Донецький «Донбас» переміг у першому матчі хокейний клуб «Кременчук» із рахунком 5:0. Основний провал гостей трапився у середині другого періоду, коли господарі закинули чотири шайби у ворота Михайла Шевчука протягом трьох хвилин.
Але чи дійсно підопічні Дмитра Підгурського програли виключно через невдало проведений короткий ігровий відрізок? Цифрові показники матчу говорять, що перемога «Донбасу» була цілком заслуженою.
Кидки в ствір воріт: 37 (14+14+9) – 24 (11+6+7)
Перевага донеччан у цьому компоненті проглядалася неозброєним оком. Візуально господарі мали щонайменше подвійну перевагу, але багато кидків гравців «Донбасу» йшли повз ворота або блокувалися захисниками «Кременчука».
Якщо говорити про варіативність кидків, то команда Дмитра Підгурського левову частину своїх спроб виконала після контратак або атак з ходу. «Кременчук» і сам на контратаках грає непогано і суперникам не дозволяє вести контргру. А ось із позиційною грою в обороні у колективу з Полтавщини є певні проблеми. Це яскраво засвідчив півфінальний раунд Континентального Кубку, а перший матч у Дружківці лише підтвердив цей факт. Тож не дивно, що у «Донбасу» більше половини кидків стали наслідком багатоходових комбінацій. Власне й шайби свої господарі провели після тривалих розіграшів.
Кидки в більшості: 10 (7+0+3) – 10 (3+5+2)
Ще один важливий показник, який характеризує гру команди в нерівних складах. В даному випадку нічия є оманливим результатом. Гості в більшості влучили майже в усіх випадках у ствір воріт. У команди господарів приціл не рідко підводив виконавців.
Велику роль у грі в більшості для «Донбасу» відіграють захисники. І Петрухно, і Толстушко, і Горбань неодноразово прикладалися до шайби, перебуваючи на синій лінії. З одного боку в таких ситуаціях перед воротарем створюється серйозний трафік, що ускладнює відведення загрози. Але з іншого боку точність кидків від синьої лінії, враховуючи дистанцію та той-таки трафік, значно нижча, ніж у кидків з середньої чи близької відстані.
Проблеми «Кременчука» при грі в більшості були помітними задовго до цього поєдинку. Ще минулого сезону фахівці неодноразово наголошували на непереконливості спецбригад кременчужан. Відсутність захисників з добре поставленим кидком від синьої лінії змушує підопічних Дмитра Підгурського шукати щастя в грі через крайніх нападаючих. Втім використати свою основну чесноту – швидкість – Бойкову, Янішевському, Луговому та компанії у більшості зі зрозумілих причин дуже складно. «Кременчук» не звик і не вміє грати в позиційному нападі, що відразу кидається у вічі у матчах проти більш досвідчених суперників. І навіть за гри 5-на-3 гості виглядали вкрай непереконливо.
Якщо гості у більшості не створили майже нічого, то господарі напрацювали на одну шайбу. І хоча Нікіта Буценко спрямував каучуковий диск у сітку воріт Михайла Шевчука за секунду після виходу на лід оштрафованого гравця, основні події гольової атаки відбулися за нерівних складів.
Вкидання: 43 (15+13+15) – 23 (5+10+8)
Народна хокейна мудрість каже: «Хто виграє вкидання, той контролює гру». Дійсно, набагато легше виграти, коли ти контролюєш шайбу, ніж коли ти лише думаєш як її відібрати. Зазвичай сил після відбору шайби на організацію своїх атак залишається не так багато.
Про проблеми «Кременчука» на точці для вкидання багато було сказано ще під час Континентального Кубку. Нічого дивного у тому, що Нікіта Буценко, Ілля Докшин та Сергій Варламов раз за разом вигравали свої дуелі у центрфорвардів гостей.
Деякі спеціалісти відзначають відсутність м’язової маси у центральних нападаючих «Кременчука». Мовляв, гравці окріпнуть та почнуть вигравати на точці. Але Нікіту Буценка не назвеш гренадером та й майстром гри на точці Буценко-молодший був ще з часів свого дебюту у дорослому хокеї.
Атаки: 81 (34+21+26) – 56 (19+16+21)
Звісно, історія хокею знає багато випадків, коли команди вигравали матчі, значно менше часу за своїх суперників проводячи в атаці. В попередніх матчах «Кременчука» проти основних конкурентів спостерігалася саме така картина. Підопічні Дмитра Підгурського краще використовують свої шанси на контратаках, тому й мають вищу ефективність реалізації своїх шансів.
Втім у цьому поєдинку перевага «Донбасу» була аж надто великою. 34 атаки (при нормі в 22-25) за період – це дуже багато. Для порівняння рекордним показником на чемпіонатах світу останніх років є 42 атаки за період у виконанні збірної Швеції у матчі проти фінів (цікаво, що шведи тоді не змогли перемогти).
Такі цифри на користь «Донбасу» обумовлюється в першу чергу перевагою донеччан на точці для вкидання. Другим важливим фактором є кращий командний контроль шайби господарями льоду. Підопічні Анатолія Степанищева лічені рази втрачали шайбу у зародковій стадії атаки, в більшості випадків входячи до зони суперника з шайбою. Намагання зіграти швидко, яке притаманне гостям, більш пов’язане з ризиками втратити шайбу.
Також на великі цифри в цій категорії вплинула мінімальна кількість офсайдів. Гравці обох команд лише чотири рази потрапляли у положення поза грою. А кількість прокидань шайби взагалі здивувала. Якщо донеччани чотири рази перекинули шайбу через всі зони, то «Кременчук» жодного разу не зробив прокидання, повторивши унікальне досягнення!
Блоковані кидки: 5 (0+2+3) – 17 (7+5+5)
Тут все очевидно: команда, яка більше захищається, має блокувати більше кидків. В даній категорії враховані не лише активні блоки (яких зазвичай набирається 2-3 за матч), а й пасивні чи ситуативні.
У «Кременчука» також і більша кількість силових прийомів. І це теж легко пояснити. Команда, яка грає без шайби, завжди має більше силових прийомів. Таку саму картину вболівальники могли спостерігати й в Руані.
