Головний тренер збірної України Дмитро Христич в інтервʼю сайту Федерації хокею України поділився своїми враженнями від чемпіонату світу в Дивізіоні 1А, де національна команда здобула бронзові нагороди, хоча була дуже близькою і до кращого результату.

Бронзові нагороди – це результат, яким ви пишаєтеся, чи результат, який вас розчарував?

Ми пишаємося бронзовими нагородами чемпіонату світу в Дивізіоні 1А. Розчаровані ми лише останньою грою. Ми мали прекрасну можливість потрапити до топ-дивізіону.

Але ситуація неоднозначна. Польща, наприклад, нещодавно зробила стрибок із Дивізіону 1B до 1А, а наступного року піднялася до еліти – й одразу вилетіла. Чи привезли вони звідти якийсь корисний досвід? Не знаю, але на цьогорічному чемпіонаті світу вони залишилися без медалей.

З іншого боку, ми давно не були в групі 1А – і одразу здобули медалі. Це – позитив. Повторюся: ми могли виграти останній матч, але не вийшло.

Якщо згадати кожного суперника, яким вам запамʼятався наш шлях на чемпіонаті світу?

Перші дві зустрічі ми проводили з лідерами дивізіону. Між цими матчами була менше ніж доба на відновлення. Але ми змогли набрати три очки – і цим сплутали карти всім іншим командам у групі. Для себе ж ми зробили непоганий заділ для виконання мінімального завдання. Ті три очки нічого не гарантували, але ми зрозуміли: можемо грати на швидкостях, які пропонують суперники вищі за рейтингом. Це теж позитив.

Основне випробування було в матчі проти Румунії – господарів турніру. Це був матч на екваторі змагань. Для нас це був єдиний зручний вечірній матч. У тій грі ми перемогли впевнено. Якщо перед чемпіонатом у двох товариських матчах із ними були «гойдалки» в рахунку, то тут ми переграли їх упевнено. Це дуже сподобалося.

Після того ми вийшли на гру з поляками вже трохи заспокоєними. На той момент завдання-мінімум – уникнення пониження в класі – було виконано. Польщу ми вже сприймали як рівного суперника. Вони відкрили рахунок, але нам вдалося показати свою гру.

Це була гра, після якої ви повірили, що команда може пробитися до еліти?

Звісно. Після перемоги над Польщею ми мали всі шанси вийти до елітного дивізіону. Нам вистачало набрати одне очко в останньому матчі. Тоді ми досягли би нашого максимального результату. Але не змогли. Ми шукали причини – й досі важко сказати, що саме нам завадило.

Не можу сказати, що бракувало мотивації – усі чудово розуміли ситуацію в турнірній таблиці. Всі розуміли, що Японія – сильний суперник. Можливо, зіграло роль те, що перед чемпіонатом ми зіграли з ними на рівних швидкостях і перемогли. Може, це трохи нас заспокоїло.

У третьому періоді в нас було достатньо сил. Ми перегравали суперника, але не змогли зрівняти рахунок. Якщо ти не граєш на повну 2/3 матчу, то тобі може не вистачити часу в кінці гри. Так воно і трапилося.

Втрата Дьяченка через травму стала ключовим моментом у цій поразці?

Не скажу, що ключовим, але це був один із факторів. Багато хто бачив, що після гри з поляками він не дуже радів – уже тоді відчував біль. 2 травня на тренуванні сказав, що хоче спробувати вийти на лід, але біль не дозволяв виконувати свою роботу. Він чесно сказав, що не зможе грати на 100%. Ми це прийняли. У нас були ще два воротарі.

Ми дали шанс молодому голкіперу. Він добре себе проявив, набув упевненості на цьому турнірі. Матч виграти не вдалося, але на свої 18 років він відіграв гідно.

Нульова реалізація більшості на чемпіонаті світу. Що скажете про цей аспект?

Це найбільший негатив турніру. Як цього позбутися? Треба більше напрацьовувати «план Б» ще до турніру. Також у мене є побажання стосовно гравців, які затримуються у своїх лігах та не можуть тренуватися разом зі збірною. Вони мають приїжджати та доводити свою майстерність. Одного фактору, що вони приїхали – замало. 

Наприклад, Сашко Пересунько виграв чемпіонат Словаччини [1 Ліга]. Можливо, трохи заспокоївся після цього, наївся хокеєм. Десь не вистачило професіоналізму – треба було ще трохи потерпіти. Він не випадав з гри, але не зміг розкритися так, як ми того чекали. Як минулого року. Так само – Трахт. Але вони обидва – молоді гравці. Вони прогресуватимуть. Думаю, далі вони показуватимуть кращий хокей у збірній та допоможуть нам забивати в більшості.

Можемо говорити і про рівень опозиції? Адже минулого року в 1B у нас була найкраща більшість, а тепер – найгірша.

Так, впливає не лише наша гра, а й майстерність суперників. Вони швидше реагують, краще захищаються в меншості. Нам теж треба ставати сильнішими, а не дивитися на минулорічні цифри.

У чому треба покращуватися?

Нам треба не лише дві перші пʼятірки, нам треба вміти грати без шайби. Це треба вміти та розуміти усім ланкам. Якщо гравці додаватимуть у цьому плані у своїх клубах, то і в збірній ми матимемо інший результат. Треба вміти грати проти сильніших суперників, треба вміти грати в мненшості, треба мати потужну третю і четверту ланки. Ми ще далекі від ситуації, коли є гідна конкуренція на кожну позицію, на кожну роль у збірній. 

З початку повномасштабної війни з російськими окупантами багато гравців поїхали грати за кордон. Особливо молодь. Є така думка, що це допоможе збірним командам зробити якісний стрибок у стилі гри та результатах. Розділяєте таку думку?

Про якийсь суперстрибок не буду говорити, але буде краще, ніж було в минулому. Тут не треба лише сподіватися на прогрес нашої молоді, але й робити все, щоб сприяти цьому прогресу. Хотілося б, щоб наші гравці прогресували і піднімалися в більш серйозні ліги, як-то чеська Extraliga, фінська Liiga, північноамериканська AHL. Ми ще не сильно представлені в таких лігах. Але ми бачимо, що є певний рух у тому напрямку. Це добре. Будемо дивитися на наші перспективи з точки зору позитиву.

Повертаючись до сьогодення, яким двом збірним ви прогнозуєте виліт до Дивізіону 1А?

Ви же бачите, як на чемпіонаті світу грає Угорщина? 1:6, 0:6, 1:6, 2:8, але взяли і «хлопнули» Казахстан 4:2. Якщо Казахстан у заключних матчах не набере очок, то Угорщина обійде їх за рахунок очної зустрічі. Щодо іншої групи, то Словенія там старається, але я думаю, шансів у них малувато. Чекаємо на будь-яких суперників. Фаворитів не маю, нехай щастить усім тим збірним.

Планувати підготовку до наступного сезону розпочнете після того, як дізнаєтесь усіх суперників на ЧС-2026 у D1A?

Так, наразі підбиття підсумків і планування поставлено на паузу. Нам, тренерам, персоналу й гравцям, хочеться мати якісний зв’язок із керівництвом і відчувати підтримку Федерації. Перед стартом чемпіонату ми почули потрібні слова – і це важливо.

За два роки ми створили колектив, який довіряє нам. І хочемо продовжити цю роботу. Якщо буде підтримка з боку керівництва – легше буде говорити про майбутнє.

Треба розуміти, що в клубах у гравців передбачені паузи для відпочинку. Але в ці паузи ми викликаємо їх до збірної, і вимагаємо проявити себе якнайкраще. Вони грають за країну, за прапор – але потрібно використовувати й інші мотиваційні важелі.

Це важлива частина роботи, що дозволяє краще планувати підготовку та офіційні змагання. Тож після завершення чемпіонату світу в елітному дивізіоні чекаємо на змістовний діалог із керівництвом.