Фото жіночої збірної України після вирішальної перемоги над збірною Бельгії.

Фото: Emma Swart

Перемога жіночої збірної України стала першим здобутком за довгорічний період. Команда здобула перемоги над усіма суперниками на кваліфікаційному турнірі чемпіонату світу до Дивізіону ІІВ – Гонконгом, Болгарією, господарями змагань ПАР та посіяними під першим номером хокеїстками з Бельгії. І це стало незабутнім штрихом на шляху до майбутньої участі в Чемпіонатах світу.

Ці змагання відзначили повернення жіночої збірної України. На початку 90-х, невдовзі після розпаду СРСР, жіноча команда України двічі приймала участь у чемпіонаті Європи, але не досягла успіху. Тоді як чоловіча збірна мала запас міцності, який базувався на давніх хокейних традиціях, була учасником Олімпійського турніру в 2002 та провела 9 сезонів в елітному дивізіоні Чемпіонату світу, то жіноча команда просто зникла. Дівчата продовжували займатися хокеєм, але їм ніде було грати.

Капітан теперішньої команди Діана Ковтун – саме одна з того покоління. «Я почала займатися хокеєм в хлопчачій команді, коли мені було 12 років», – розповідає вона. «Через декілька років я вже не мала можливості продовжувати грати, тому що немає змішаних команд для гравців старшого віку. І тоді я переключилася на футбол».

«У футболі я навіть грала за юнацьку збірну України U17, але завжди мріяла про повернення до хокею, гри яку я люблю з дитинства.»

Ця мрія стала реальністю після того, як два роки потому відновився Чемпіонат України серед жінок. До цього приклали зусилля Олександра Слатвицька, Надія Бобошко та Юлія Артем’єва. Всі три жіночки прийшли до хокею різними шляхами: брат Бобошко грає на професійному рівні у словацькій лізі, для свого сина Микити Юлія Артем’єва – була «хокейною мамою», а Слатвицька була досвідченим спортивним юристом. Їх сумісний досвід у фінансах, маркетингу та юриспруденції надали життя мрії. При підтримці Федерації хокею України (ФХУ) було створено чемпіонат з п’яти команд, участь в якому взяли 127 гравців з чотирьох областей України.

Зараз вже проходить третій сезон чемпіонату України. Провідні клуби-учасники – «Пантери» з Харкова (за них грає Діана Ковтун) та «Україночка» з Києва, є базовими для збірної команди. Але спочатку дівчата повинні були переконати ФХУ в тому, що вже настав час для виходу на міжнародний рівень. Коли в минулому сезоні в Києві проходив Чемпіонат світу серед юніорів (U18) Слатвицька з колегами оприлюднили свій бізнес-план.

«Люди спочатку не були впевненні в тому, що ми зможемо це зробити, але віце-президент ФХУ Геогій Зубко після розмови з нами запевнив, що він гарантує те, що все відбудеться на вищому рівні. І ця підтримка була дуже важливою для нас, коли ми розмовляли з виконавчим комітетом», – розповідає Олександра.

Під керівництвом головного тренера Вадима Радченка (очолюваний ним клуб з Харкова виграв останній чемпіонат України серед жінок) почалися приготування до поїздки в Південну Африку. Незважаючи на те, шо у складі команди практично всі аматори – тільки Діана Ковтун та форвард Єлізавета Рябкіна (колишній капітан команди NCAA Гарварда), є виключенням, бо займалися спортом на професійному рівні – вся закулісна підготовка була проведена на високому професійному рівні. Команда з шести працівників адміністративно-технічного персоналу, яку очолював Радченко та адміністратор команди Юрій Кириченко провела всеохоплюючу підготовку для забезпечення проживання гравчинь, включаючи режим харчування, розклад їх тренувань та фізичних навантажень і, навіть, режими сну. Увага приділялася всім дрібницям, навіть масажний стіл на змагання до Кейптауну команда привезла з собою. Відео-тренер Микита Артем’єв забезпечував перегляд корисних моментів в тренерській кімнаті у кожній перерві на всіх матчах.

І зусилля окупилися. Не стала поміхою і різка зміна клімату (з холодної української зими на літо південної півкулі). «На льоду було дуже жарко, і для нас було навіть важко дихати на першому тренуванні», – розповідає Діана Ковтун. І команда продемонструвала високоякісну гру, здобувши перемоги в усіх чотирьох матчах із загальним рахунком 17:5. «Це було дуже важливим для нас», – додає Ковтун. Ми дуже нервували перед турніром. Ми відчували, що представляємо нашу країну саме тут, але ми не знали чого чекати. Ми дуже серйозно готувалися та знали, що в нас добротний і сильний склад!»

«Перед нашим приїздом, ми зібралися всі разом та пообіцяли одна одної, що ми прикладемо всі можливі зусилля для того, щоб здобути золото».

Успіх у Південній Африці сприяв підняттю популярності команди вдома. На протязі турніру сторінка жіночого комітету у фейсбуці відчула значний приплив відвідувачів – більш ніж 50000 за чотири дні. А на льодовій арені Ice Station в Кейптауні у команди також була підтримка. «Ми відчували дуже сильну підтримку від української діаспори в Південній Африці», – каже Олександра Слатвицька. «У нас було більше 50 людей, які приходили на матчі з прапором нашої країни, скандували та вболівали за наших дівчат. У першій грі господарі з ПАР були шоковані. Було таке враження, що ми і є господарями чемпіонату».

Теперішній план полягає в наступному. Олександра Слатвицька вважає, що зараз в Україні хокеєм займаються приблизно 120 дівчаток, віком до 15 років. Вона також розраховує на те, що успіх нашої збірної цієї неділі надасть їм поштовх для розвитку, а також привиде у хокей нових талантів. Жіночий комітет працює над тим, щоб залучити закордонних фахівців з метою підвищення стандартів у підготовці спортсменів. Клуби мають велику користь від величезного обсягу даних, які допомагають тренерському складу відстежувати та поліпшувати стан і можливості гравців.

На міжнародній арені жіноча збірна команда знаходиться в активному пошуку нових супротивників: більше 35 національних федерацій отримали запрошення для участі їх команд в тренувальних таборах в Україні. Перевагами цих пропозицій є наявність потужних можливостей для багато спрямованого розвитку хокею при відсутності витрат, які присутні на подібних заходах у країнах Європи.

Слатвицька переконана, що приклад жіночої збірної допоможе створити більше можливостей для розвитку дитячого спорту. «Ми віддаємо наші серця цій справі тому, що це допоможе нашій країні», – говорить вона. «Надання можливості дітям займатися спортом сприяє розвитку всього суспільства. Це відволікає людей від поганих звичок. Також – це можливість для деяких наших гравців відвідати світ та побачити його вперше. Це допомагає людям зрозуміти, що якщо вони чогось будуть хотіти, то вони обов’язково зможуть такої мети досягнути!»

Автор статті: Andy Potts, IIHF