Кубок України-2025 здобув «Кременчук», закинувши 21 шайбу та пропустивши лише 1. Із чотирьох матчів у воротах чинних володарів Кубка тричі зіграв Едуард Захарченко, на його рахунку три шатаути, один із яких у фіналі турніру. Про готовність «Кременчука» до сезону, суперників та перебіг Кубка – в нашому інтервʼю. 

Розпочали Кубок матчем проти «Сокола». На твою думку, чим нинішній «Сокіл» відрізняється від того, навіть на ваших контрольних зустрічах?

Думаю, що «Сокіл» такий самий, як і завжди, як і минулого року був, просто ми стали сильнішими. Знайшли свою гру і стали більш впевненими.

Тобто можемо сказати, що один із козирів «Кременчука» на льоду — це впевненість після чемпіонства минулого сезону?

Так, це зіграло велику роль і ще більше згуртувало колектив. Ну і звісно, робота над помилками, яку ми провели в міжсезонні.

Особливістю «Кременчука» можна назвати факт дуже стабільного складу від сезону до сезону. На твою думку, наскільки це допомагає?

Всі один одного розуміють, є своя синергія. Ми розуміємо як один до одного ставитись і це стосується не лише льоду: з ким і як можна жартувати, з ким і посваритись, хто може завести команду, а за кого буває треба заступитись. Час «притирки» пройшов і всі розуміють один одного на підсвідомому рівні, назвав би це так.

Ти в команді провів менше часу, ніж її більшість, тобі цього вистачило?

Я б сказав, що я завжди був в «Кременчуці», тут я відчуваю себе ніби вдома. Мабуть, це тому, що це мій перший професійний клуб після мого повернення з-за кордону.

Тоді я потрапив сюди на досить короткий проміжок часу, коли «Кременчук» «АТЕКу» програв в фіналі. Так все і склалось, мене тут запам’ятали вболівальники, керівництво та команда. Хоч і хокеїсти були не ті, але «Кременчук» відклався після того в пам’яті дуже хорошою атмосферою. А щодо цього складу, то з хлопцями я вже був знайомий й до цього, крім, можливо, двох-трьох людей.

Якщо «Сокіл» такий як і в минулому сезоні, то що можеш сказати щодо «Дніпра»?

Відчуваю, що вони ростуть і прогресують. Там хороші молоді хлопці і важливо, що з ними працює тренер, який вміє працювати з молоддю. Тому так, дещо додали.

А як тобі «Одещина»?

Команда ще дуже «сира». Дуже надіюсь, що це не одноденний проєкт, а справжня команда з амбіціями. Не у всіх виходить зайти і одразу протистояти лідерам нашого чемпіонату «Кременчуку» чи «Соколу». Але вони зібрались, зібрали всіх, кого зараз можна було і не побоялись виступити на Кубку.

Варто віддати належне і керівникам команди, і її гравцям. Надіюсь, що у них все вийде і все буде добре. Я тільки «за», аби наш чемпіонат розвивався кількістю команд.

Новий «сухий» рекорд Кубка. Два матчі на 0, були думки перед фіналом, аби закінчити і його без пропущеної шайби?

Насправді такої думки не було. Була в моменті, коли ми зіграли проти «Сокола» перший матч, і в формі жарту хтось в роздягальні сказав, що «давай тепер весь турнір на 0». А я тоді ще не знав в яких матчах я буду грати і чи будуть в мене паузи. Я тоді відповів, що нереально, ну точно якась випадкова залетіти може.

Після другої без пропущеної вже ніхто нічого не говорив і на «Сокіл» вдруге я виходив без думок про шатаут. Головне було виграти, аби стати дворазовими володарями Кубка.

Що взагалі можна сказати за фінальний матч?

Ми готувались до двох варіантів розвитку подій. Або ми відчуємо, назвемо це, «помсту» за першу гру і такий легкий турнір. Або ж ми вийдемо і зробимо такий же результат як і був в першому матчі, що власне й стало реальністю.

Чи будеш ставити за мету тепер рекорд за кількістю періодів без пропущеної шайби в регулярному сезоні?

Поки що мій рекорд стоїть, то ж хіба його перевершувати, наче там три гри та період поспіль. То ж дійсно, хіба його ж покращити, аби точно найближчим часом не побили.

З цікавих рекордів Богдан Дьяченко та його булітна серія — можливо, задумаєшся про цей? 

Я зовсім не впевнений, що цього року в нашому чемпіонаті буде можливість зіграти таку кількість булітних серій. Минулого року була колосальна кількість, що не матч, то овертайм і буліти. «Сокіл» — буліти,  «Кепіталз» — буліти, «Шторм» — буліти.

Там дуже серйозний рекорд, не думаю, що я зможу його побити. Тут варто віддати належне Богдану за його вміння рятувати команду в серіях післяматчевих кидків. Можливо, він це й тренував, я не знаю. Не готовий відповісти, не було жодного разу таких думок, але думаю, що дуже малоймовірно.

Для мене це ментально дуже важко, ця ігрова частина точно не є моєю сильною стороною і я часто навіть бекапів прошу стати на буліти, бо дуже переживаю.

Минулого року ти здобував цей же Кубок, але у складі іншої команди. Розкажи чим для тебе відрізняються ці два чемпіонства?

Багато різних факторів було. По суті минулого року ми здобули Кубок ще до фіналу, обігравши всіх топів раніше. Останній матч у нас був з «Тризубом». Порівнюючи з цьогорічними команди, це +- ніби фінал з «Одещиною». Я ні в якому разі не хочу принизити жодну з команд, але факт різниці рівня гравців нашої команди та їхніх. Плюс якась команда нова, якась більш зіграна як наша.

Тяжко було налаштуватись на фінальний матч, аби зіграти його добре і виграти не в овертаймі, а створити комфортну перевагу. Після ми ще святкували в роздягальні, нікуди не квапились, все було спокійно в плані зборів та дороги. Думаю, тут важливо зазначити, що це перший турнір для нашого клубу був і одразу перший Кубок. Мабуть, тому нам й дали більше часу для того, аби порадіти перемозі.

Для «Кременчука» це вже другий Кубок. Тут все було спокійніше, прийшли в роздягальню, зібрались і святкували ми вже поза межами арени, по суті, в дорозі до Кременчука. А в цілому різниці ніякої: обидві команди дуже добре грали, тому різниці жодної.

Що для тебе це означають твої індивідуальні нагороди?

Якщо чесно, я не знаю, хто обирав володарів цих нагород. MVP отримав, мабуть, через шатаути. Та й найкращого воротаря через те, що нуль шайб пропустив. Але я б не сказав, що команда внесла в мої особисті нагороди більший внесок, ніж я сам. Якщо на попередньому Кубку мені дійсно довелось попрацювати, бо і «Сокіл» був непростим суперником, і з «Кременчуком» важка гра була у нас. Там не було нулів, там загалом були складні матчі.

А тут же ми закинули 11 шайб одному із лідерів чемпіонату за два матчі. Це дуже багато й при тому не пропустити нічого. За кількістю кидків не сказати, що їх було дуже багато і що вони були дуже складні. Якщо передивитись повтори всього матчу, то там половина моментів не є небезпечними. Тому я радий, що оцінили мій значний, але незначний внесок, але в цілому більше вдячний команді, що вони допомогли мені отримати ці нагороди.

Що вони означають перед чемпіонатом? Мабуть, дали впевненості. Але знову ж таки, оскільки я професіонал, то бачу свої помилки і певні недоліки, тому це не допомагає зрозуміти, що я в хорошій формі. Ні. Це все приємно, але я все одно бачу над чим потрібно ще попрацювати навіть без пропущених шайб.

Дуже впевнена перемога на Кубку морально допоможе на старті ЧУ?

Так, звісно. Для цього і є передсезонний турнір. Це якраз і є майданчик, аби перевірити те, над чим все літо працювали і в якому фізичному стані до сезону підходить команда. Найголовніше — чемпіонат України, а такі турніри важливі, аби подивитись над чим до старту ЧУ ще треба попрацювати.

З огляду на підготовку до сезону, склад, контрольні матчі та Кубок: технічно, фізично і морально «Кременчук» зараз найсильніший?

Так, безумовно. Я не знаю наскільки на «Сокіл» вплинув перехід Богдана Дьяченка і в чому проблема всередині. Але вони явно зараз поступаються в два чи в три рази минулорічному «Соколу», хоча по факту змінився у них лише воротар.

Але що сказати, воротар голи не забиває, а на турнірі вони не забили. Тому так, зараз «Кременчук» точно перший номер, але загадувати не будемо, як мінімум не виключені травми чи хвороби, випадає один і може випасти ціла ланка. Тоді команда розпочне грати вже зовсім по-іншому.

Тебе в Одесі приймають дуже тепло. Цього разу й всю вашу команду. Давай декілька слів вболівальникам?

Було дуже приємно грати в Одесі і дякую всім вболівальникам, які знають мене завдяки минулому сезону. Я старався показувати хорошу гру і викликати позитивні емоції на трибунах.

Дякую за підтримку «Кременчука», нам було дуже приємно і було навіть відчуття, що ми граємо вдома.

На трибунах тебе також підтримувала дружина, грати коли знаєш, що вона поруч спокійніше? 

Це моя сімʼя і мені дуже приємно, коли вона знаходиться поруч. Я часто шукаю її очима на трибуні, якщо не знаю заздалегідь де вона сидітиме. Мені подобається, що їй подобається хокей.

Попереду Континентальний Кубок. Чого очікуєш від нього?

Така сама історія як у фіналі проти «Сокола», ті самі два варіанти. Або ми, мʼяко кажучи, зіграємо не найкраще, або дамо бій і пройдемо цю групу як трамвай. Не думаю, що буде серйозна боротьба кожного матчу.

Чи орієнтуєшся в суперниках, можливо, шукав щось про тих, з ким гратимете?

Так, я знаю всі команди, крім сербів. «Георгені» — фаворит. Дуже сильна команда з хорошими легіонерами, які показують дуже хороший хокей. Друге місце ділимо за рівнем хокею ми з «Будапештом». Але знову ж таки, якщо ми підійдемо до Континентального Кубка серйозно і з таким же настроєм як на «Сокіл», то думаю, у нас всі шанси показати дуже хороший хокей в канадському стилі.