Капітан національної збірної України Андрій Міхнов продовжує захоплювати своєю віддачею та результативністю на найвищому рівні навіть у статусі ветерана. У стартовому матчі на престижному міжнародному турнірі в Будапешті форвард «синьо-жовтих» не лише закинув наприкінці та врятував команду від поразки з Італією (2:1 ОТ), а й набрав своє 88-е (38+50) очко за системою «гол+пас» у гонці бомбардирів за всю історію збірної України.

– Андрію, які емоції відчуває хокеїст, який своїм голом допоміг врятувати гру та перемогти грізну італійську команду на чолі з легендарним тренером НХЛ американцем Майком Кіненом?

– Коли приходить новий коуч, тим більше іменитий, гравці завжди працюють і викладаються з подвоєною енергією, бажаючи довести невипадковість тренерського вибору. Тому чудово, що у такій грі ми перемогли! Італія – хороша команда, яка діє в північноамериканській манері: закидає шайбу вперед, біжить, боляче б’є, добре підготовлена фізично і тим самим забирає багато сил у суперника. Нас поінформували, що італійці зібрали на турнір до Угорщини майже повний склад, який у них був навесні на чемпіонаті світу у вищому дивізіоні. І це відчувалося у швидкості мислення, яке у суперника краще розвинене. Коли ми трохи «зависали» на льоду, апеннінці реагували значно швидше і, як на конвеєрі, створювали моменти…

Дуже добре, що наш воротар Едік Захарченко «потягнув» і не дозволив італійцям забити у рівних складах. Ну а в кінці партнери змусили суперника двічі заробили ці фоли для спільної справи і отримали перевагу «5 на 3», якою й вдалося скористатися. Мій гол, котрий дозволив відігратися наприкінці, це – плід колективних зусиль. Спочатку Пангелов-Юлдашев не дозволив італійцям викинути шайбу із зони, десь допоміг Вадим Мазур у боротьбі, потім була нестандартна зупинка шайби Лялькою, який і віддав шикарний вертикальний пас віч-на-віч. Радий, що не підвів хлопців та не зіпсував гольовий шанс на 57-й хвилині!

Зрештою, в овертаймі володіли шайбою, окрім першої зміни, контролювали ситуацію і добре забили після чудового перепасу Мережка та Пересунька.

– Підтримуєте вибір Едуарда Захарченка – найкращим гравцем матчу?

– На 100 відсотків! У багатьох моментах Едік «утримував» Україну в грі і навіть заслуговував на «сухий» матч в актив, але у чисельній меншості рикошет від нашого гравця допоміг італійцям відкрити рахунок та вийти вперед. Образливий гол для воротаря.

– Якби Міхнов визначав найкращого хокеїста з польових гравців, кому б віддали приз?

– Нападнику Дмитру Німенку! Він не тільки проводить багато «чорнової роботи» на льоду, виграє боротьбу, а й ловить на себе багато шайб. Тільки з Італією 6-7 разів заблокував кидки. Можна сказати, що Німенко – наш другий воротар!

– Можу тільки уявити, який «букет» шишок назбирав ваш партнер.

– Як у нас кажуть: поганий хокеїст той, у якого нічого не болить (сміється). Звичайно, Дмитру дісталося, але він вже звик до болю (усміхається).

– Пригадайте, коли востаннє відчували гордість за результат на рівні національної збірної?

– Я не поділяю суперників на сильних та слабких, адже для мене будь-яка перемога – це адреналін. Особливо – в умовах найкращої роздягальні, яка не зрівняється з жодною іншою! Це я про кайфову атмосферу і величезний позитив, що панує щоразу, коли ми збираємося разом у збірній України! Так що востаннє я радів і пишався нашою грою, коли ми перемогли Естонію на ЧС-2022 і посіли третє підсумкове місце.

– Цікаво, що у листопаді 2021 року у тому ж Будапешті Андрій Міхнов двічі забив збірній Італії і також допоміг перевести зустріч до овертайму (3:3). Через рік історія в основний час повторилася. Поясніть, це Скуадра Адзурра – зручний для вас суперник чи столиця Угорщини настільки фартова?

– Не Будапешт, а саме Арена “Тюскечарнок”, яку я обожнюю (посміхається). Усі ігри, які я тут відбувалися, у мене вийшли результативними. Це і згадані вами матчі за збірну, а також ігри за «Сокіл» торік у Континентальному кубку. Здається, я у всіх матчах тут або забивав, або віддавав три передачі проти хороших суперників. Тож ця арена для мене «врожайна». Тут чудовий лід та комфортна атмосфера для гри в хокей. От би й у Києві таку льодову Арену збудувати! Але вже після того, як наші воїни проженуть російських загарбників із Батьківщини, і Україна переможе у війні! Тримаємо кулаки, молимося за наших героїв на фронті та щоразу з радістю та натхненням сприймаємо позитивні новини з поля бою.

– Після чергової шайби у ворота Італії почули персональні вітання на свою адресу від партнерів?

– Нічого особливого, хлопці поплескали по плечу та привітали традиційним виразом у стилі: «Міха, красава!». Хоча, зізнатися, гра мені не дуже вдалася. На швидкості я можу бути більш небезпечнішим, але шайба дуже мало надходила до мене під час розвитку атаки. Заволодівав шайбою наприкінці зміни, але тоді ефективність була низька. Та й чехарда з ключкою відклала свій відбиток на дії.

– Що за чехарда?

– До гри ніяк не міг знайти один компонент для ключки, але добре, що італійці допомогли. Виміняв у них те, що мені було треба: роздобув вставку для палиці ключки, але потім ніяк не міг укоротити свою «зброю праці» під себе, довго колупався, через що до ладу не розім’явся перед грою — не вистачило часу. В підсумку всю гру «мучився» з незвичною ключкою, яка була довшою, ніж зазвичай. Можливо, через це і матч склався не найкращим чином для мене.

– Зате вставка виявилася фартовою! Тепер чекати від вас результативного продовження у наступній грі зі Словенією?

– Бій ми дамо, але для перемоги потрібно зібрати воєдино багато факторів, у тому числі і кураж воротаря. Словенія – серйозний суперник, який привіз до Будапешта максимально основний склад, напевно, за винятком Анже Копітора з НХЛ. Балканці давно грають в еліті, а ми давно там не граємо. Думаю, нам буде нереально складно, тому потрібно зіграти максимально суворо і не втрачати концентрацію, тому що команди рівня вищого дивізіону карають миттєво.

– Наприкінці листопада вам виповниться 39 років, а Міхнов, як і раніше, на провідних ролях у головній команді країни. Чи важко даються ігри в такому віці?

– Поки що я справляюся, тим більше в моєму румунському клубі «Стяуа» проводяться хороші фізичні тренування і потрібно лише правильно відновлюватися.

– Як мотивуєте себе?

– Потрібно елементарно любити хокей, тоді питання про мотивацію тебе не мучитиме. Якщо мені до 39-ти років не набридає грати, тоді й любов до гри не загасає! І думок вішати ковзани на цвях у мене не виникає. Поки що я можу витримувати конкуренцію та приносити користь у хокеї.

– Молодильні яблука вживаєте?

– Ні, більше груші люблю (сміється).

– Ваш гол італійцям допоміг не тільки перевести гру в овертайм, а й набрати 88-е очко за системою «гол+пас» і підтягнутися в гонці бомбардирів за всю історію збірної України до Вадима Шахрайчука (99 балів), котрий йде другим. Наскільки велика мотивація наздогнати нинішнього коуча Вадима Валерійовича, з яким ви разом грали ще 2006 року на ЧС у Ризі?

– Грав не тільки в Ризі, а й у наступних сезонах і навіть в одній трійці: Міхнов – Шахрайчук – Касянчук… Напевно, будь-якому спортсмену хочеться досягти якоїсь знакової позначки та вписати ім’я в історію свого виду спорту, але в мене насправді немає мети гнатися за бомбардирськими подвигами. Є лише бажання набирати очки в контексті того, аби приносити користь командним результатам. А чи вийде наздогнати Шахрайчука чи перегнати, такими думками голову не забиваю.

В’ячеслав Волков, прес-служба ФХУ

VBET – титульний партнер національної збірної команди України з хокею