюємо, що виклики, які останнім часом постали і перед країною і перед людством, в цілому, сповільнюють суспільно – громадські процеси і поле для маневру щодо фінансування зазначених проєктів, але, ми, віримо, що для нас “зворотного шляху немає” і ми відновимо хокей в нашому місті.
-Чи оцінювали Ви попит на зайняття хокеєм і потенційну заповненість хокейної ДЮСШ, яку плануєте створити одразу після появи потрібної інфраструктури?
-Все це прораховано і ми володіємо 100% інформацією, що проблем з комплектацією дитячих команд, у нас жодних не передбачається. Своєрідний анклав: Сєверодонецьк, Лисичанськ, Рубіжне, Старобільськ, Кремінна- це, майже пів мільйони мешканців, діти в яких, будемо відверті, не мають можливості взагалі займатися хокеєм. Проведені попередні перемовини з місцевими представниками влади, директорами спортивних закладів і бізнесменами ще більше переконали нас в тому, що найголовніше для нас- це доведення до логічного завершення питання появи ковзанки зі штучним льодом, яка буде своєрідним чинником,що форматує та об’эднує розвиток дитячого, а, надалі, і дорослого хокею в нашому регіоні.
-Дякуємо Вам за співбесіду і будемо тримати за вас кулаки, очікуючи на відродження Сєверодонецьку на хокейній мапі України.
