Вихованці ДЮСШ “Патріот” провели перший, після послаблення карантину, збір. Беручи до уваги відсутність льоду у Вінниці, гравці і тренери відправились до Білої Церкви, де мали два тижні льодової практики і загально-фізичної підготовки.
На питання прес-служби ФХУ відповів старший тренер ДЮСШ Сачко Володимир Васильович
-Скільки дітей і яких вікових груп взяли участь в тренувальному таборі?
-До Білої Церкви відправились 38 дітей, яких ми, умовно, поділили на дві групи: 2007-09 та 2010-12 років народження. Цей розподіл дав нам можливість диференцувати вправи, які робили наші гравці і максимально ефективно використовувати наявний в нашому розпорядженні лід. Якого, до речі, було по 4 години на добу- це більш ніж достатьньо для хокеїстів, які вже три місяці не стояли на ковзанах.
-Хто організував цей збір і, взагалі, які були умови в райцентрі на Київщині?
-Лід був оплачений нашою міською владою, а всі витрати щодо проїзду, мешкання, харчування повністю взяли на себе батьки. Користуючись нагодою, хочу подякувати і представникам вінницької мерії, і нашим батькам, які в доволі скрутний і не стабільний час спромоглися зорганізувати цей виїзд хлопців. Ми мешкали в комплексі “Дубрава”, маючи згідно протиепідоміологічних норм певні обмеження і нюанси соціальної ізоляції, але це, аж ніяк не вплинуло на проведенні нашого кемпу. Навіть, навпаки, ніхто нам не заважав і ми з колегами-тренерами та гравцями були повністю зосереджені на виховально-тренувальній роботі у відповідності зі своїм планом і власними завданнями на ці два тижні.
-До речі, які завдання у Вас були на цьому зборі?
-Окрім втягувальної роботи з поступовим підвищенням навантаження “на землі”, ми акцентували свою діяльність під час перебування на ковзанці на двох базових компонентах підготовки: техніка володіння ковзанами і робота з шайбою.
-Які Ваші загальні враження від рівня вихованців ДЮСШ “Патріот”
-Відверто кажучи, відбулось те, чого ми з колегами більше всього побоювалися під час зупинки тренувального процесу з березня місяця. Хлопці доволі відчутно “здали” під час вимушеного простою. І, навіть, on-line, тренування, яке ми практикували з тренерами весь цей час за допомогою передачі завдань шляхом відео-файлів з подальшим отриманням feedback від гравців, не врятували загальну картину “боєздатності” нашої льодової дружини. Та й врешті-решт, ці тренування мали на меті підтримання загально-фізичних кондицій юних хокеїстів, а вже проблематику, безпосередньо, хокейної складової ми побачили і відчули під час льодової практики. Страшного нічого не відбулося- в цій ситуації на разі знаходиться весь хокейний світ. Головне- ми всі йдемо до своєї мети- зберігти хокей у Вінниці і підготувати майбутніх гравців для вітчизняного хокею. Попереду- чималий обсяг роботи, продовжуємо працювати.
