-Юрій Вадимович, як і коли в Кривому Розі з’явився дитячий хокей?
В 2012 році в рамках програми «Хокей України» закінчилось будівництво льодової арени в нашому місті, яка була урочисто відкрита 19 грудня. Але вже з літа того року на базі ДЮСШ №1 в були відкриті відділення хокею з шайбою та фігурного катання. Зимові види спорту для Кривого Рогу- це, своєрідна, екзотика, але з самого початку діти дуже активно стали записуватися до хокейної секції.
–Хлопці яких років народження першими були зараховані до відділення хокею?
-Ми розпочали з гравців, які народилися в 2004,05,06 роках. І вже сьогодні, гадаю, можемо підвести певні підсумки.
Команда 2004 року ще в позаминулому сезоні відчувала кадрові проблеми, за нас грали четверо вихованців дніпровської хокейної школи. А вже в сезоні 2019-20 років нам довелось відмовитись від представництва Кривого Рога у всеукраїнських змаганнях в цій віковій групі. Дехто з дітей переїхав в інші хокейні міста України: колишні криворізьці 2004 року зараз не пасуть задніх в Дніпрі, Новояворівську, Дружківці, Києві та Білий Церкві.
У віковій групі 2005 року народження, тренером якої є Олександр Миколайович Пойда, подій в цьому сезоні було дуже багато.
В першу чергу, користуючись нагодою, хочу подякувати всій українській хокейній родині, яка надала фінансову допомогу гравцеві нашої команди Лобацевичу Віктору, якому була зроблена доволі складна операція в Дніпрі. Хлопець поступово повертається до звичайного життя, вже виходив на лід, ми всі очікуємо на його повноцінне повернення в склад команди- всі знають, наскільки Вітя любить хокей і живе їм, в буквальному сенсі цього слова.
Інша важлива подія, яка теж має безпосереднє відношення до команди 2005 року народження- це участь Дениса Пасько у складі команди з хокею на III Зимових юнацьких Олімпійських іграх в Лозанні, з якою Денис повернувся до рідного міста володарем срібної медалі. Ця нагорода викликала неабиякий резонанс в спортивному житті Кривбаса: лауреат певний час був «хедлайнером» всіх спортивно-інформаційних програм, його разом з тренером було запрошено на сесію міської ради міста, де мер міста, Вілкул Юрій Григорович вручив їм пам’ятні нагороди, а тренеру, також, був вручений нагрудний знак за заслуги перед містом третього ступеню. Крім того, на підставі рішення міської ради, вони були заохочені щорічною стипендією для провідних спортсменів і тренерів міста. Денис у розмірі 80 000 гривень, Александр Пойда- 40 000 гривень.
Що стосується участі команди в чемпіонаті країни, то хлопці не зрадили собі і знову підтвердили свій клас серед своїх однолітків. Хлопці вибороли бронзові нагороди в сезоні 2018-19 і цьогоріч теж посідали третю сходинку турнірної таблиці. Гравці і тренер були повні рішучості зазіхнути і на медалі вищого гатунку- колектив впевнено підходив на пік своєї форми до матчів плей-офф, але, мабуть, вже доведеться відкласти свої амбіції, принаймні, на рік. Склад команди є, достатньо збалансованим- хлопці грають разом вже 7 років, тому і батьки, і школа, і все місто по праву очікують на нові здобутки підлеглих Олександра Пойди.
Команда 2006 року народження (тренер- Темніков Євген Валерійович) на момент призупинення розіграшу посідала сьоме місце в чемпіонаті. На жаль, хлопці, які в минулому році, теж, стали бронзовими призерами, в цьому сезоні напрочуд довго не могли знайти притаманну їм гру, почавши поповнювати свій очковий баланс тільки в другий половині сезону. Шкода, що дуже багато часу вже було втрачено. Але, знаючи потенціал саме цих гравців, я переконаний: передостаннє місце в таблиці- не той результат, який мав би задовільняти хокеїстів та їх керманича.
Гравці 2007 року, яких очолює Березин Дмитро Костянтинович, посідали, станом на березень місяць, п’яту сходинку з шости учасників своєї групи. Основною проблемою в цій віковій категорії є коротка лава запасних. Колектив має в своєму составі близько 16 гравців, що звужує для тренера можливість оперативно вносити корективи в склад команди, якщо в когось з виконавців «не йде» гра, або хтось, навіть, захворів. Але, незважаючи на це, хлопці вийшли до наступної стадій розіграшу, де вже були повні рішучості довести свій клас і рівень на етапі плей-офф.
Гравці 2008 року, навпаки, досить впевнено пройшли чемпіонат, зайнявши другий рядок у своїй підгрупі. Сергію Михайловичу Бразі вдалося підняти базовий рівень хокейної майстерності і, поступово, почав приходити результат і в командній грі. А підопічні Євгена Темнікова- хлопці 2009 року, взагалі, очолювали свою підгрупу на момент призупинки чемпіонату.
Щось говорити про зовсім юних вихованців 2011-12 років народження, яких тренує Дмитро Березин і про хлопців 2013-14 (Брага), з моєї точки зору- зарано. Вони тільки розпочали навчатися хокейній абетці і головне завдання їх тренерів на разі- коректно донести ази хокейних вправ у катанні, володінні ключкою та змісту колективної гри.
Ми задоволені кількісними показниками набору до молодших вікових груп, хокей в Кривому Розі поступово займає своє місце в спортивній системі нашого міста.
–Яким чином Ви популяризуєте хокей в місті і доносите інформацію про функціонування відділення з хокею в ДЮСШ ?
-Кривий Ріг має, як відомо, свою географічну специфіку, він є одним з найдовших міст світу, тому наш тренерський штаб взяв на озброєння дещо іншу, на відміну від наших колег в інших містах, методику рекламування хокею і заохочування дітей до нашої спортивної школи. Ми, майже, не відвідуємо загальноосвітні школи, зробивши наголос на сучасних засобам донесення інформації. Активно розміщуємо рекламу в ЗМІ, телебаченні та активно працюємо в фейсбуці. Подібний підхід себе виправдав- багато хто з наших юних спортсменів вперше завітали на ковзанку після того як вони, або їх батьки побачили чи прочитали рекламну інформацію стосовно існування відділення хокею з шайбою. Ми і далі не плануємо зупинятися на досягнутому- будемо продовжувати робити все від нас залежне для підвищення зацікавленості маленьких хлопців та дівчат нашою улюбленою грою. До речі, ще раз хотів би повернутися до яскравої участі Дениса Пасько в Олімпіаді. Цей тріумф юного криворізьця, як і залучення нашою тендітної Ангеліни Мейхель до лав жіночої збірної України на чемпіонаті світу в Ісландії, зробили величезний поштовх в плані відкриття хокею для багатьох мешканців нашого міста. Мабуть, подібні історії маленького успіху, або маленькі історії великого успіху є найефективнішим засобом популяризації спорту, взагалі.
Єдине, шкода, що місто немає команди майстрів. Коли наша професіональна команда три роки тому здобула бронзові медалі чемпіонату України, то, взагалі, складалось враження, що хокей зможе компенсувати собою припинення існування гордості місцевого спорту- футбольного «Кривбасу». Наша хокейна арена, яка вміщує згідно всіх норм не більше 370 глядачів, інколи, збирала під своїм дахом до 800 відвідувачів. Місто захопилося хокеєм і кожна домашня гра хокейного «Кривбасу» була справжнім святом для спортивних вболівальників нашого мегаполісу.
Тому, якщо на якомусь етапі буде прийняте рішення щодо відновлення головної команди Кривого Рога, це тільки додасть додаткових стимулів та допоможе хокею в місті закріпитися на перших ролях в спортивній системі координат, а юні виконавці зможуть рівнятися на місцевих льодових лицарів, як це відбувається в Кремечузі, Білій Церкві або Дружківці.
–Як криворізька дитячо- юнацька школа співпрацює з мерією міста?
-По-перше, треба зазначити, що на базі школи №69 створений спецклас для хлопців 2005 року. Навчальний процес коректно адаптований з тренувальним- юнаки мають відмінні умови для вдосконалення власних хокейних здібностей: щодня майючи час для льодових тренувань, а тричі на тиждень-, навіть, два рази на добу. При цьому, одночасно, достатня увага приділяється освоєнню загальноосвітньої програми і гармонійному зростанню хлопців. Інша важлива складова-і мерія, і, безпосередньо, Юрій Григорович Вілкул – не байдужі до розвитку спорту в рідному місті, підтримуючи існування всіх місцевих ДЮСШ і, за можливості, відвідуючи різноманітні змагання або визначні спортивні події, які збільшують спортивну славу гірнично-металургійного серця країни. Ми жодного разу не мали проблем з експлуатаційними витратами на підтримку льоду на нашій арені, що в свою чергу призвело до наступного ланцюжкового позитивного ефекту. Маючи можливість для продовження льодової практики з червня по серпень місяці, мерія міста виділила необхідне фінансування для проведення літніх спортивних таборів. Тому наші хокеїсти додатково займаються в червні, а фігуристи в липні місяці, продовжуючи, так би мовити, свій сезон. А, починаючи з серпня, у нас завжди в повному обсязі стартує підготовчо-вкатувальна робота напередодні нового навчально-тренувального року.
І ще одне: Кривий Ріг- чи не єдине місто, де місцева влада бере участь в фінансуванні виїздів гравців ДЮСШ в інші регіони держави для участі в змаганнях, цей факт є, важливим, без перебільшень, для батьків наших гравців. Ми дуже вдячні керівництву міста – умови, в яких перебуває дитячо-юнацький спорт в Кривбасі можна, навіть, назвати, зразковими.
-Які плани на наступний сезон?
-Ми, мабуть, як і вся країна, знаходимось в очікування закінчення пандемії і плануємо відновити учбово-тренувальний процес за першої нагоди. Заступник директора КПНЗ «ДЮСШ №1» Олександр Антюхін підтримує функціонування відповідної інфраструктири «на малих обертах», але, як тільки будуть зняті обмеження- ми одразу повернемось до звичайного режиму. Вся наша спортивна криворізька родина в очікуванні цієї події. Віримо, що ці часи- не за горами.
