Матч-відповідь у Білій Церкві очікувався з нетерпінням й вболівальниками, й фахівцями, й, в першу чергу – самими гравцями. Обидві команди провели на диво цікаву гру у Києві, й всі були в передчутті “другої часті марлізонського балету”. 

  «Вовки», на відміну від першої гри, вирішили зробити акцент на захист, шукаючи вдачу в помилках господарів гри. І «барси» почали такі помилки робити, майже, з середини першого періоду. Причому, здебільшого, не в плані, безпосередньо гри, а в контексті її правил. Виявилося, що жовто-чорні не вміють рахувати до п’яти, не знають, що не можна наносити травму, від якої у противника йде кров та перший раз чують, що забороняється нападати на воротаря. Як результат – штрафний бокс господарів “вийшов на максимальну потужність”, не встигаючи відчиняти-зачиняти дверцята. І, в решті-решт, кількість перейшла в якість. Граючи в п’ятьох проти трьох господарів, столичні хокеїсти, таки, закинули першу шайбу. Гундулін вдало підставив ключку Після неї характер гри взагалі не змінився, кияни намагались бути вкрай обережними в передачах, прагнучи не дати «барсам» жодного шансу. А коли білоцерківці, таки, виходили на ударну позицію й були близькі до того, щоб відігратися, на заваді їм ставав Микита Петленко, який, певне, поставив за мету, довести, що він може грати так само впевнено й ефектно, як і його колега по амплуа три дні потому.

  За рівної, в’язкої й не швидкої гри, команди пішли на першу перерву.

  Друга 20-ти хвилинка на «Льодовій Арені», розпочалась в тому ж форматі, що й перша. Й знову, тепер вже особиста недисциплінованість лідера «барсів» та збірної України Сергія Бабиньця привела до реалізації більшості киянами. Кирило Кучер був закритий гравцями та, відверто, не побачив, кистового кидка гравця  гостей Жігалова.  Рахунок став 2:0 й, будемо відверті, відображав реальний стан справ на майданчику. Й, навіть, швидка шайба у відповідь у виконанні Морозова не змінила, глобально, перебіг подій в цьому матчу. Невдозі, гості знову збільшили свою перевагу до двох голів. Особливо показовою, щодо співвідношення сил і бажання цього дня, в цьому плані стала третья “трудова” шайба гравців в світло-сірих джерсі. «Вовки» бились за неї, не надаючи шайбі можливості вийти за віртуальну синю лінію, (оскільки розмітку на арені, востаннє, мабуть,  робили під час її побудови) й стоячи, й сидячи, й лежачи.І їх наполегливість й жага до перемоги були нагородженні. Воробйов видряпав каучукового диска, скинув його на фланг, сам змістився в центр перед воротами й замкнув простріл. 3:1 За такої переваги переваги «вовків» суперники пішли на другу перерву. 

  В заключній частині гри порожні трибуни білоцерківської ковзанки мали стати німими свідками фінішного спурту, тиску, збільшення швидкості у виконанні підопічних Костянтина Буценка, але, склалося враження, що перемога була набагато більш гостям, ніж господарям двобою. . До фінальної сирени, команди обмінялись шайбами, які закинули Благий у господарів й Шабанов у гостей, встановивши абсолютний паритет по сумі двох ігор: і по рахунку, і по шайбах загальних, і по шайбах, які було закинуті в кожному з періодів матчу.

  Післязавтра,16 березня, о 18-45 суперники мусять розпочати все з самого початку, за рахунку 0:0, або, якщо комусь більше подобається 6:6 і з’ясувати, хто з них більш гідний для наступного етапу плей-офф. ХК«Кременчук» вже тиждень чекає на свого майбутнього опонента й, вочевидь, Олександр Савицький усвідомлює, що легкою прогулянкою матчі ані з «Крижаними Вовками», ані з «Білим Барсом» не будуть.