З початком нинішнього року з ініціативи Федерації хокею України була створена юнацька національна команда, складена з хлопців, не старших 16 років. Наставником збірної став колишній оборонець київського «Сокола» і збірної України, а нині тренер юнаків того ж «Сокола» Андрій Савченко. Допомагає йому Денис Пазій. Вперше зібралася команда під час збору трьох національних збірних у київському Палаці спорту. Там тренерський штаб переглянув 33 хокеїсти. Цим інтерв’ю Андрій Савченко підсумував проведену роботу.
– Дякую Федерації хокею України, що цей збір відбувся і що ми мали такі гарні умови для роботи, – бере слово Андрій Миколайович. – Назвав би цей збір учбово-тренувально-оглядовим. Чим раніше ми почнемо переглядати хлопців, гра яких нас може зацікавити в світлі офіційних матчів, чим більше інформації в нас буде про кожного хокеїста, тим ефективнішою вийде робота. Всі тренування ми знімали на відео, протестували хлопців, переглянули їх у різних варіантах і напрямках тренувального процесу. Звертали увагу найперше на індивідуальні дії гравців – як вони обороняються, як атакують, як проявляють себе в командних взаємодіях. На цьому зборі перед нами не було завдання відпрацьовувати тактичні аспекти. Для початку треба визначитися, з якими гравцями будемо рухатися далі.
Відзначу, що в очах хлопців, які вперше приїхали до лав національної збірної, була помітна напруга, хвилювання. Доводилося спершу заспокоювати підопічних. Для них новим було просто все – Палац спорту, умови тренувань, проживання в готелі, харчування, той факт, що поряд тренуються національна збірна і юнаки до 18 років. Думаю, дітей має надихати навіть сама ця атмосфера. Так і казав хлопцям: «Ви хоч маленька, але частина чогось великого».
Єдиний негатив – не вдалося провести тих матчів, які планувалися напередодні зборів. Через загрозу початку війни та складну епідеміологічну ситуацію до нас останньої миті відмовилися їхати юнацькі збірну Угорщини і Білорусі. Крізь матчі інформації отримали б значно більше. Зрештою, збір одначе був продуктивним. Хлопці працювали з позитивними емоціями, з кожним днем поводилися розкутіше, більше спілкувалися одне з одним, ставали дружнішими. Це гарний початок створення команди.
– Частково відсутність спарингів вдалося компенсувати проведенням перед завершенням збору двосторонки.
– Будь-яку нормативи – добре. Але не дарма говорять, що «гра покаже». Гра показує, як хлопці справляються з тиском, наскільки вони стресостійкі, як реагують на зауваження тренера. Факторів багато, які можуть здатися дрібничковими зараз, але будуть важливими в дальній перспективі. Тому треба грати. І раз у нас не було спарингів з закордонними суперниками, ми розбивали тренування на дві частини, намагаючись грати щодня. Першу половину тренувань виконували вправи індивідуального характеру, в другій грали. Знявши ці матчі на відео, отримали значний фактаж і тепер будемо опрацьовувати матеріали. Після детального аналізу створимо на кожного хлопчика картотеку. Точніше, вона вже створена і тепер буде поступово наповнюватися новою інформацією. Маємо врахувати кожну деталь – як гравець катається, як володіє ключкою, як взаємодіє з партнерами, які риси його характеру.
– Наразі найбільше представництво в збірній має команда, яка виграла два останніх національних чемпіонати серед хлопців 2006 року народження – київський «Сокіл». Ви визначили для себе цей клуб як базовий?
– Я б не хотів акцентувати уваги на клубному походженні гравців. Дійсно, зараз в обоймі було десять польових хокеїстів «Сокола». З 30-ти. Проте ми підійшли до питання комплектації команди максимально об’єктивно і, вважаю, запросили на перший збір всіх тих, хто на це заслуговував найбільше. Перед тим, як визначитися зі складом, поспілкувався особисто з тренерами всіх команд, з кожного українського міста. Без їх рекомендації жодного хлопця я в збірну не кликав. Дякую всім фахівцям за співпрацю. Для мене вона дуже важлива. Можу сказати, що імена тих кандидатів, яких бачив у команді я, на 90% зійшлися з пропозиціями представників шкіл. Розбіжності були, але мінімальні. При цьому я прислухався до порад, коли люди пропонували спробувати інших хлопців.
Також акцентував би увагу на мотиваційному аспекті: хлопці, які приїхали на збори, побачили, до чого треба прагнути, а ті, хто не потрапив у команду зараз, матимуть стимул, щоб пробитися в обойму наступного разу. Хочу заспокоїти кожного хокеїста і батьків: двері в команду ні для кого не зачинені. Я й хлопцям, з якими працював зараз, нагадував: Остон Метьюс не потрапив свого часу в збірну США U16; Сєрґєй Мозякін не проходив у жодну з молодіжних збірних Росії. Але ці гравці стали суперзірками на дорослому рівні. Їх приклад демонструє, що між дитячим хокеєм і дорослим велика прірва. Тому ні заспокоюватися, ні опускати руки в 15-16-річному віці не варто жодному хокеїстові. Все тільки починається. Кожна людина розвивається по-різному – хтось раніше, хтось пізніше.
Також не варто забувати, що велика кількість українських хокеїстів 2006 року народження і молодших вже переїхала в закордонні клуби. Змоги запросити їх на ці збори не було, але надалі ми плануємо це робити. Нинішні лютневі збори присвятили переглядові тих хлопців, які виступають у внутрішньому чемпіонаті. За дітьми, які зараз виступають у Німеччині, Словаччині, США, РФ ми стежимо. Певен, у нас буде з кого обирати. Відсотків на 70 з кістяком юнацької збірної визначився. Надалі будемо комплектувати команду тими хлопцями, які здатні взаємодіяти в колективі. Тобто за приблизно рівних параметрів перевагу будемо віддавати тим гравцям, які здатні принести більше користі саме на конкретно взятому етапі роботи чи змагань. Збірна збирається на нетривалий час і важливо чітко визначитися, кого і для чого ти в неї запрошуєш. Потрібне гармонійне поєднання з людей, які вміють оборонятися, атакувати і правильно розуміти ті схеми, за якими ми граємо. Індивідуальна майстерність корисна, коли працює в єдиній системі.
Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ
