Старший тренер штатної команди Андрій Дворник поділився враженнями від перебування на зимових Юнацьких Олімпійських іграх:

1. Який з періодів перебування на Олімпійських іграх був найважчим? Чому?

Ми прилетіли до Швейцарії і на наступний день нам було потрібно розібратися з кількома організаційними моментами: логістика з олімпійського селища до льодового палацу, а також знайомством з командами. Я не сказав би, що було складно, все це у нас вийшло досить легко і хлопці поступово почали своє знайомство з новими партнерами по команді і підготовку до старту змагань.

 2. Як Вам такий формат гри в хокей? Краще традиційний командний чи 3Х3?

Мені важко порівнювати формат 3х3 зі звичним для всіх хокеєм і тим більше, говорити, який з них краще. Але скажу, що по видовищності він точно не поступається. У хокеї 3×3 за одну зміну рахунок може змінюватися по 2 рази у різні сторони. Все відбувається надто швидко, так як на скороченому просторі доводиться працювати швидше і ногами, і руками, і, звичайно ж, блискавично приймати рішення.

Під час ігор я спілкувався з представниками IIHF, де ми обговорювали розвиток цього нового формату гри 3×3 і я думаю, що незабаром він буде представлений не тільки у форматі Юнацьких Олімпійських ігор, але й вийде на світовий рівень.

 3. Чи був час на екскурсії? Що запам’яталося найбільше?

У нас був досить щільний графік. Наші хлопці дійшли до фіналу і вільна хвилинка з’явилася тільки після останньої гри. Увечері ми поїхали в місто гуляти, де пройшлися містом і подивилися кілька пам’яток.

А взагалі за час перебування на Юнацьких Олімпійських іграх найбільше запам’яталася церемонія відкриття. Все було на найвищому рівні. На ній були і пісні, і танці, виступали фігуристи і повітряні акробати, парад команд і  «вишенькою на торті» став олімпійський вогонь і гімн. Все це точно запам’ятається на все життя.

4. Хлопці якось змінилися після того, як отримали медалі?

Я дуже пишаюся усіма нашими спортсменами. Володя, Денис і Поліна – великі молодці! Я переконаний, що з них виростуть чудові люди і професіонали своєї справи. Це найголовніше. Медалі Юнацьких Олімпійських ігор – це результат їх великої наполегливості. Звичайно, вони були дуже раді, була навіть невелика ейфорія. Але в даній ситуації так і повинно було бути, це нормально.

 5. Як налаштовували гравців перед матчами? Адже ні їх тренерів, ні рідних не було поруч з ними.

У командах були тренери (інструктори IIHF), які працювали з нашими спортсменами безпосередньо під час ігор. Я ж спілкувався з нашими хокеїстами до ігор або після. В індивідуальних бесідах намагався вказати на їх помилки і як треба зіграти в тій чи іншій ситуації. А кожного вечора ми збиралися всі разом, де обговорювали прожитий день і будували плани на наступний. Також я завжди їх просив вірити в себе і отримувати задоволення від кожного моменту проведеного на Олімпійських іграх як на льоду, так і поза ним. І у всіх це виходило (прим. посміхається).

 6. Щось відкрили нове за цей час?

У цій неймовірній атмосфері Олімпійських ігор, де в основі стоять всім відомі принципи олімпійського руху я побачив, наскільки спорт може поєднувати людей абсолютно різних національностей і культур. У спортивному плані для себе відкрив те, як треба правильно будувати взаємини і комунікацію між організатором, тренером і спортсменом. Усі ці моменти буду намагатися використовувати в наших майбутніх спортивних заходах.

 7. Чи був матч, який запам’ятався найбільше?

Найбільше запам’ятався перший матч наших хлопців між собою. У третьому турі групового турніру команда Володі Трошкіна зустрічалася з командою Дениса Паська. Гра вийшла дуже емоційною і видовищною. До того-ж наші хлопці майже всі зміни грали один проти одного. Було помітно їх велике бажання перемогти. Основний час гри команди закінчили в нічию (7:7), а в серії післяматчевих кидків перемогу здобули «зелені» (команда Володі Трошкіна).

Крім того, я хотів би подякувати батькам наших спортсменів і їх тренерам. А також представникам Національного олімпійського комітету України за спільну і результативну роботу!