Президент Федерації хокею України з позиції керівника підвів підсумок тренувальному зборові юнацької збірної України в Будапешті, чітко окреслив завдання, які стоятимуть перед командою на квітневому чемпіонаті світу в дивізіоні 1А, а також розповів, які кроки ФХУ здійснить у напрямі сприяння розвитку молодих українських хокеїстів найближчим часом.
– Мене тішить те, що не дивлячись на труднощі, які супроводжують наше життя в умовах війни, усі національні збірні продовжують працювати згідно з затвердженим перед стартом поточного сезону планом, – бере слово Георгій Зубко. – Звісно, до юнацької збірної, складеної з гравців, не старших 18-ти років, увага віднедавна особлива. Команда повернулася в другий за силами ешелон світового хокею після чотирирічної відсутності в ньому. Наше завдання – створити умови, щоб українці виглядали в дивізіоні 1А достойно. Це зобов’язує нас ставитися до всіх процесів, пов’язаних з очолюваною Олександром Бобкіним командою найвідповідальніше і найвимогливіше.
Підсумками збору в Будапешті особисто я дуже задоволений. Тренери мали змогу переглянути поточний ступінь готовності хокеїстів, які виступають у різних країнах Європи, як у тренувальному режимі, так і в зустрічах зі старшими за віком суперниками, лідерами чемпіонату Угорщини U21. Хлопці отримали змогу попрацювати на інших швидкостях, відчути іншу силу кидків. Взагалі, хочу подякувати угорцям, які створили нашій команді гарні умови для тренувань у хокейній академії «Обуда» і подбали, щоб ми отримали якісні спаринги.
Ледь не півкоманди увійшло в роздягальню збірної України вперше. Це завжди мандраж, особливо для молодих хлопців. Тому добре, що ця мить дебюту трапилася за два місяці до чемпіонату світу. Набувши цього досвіду, хлопці, яких тренер включить до фінальної заявки на чемпіонат світу, будуть психологічно стійкішими. Ми маємо непоганий вибір виконавців 2005-2006 років народження. Тренери мають з кого обирати.
Разом з тим, не треба забувати, що юнацька збірна – лише один з етапів становлення професійного спортовця. Хлопці, якщо вони хочуть відбутися в дорослому хокеї, в їх нинішньому віці повинні працювати особливо наполегливо.
– Термін, коли відбувалися ці збори, знаходиться поза межами офіційних міжнародних пауз. Наскільки важко з огляду на це було витягти гравців з різних європейських клубів?
– Знаю, що всі хлопці, які отримали виклики, зробили все від них залежне, щоб приїхати до лав збірної. Фактично, тренери переглянули усіх гравців, які підходять за віком і виступають поза межами України, за винятком представників північно-американських ліг. Окрім тренувального, то був ще й селекційний етап роботи. При цьому ми б з розумінням поставилися, якби хтось із гравців попросив дати йому нагоду зарекомендувати себе в клубі.
– Власне, це питання також актуальне, адже не є таємницею, що більшість хокеїстів, яким не було 18 років, виїхали з України вимушено, після початку повномасштабного вторгнення московитських окупантів. І не всі змогли влаштуватися в дійсно хороших клубах, не всі мають достатню ігрову практику…
– Рік тому, коли розпочалася велика війна, ми думали найперше про те, щоб допомогти юним гравцям з процесом евакуації. Це був головний виклик часу. Зрозуміло, що не дивлячись на величезну роботу, проведену не лише ФХУ, а й багатьма нашими друзями з інших національних федерацій, які надали хлопцям змогу залишитися в хокеї, ми не могли допомогти підшукати найоптимальніші варіанти всім хокеїстам без винятку. Нині головне, що хлопці залишилися в грі. Натомість ми вже розпочинаємо перемовини з багатьма лігами Європи і Північної Америки стосовно подальшого влаштування гравців у максимально конкурентних середовищах. Нині ведеться мова про можливість організації різного рівня кемпів і переглядів.
Згоден, що більшість юних українських хокеїстів, найперше з числа тих, хто був на зборі в Будапешті, мають потенціал, щоб виступати в сильніших лігах чи командах. Будемо робити все від нас залежне, щоб їм у цьому посприяти. Але хлопці повинні розуміти, що вони повинні багато працювати й самі.
– Та повернемося безпосередньо до теми юнацької збірної. Такої кількості зборів як впродовж року великої війни, наша національна команда до 18 років не мала, здається, ще ніколи. Здається, це той випадок, коли «не було б щастя, та нещастя допомогло». Цей досвід, який виявився успішним, може стати дороговказом на майбутнє?
– Для ФХУ основним пріоритетним завданням є розвиток збірних усіх рівнів – національної, молодіжної і юнацької. Найпріоритетнішою при цьому залишається національна команда. Проте в довготерміновій перспективі вона не може існувати й прогресувати без підготовки якісного резерву. Перед початком війни ми навіть вперше зібрали на зборі в київському Палаці спорту юнаків до 16 років. Однак системну роботу з командою цього віку наразі відтерміновуємо до настання миру.
Інші збірні надалі користуватимуться максимальною увагою і сприянням. Дрібниць не буває. Маємо забезпечити умови для якісного переходу хокеїстів з дитячого в юнацький, з юнацького в молодіжний, а з молодіжного в дорослий хокей. Мусимо враховувати реалії. В нас немає тієї кількості дітей, які займаються нашим видом спортом, як у хокейних топ-країнах. Відповідно треба бережно ставитися до всіх тих, хто починає займатися хокеєм і забезпечувати для них максимально якісний процес підготовки.
Так, торік навесні 40-денні збори були вимушеним заходом, адже хлопці після початку війни не мали змоги ні грати, ні тренуватися. Але це дало позитивний ефект. Тренери змогли створити гарний колектив з хорошим внутрішнім мікрокліматом, якісно підготували збірну до 18 років і в підсумку вивели її в дивізіон 1А чемпіонату світу. Надалі теж зосередимо увагу, щоб усі можливі міжнародні вікна використовувати з максимальною для нас користю. ФХУ постійно займається пошуком якісних спаринг-партнерів для наших команд, щоб ми не просто виходили на лід, а крізь ці контрольні матчі росли і ставали сильнішими. Та ж збірна до 18 років навесні проводила товариський матч зі швейцарцями і змогла в ньому перемогти. Це теж був показник, що ми рухаємося в правильному напрямі.
– Вінцем процесу підготовки нинішньої юнацької збірної теж буде виступ на чемпіонаті світу в французькому Анжері. Це буде дивізіон 1А, де ми не дуже часті гості. Які завдання ставите перед командою на чолі з Олександром Бобкіним?
– Ставимо перед тренерським штабом офіційне завдання: здобуття медалей. Маємо всі передумови, щоб виступити добре. Ми не вважаємо себе аутсайдерами дивізіону 1А. Тим паче, що в юнацькому хокеї чимало непередбачуваних речей. Не у всіх країнах може бути сильний базовий рік. Натомість у нас ця вікова категорія достатньо міцна для того, щоб не просто боротися за збереження прописки в ешелоні 1А, а претендувати в ньому на високі місця. Певен, ми здатні боротися на рівних з усіма суперниками.
Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ
