Один із найкращих бомбардирів недавнього юніорського чемпіонату світу в дивізіоні 1В став єдиним повноцінним новачком національної збірної України на перших у році зборах, які розпочалися 7 лютого і добігають сьогодні кінця в київському Палаці спорту. Денис Гончаренко в інтерв’ю прес-службі ФХУ поділився враженнями від роботи в головній команді країни і розповів, як налаштовується на завтрашнє дербі «Сокіл» – «Кременчук» у рамках чемпіонату Української хокейної ліги.
– Денисе, перше запрошення в національну збірну – це особлива подія?
– Звичайно. Так само як по-особливому сприймав колись дебютний виклик у молодіжну збірну. До того міг зіграти на чемпіонаті світу з юнацькою командою України, але його, на жаль, відмінили через пандемію. Грати за країну завжди почесно. Нинішнім викликом від Вадима Шахрайчука отримав додатковий стимул, щоб тримати себе в гарній формі і потрапити з національною збірною на чемпіонат світу.
– Різниця в тренувальному процесі між національною збірною і молодіжними помітна?
– Так. У головній команді тренування інтенсивніші. Це не дивно, адже відчувається різниця в швидкості катання гравців. Старші хлопці майстерніші у всьому. А ми, молодші, за ними тягнемося, дивимося, що роблять інші і прислухаємося до того, що каже тренер. Звичайно, новачкам треба звикати до вимог. З окремими вправами зіткнувся вперше.
– А ще ви, мабуть, звикли, що тренери керують процесом емоційніше, ніж Шахрайчук. Олег Шафаренко в «Соколі» і Олександр Бобкін у молодіжній збірній доносять вимоги трохи по-іншому.
– Є таке. Думаю, це пов’язано з тим, що в національній збірній зібрані досвідченіші виконавці. Їх вже не потрібно виховувати так, як молодих.
– Зі всіма хокеїстами, які перебувають на зборі, вже були знайомі?
– З окремими хлопцями – лише візуально. Особисто їх не знав, познайомилися лише зараз.
– У збірній десять гравців «Сокола» і шість «Кременчука». Сьогодні завершується збір національної команди, а завтра, 12 лютого суперники зіграють на льоду Палацу спорту. На роботу в збірній цей фактор впливав?
– Ні, бо до 11 лютого ми гравці збірної України. Про клуби знову будемо думати, коли роз’їдемося хто в лави «Сокола», а хто в «Кременчук». Я особисто і, певен, будь-який інший гравець бажає найперше допомогти збірній. Цей збір – важливий етап підготовки до чемпіонату світу. Звісно, трохи подивився тренування «Сокола» в Палаці спорту за участю тих гравців, які не викликані цього разу в збірну. Команда виконувала всі ті вправи, які нам звичні. Головне, щоб ці кілька тренувань допомогли звикнути до льоду в Палаці. Він довший і ширший, ніж у нас на АТЕКу.
– Останнім часом через травму Андрія Міхнова ви встигли пограти навіть у першій ланці нападу «Сокола», поряд із Антоном Рубаном та Єгором Кузьменком. Вдалося порозумітися?
– Так, тренери дали можливість спробуватися в такому поєднанні. Але тренувалися разом ми мало. Щоб знайти порозуміння, треба попрацювати в тренувальному режимі, обговорити з партнерами різні ситуації. Власне, ми говорили уже впродовж матчів. Якщо мені щось не виходило, Антон і Єгор вносили корективи. Загалом, думаю, ми непогано взаємодіяли. Рубан забивав як з передач Кузьменка, так й після моїх.
– В першому з недавніх матчів проти БСФК у ролі старожила навпаки мали змогу опинитися ви. 16-річний дебютант Максим Жеребко говорив, що йому допомагали якраз ваші підказки.
– Хтось допомагає мені, а комусь уже я. Ми повинні підтягувати одне одного. Хоч я не набагато старший, але в першій команді «Сокола» вже другий рік. Хлопці, які на три роки старші за мене, навпаки допомагають мені. Ми робимо все, щоб приносити користь команді.
Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ
VBET Ukraine — Титульний партнер національної збірної команди України з хокею
