У центральному поєдинку другого кола донецький «Донбас» здобув напрочуд переконливу перемогу над своїм основним конкурентом по турнірній таблиці – хокейним клубом «Дженералз». Підсумковий рахунок гри – 7:1 – говорить про серйозну перевагу команди господарів.
Але чи дійсно «Донбас» був настільки сильнішим за опонентів? Чи, можливо, мав місце фатальний для киян збіг обставин? За відповіддю на ці запитання звернемося до цифрових фактів матчу.
Кидки в ствір воріт: 42 (14+15+13) – 17 (6+7+4)
Лідери: Толстушко, Чердак, Буценко, Кочетков, Нікіфоров (всі – по 4) – Побєдоносцев (5)
Після першого матчу між «Донбасом» та «Кременчуком» усі фахівці відзначали, що перевага донеччан над конкурентом була доволі серйозною. Але тоді різницю (не таку суттєву – лише 13 кидків) легко пояснили різним підходом команд до побудови атакувальної гри. «Донбас» і цього разу гнув свою лінію: команда Анатолія Степанищева зіграла у гостро атакувальній манері. «Дженералз», які й самі полюбляють атакувати, і обороні зазвичай відпрацьовують добре, у звітному поєдинку провалилися в обох компонентах.
Не відомо якою була модель киян на гру, але виконати вказівки Вадима Шахрайчука його підопічним напевне не вдалося. Якщо в стартові хвилини активність «Донбасу» можна було пояснити двома чинниками – команда діяла на правах господарів, а гості, яких на матч було заявлено лише 18, могли ще й економити сили – то з плином часу ця перевага лише зростала.
«Донбас» атакував серійно, в пікові моменти дозволяючи суперникам лише викидати шайбу подалі від власних воріт, навіть не сподіваючись на контрвідповідь.
Найцікавіше, що свої шайби господарі провели також на піках атак. Лише гол у меншості у виконанні Нікіти Буценка є виключенням, що лише підтверджує загальну тенденцію.
Також не слід скидати із розрахунків той факт, що небезпеку біля воріт гостей створювали всі чотири ланки атаки «Донбасу». Не дарма усі вони й відзначились закинутими шайбами. У гостей же гідно виглядало лише тріо Кіча – Гніденко – Караульщук. А якщо додати сюди п’ять кидків у виконанні Олександра Побєдоносцева, то неважко зробити очевидний висновок – решка команди відіграла «без воріт». А, як відомо, однією ланкою матчі лідерів не виграються.
Кидки в більшості: 18 (5+7+6) – 7 (3+3+1)
Лідери: Чердак (4) – Кіча (4)
Хокеїсти «Донбасу» дев’ять разів володіли чисельною перевагою й три рази скористалися своїми нагодами. При цьому раніше атака «Донбасу» піддавалася критиці саме за дії в нерівних складах у матчах проти команд з верхньої частини турнірної таблиці. Лише одна спроба донеччан завершилась без кидків у ствір воріт (наприкінці другого періоду).
Закидали господарі льоду у пізніх фазах розіграшу більшості, після монотонного розхитування оборони суперника. Другу шайбу Олександра Журуна теж умовно можна записати на шайбу в нерівних складах, адже Олександр Побєдоносцев вийшов на лід за якусь мить до того, як рахунок став 4:1.
У гостей з п’яти спроб вдалою виявилася одна. Хоча під час того ж розіграшу більшості команда Вадима Шахрайчука встигла пропустити у власні ворота. Та й взагалі сім кидків для майже десяти хвилин гри у більшості – мізер. Дві більшості киян пройшли взагалі без загроз воротам Царегородцева.
Вкидання: 39 (13+15+11) – 37 (10+16+11)
Лідери: Буценко (11:8), Ромащенко (9:5), Докшин (9:10), Кузьмік (10:12) – Гніденко (13:11), Алексюк (8:7), Шаманський (12:14)
Центральна вісь киян у цьому поєдинку виглядала доволі гідно, хоча від Гніденка та компанії очікували більшого. Більш якісна гра на точках мала б принести «генералам» контроль шайби, а з ним і ініціативу в матчі. Тим більше, що досвідченим бійцем серед центрфорвардів донеччан саме у цьому компоненті гри можна назвати лише Нікіту Буценка.
Свою перевагу у грі «Донбас» здобув не за рахунок більш вдалої гри на точках. Важко уявити собі картину гри, якби господарі й у цьому компоненті мали б таку ж перевагу як і в інших.
Атаки: 75 (27+24+24) – 45 (15+15+15)
З них атаки з ходу: 24 (8+7+9) – 9 (1+4+4)
Такої переваги за кількістю проведених атак не очікував ніхто. Так, перевага донеччан читалася з огляду на стиль гри. Але різниця у 30 атак для команд, що вирішують однакові завдання, просто катастрофічна. При цьому продиктована така різниця не вдалою грою однієї з команд на точці для вкидань, як це було у матчі «Донбас» – «Кременчук».
Кількість атак повністю корелює з кількістю кидків та рахунком на табло. Тут без несподіванок.
Детальніше слід розглянути інший компонент. В нещодавньому фіналі молодіжного чемпіонату світу між Росією та Фінляндією команди виконували по 15-20 атак з ходу… за період. Росіяни завершили матч з показником 47 (45 в основний час), фіни – з показником 62 (60 в основний час). І лише 22 та 28 атак відповідно були позиційними.
За визначенням, атака з ходу відзначається своєю коротко тривалістю (4-5 секунд), мінімальною кількістю передач (3-4), напрямком передач (поздовжні чи діагональні) та, що найважливіше, найкоротшим шляхом розгортання атаки. Тому не дивно, що більшість таких атак завершуються кидками в напрямку воріт. Справа в тому, що у сучасному хокеї найвищого рівня суперники практично не дають змогу вільно розігрувати шайбу в своїй зоні. Більше того, активна фаза захисту розпочинається якщо не в зоні суперника, то однозначно до власної синьої лінії. Тож швидкість розгортання атаки відіграє чи не найважливішу роль.
В нашому ж поєдинку команди атакували дуже вільно, зустрічаючи супротив лише у зоні суперника. Про це яскраво свідчить статистика офсайдів (3:7) та прокидань (3:4). А офсайди виникають здебільшого через бажання команди організувати стрімку атаку. Кожне третє-четверте прокидання ж стається внаслідок бажання вивести дальнім пасом когось із крайніх форвардів на ударну позицію. До речі, атаки з ходу – це і є одним із показників роботи крайніх нападаючих при переході в атаку.
