Швейцарський телеканал SDF зняв сюжет про життя юних українських хокеїстів на чужині, в кантоні Турґау, де 23 українських хлопці мають змогу тренуватися на люду Кампусу талантів і жити в комфортних умовах неподалік від Баденського озера.

Нижче – текстовий переклад сюжету з німецької на українську.

Українські хокейні таланти працюють над технікою на Боденському озері. 23 дитини та юнаки тренуються на льоду в Talent Campus. Деякі представники їхніх сімей продовжують жити в зоні бойових дій.

Шайби б’ються до бортів, тріскіт ключок, скрегіт ковзанів, постійні свистки. Звичайне тренування з хокею для молоді у Вайнфельдені? Не зовсім. Тренер дає інструкції англійською мовою, одночасно ілюструє їх на дошці і демонструє їх більше, ніж зазвичай. Бо на полі є, серед іншого, молоді українські спортовці. Тут потрібно не тільки нівелювати відмінності в продуктивності, але й долати мовні бар’єри.

«Протягом 36 годин ми розчищали будівлю школи для створення спальних місць, – розповідає керівник кампусу талантів на Боденському озері Андре Саламен. – Озираюся назад: близько шести тижнів тому, невдовзі після 22:00, до Кройцлінґена прибув автобус із понад 40 українськими дітьми, молодими людьми та їхніми матерями. Вони перенесли кількаденну подорож від словацько-українського кордону через Будапешт до Боденського озера. Тут, у кампусі талантів двомовної приватної школи на кордоні Кройцлінґена з Констанцом, вони наразі будуть розміщені. У кампусі миттєво знайшли матраци, рейкові каркаси та постільну білизну».

Українська навчальна програма набирає обертів

Більшість українських біженців зараз живуть у квартирах і регулярно тренуються на льоду. Тепер знову учнівська муштра. Українська навчальна програма набирає обертів, тоді як німецька та англійська мови є основними у швейцарській школі. Допомагає перекладач. Висновок молодого хокеїста Микити Казанцева (вихованець київського «Сокола» – прим.) після першого дня школи: «Я і мої колеги дуже цінуємо, що ми тут. Це дійсно круто».

Казанцев, один із небагатьох молодих людей, які розмовляють англійською, втік з окупованої території. «Мого сусіда та його молодшого сина вбили росіяни, – каже Микита. – Це важкий удар для мене та моєї родини. Мої дідусь і бабуся, тато й досі в Україні. Моя мама, молодший брат і я в безпеці».

Артур Пересипкін (ще один вихованець «Сокола» – прим.) приїхав до Швейцарії без супроводу. Телефонні дзвінки до рідних він здійснює щодня. «Найбільше сумую за батьками та друзями з хокею. Але я тут дуже комфортно почуваюся з мамою-господинею, яка прийняла мене та мого друга. Вона дуже хороша».

Артур Пересипкін, Микита Казанцев і ще 21 молодий український гравець опинилися в Турґау (німецькомовному кантоні на північному сході Швейцарії – прим.) не випадково. Швейцарський хокей отримав запит від Федерації хокею України. І Кампус талантів допоміг – не в останню чергу через проект біженців «Кубертен зустрічає Дюнана». Швейцарський олімпійський комітет об’єднав обидві сторони.

«Кубертен зустрічає Дюнана»

Невідомо, як довго діти та молодь залишаться у Швейцарії. «Наразі ми внутрішньо коригуємо правила, щоб також могли інтегрувати їх у гру в наступному сезоні», — каже Патрік Блох, керуючий директор Швейцарської хокейної асоціації. Чи будуть українські гості інтегровані в існуючі команди на початку сезону в серпні, чи для них буде створена окрема команда – питання поки відкрите».

Артур Пересипкін і Микита Казанцев були б не проти довготривалого життя далеко від дому. Чисте повітря, гарні гори, привітні люди – перші враження викликають у Казанцева захоплення. «Я не міг би уявити, що буду грати тут у хокей, а в майбутньому навчатися у Швейцарії», – каже він.

Пересипкін погоджується. Хокей – це його життя, він робить все, щоб наблизитися до своєї великої мрії. «Хочу зіграти в північноамериканській хокейній професійній лізі НХЛ», – говорить Артур.

Evelyne Fischer und Philipp Inauen, SDF