Нападник «Сокола», 24-річний Євген Фадєєв визнаний найкращим гравцем матчу регулярного чемпіонату Української хокейної ліги, в якому кияни на льоду Палацу спорту за присутності понад п’яти тисяч глядачів перемогли 6:2 «Кременчук». Євген закинув головним суперникам двічі і провів поєдинок вельми натхненно.
– Надзвичайно позитивні враження після цього матчу, – каже Євген. – Приємно і що вболівальники прийшли, і що ми перемогли. В такій атмосфері грається дуже комфортно. Думаю, кияни довго чекали на цю подію. В останнє наша команда грала у Палаці спорту десять років тому. Для нас честь – грати тут. Особливо для мене. Бути з Києва, бути вихованцем «Сокола» і виступати на арені, де наша команда здобувала найголовніші перемоги в своїй історії – щось особливе. Я навіть трохи нервував на початку гри. Це для мене особливий день. Радий, що ми змогли перемогти і потішити своїх уболівальників.
– Емоційна складова, про яку ви говорили вище, могла стати як плюсом так і мінусом для «Сокола».
– Мені важко говорити за інших хлопців, але я заспокоївся після першої зміни. Ми намагалися показувати свою гру. Результат на табло говорить сам за себе.
– Ваш ровесник Олексій Ворона з «Кременчука», з яким ви разом починали грати в хокей у школі «Сокола», а зараз протистояли одне одному, згадував, що єдиного разу грав на льоду Палацу спорту в дитинстві, проти «Крижинки». Ви теж брали участь у тому матчі?
– Читав спогади Олексія. Ні, я тоді не грав. Досі відвідував Палац лише як глядач. «Сокіл» ще виступав у вищій лізі чемпіонату РФ. Тоді стадіон був заповнений. У тому «Соколі» вистачало особистостей. Було на що подивитися і кого підтримувати.
– Яка специфіка льоду, самої ігрової коробки в Палаці?
– Мені сподобалося. Тут є більше простору, ніж у нас на АТЕКу. У Палаці є змога грати в комбінаційний хокей. Тут головне, щоб розподілити сили на весь матч. Коробка велика і бігати треба багато.
– Виглядає, що «Кременчуку» на таких майданчиках складніше сповідувати притиманний собі силовий хокей.
– Умови для всіх однакові. Ми теж вміємо битися і нав’язувати боротьбу. Що ми й зробили, закинувши шість шайб. Суперники своїх моментів не використали.
– Ще за день до матчу десять гравців «Сокола» і шестеро представників «Кременчука» готувалися на льоду Палацу спорту в лавах збірної. Тренер «Сокола» Олег Шафаренко побоювався, що за добу не зможе зібрати команди воєдино.
– Тренер завжди намагається передбачити найгірші сценарії. Щоб їх уникнути. Але ми, повернувшись зі збірної, гарно відпочили, виспалися і повернулися в клуб з особливим натхненням. Так, п’ять днів перебування в лавах збірної були непростими. Ми тренувалися по два рази на день. Але у п’ятницю мали зі збірною лише одне тренування. Часу на відновлення було багато. Всі ми – професіонали, вміємо відновлюватися. А порозумітися з партнерами, з якими в клубі тренуєшся щоденно, не важко.
– Найважче після таких матчів вочевидь налаштуватися на інших, не таких сильних у порівнянні з «Кременчуком» суперників.
– Ми продовжуємо працювати з тим же запалом, що й до гри з головним опонентом. Будемо вигравати в кожному матчі, щоб стати в підсумку чемпіонами.
Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ
