Провідний український рефері провів дуже плідний 2021 рік. Особливо якщо врахувати, що через коронавірусні реалії міжнародних змагань було не так багато, як зазвичай. У тих турнірах, на яких він працював, Андрій Кіча продемонстрував свій високий клас, створивши непогане підґрунтя для подальших призначень як собі, так й колегам. Про особливості роботи хокейного рефері в Україні і за її межами в наш час пан Кіча розповів в інтерв’ю прес-службі Федерації хокею України.
– Попередній рік був дуже цікавим для спорту загалом і для хокею зокрема, – бере слово Андрій. – Бо спортивні цінності продемонстрували свою вагу для всіх причетних до спорту осіб. В умовах пандемії кожен мав змогу продемонструвати, що для нього важливіше – спорт, бізнес чи ідея. Пишаюся тим, що судді, які представляють Федерацію хокею України, залишилися вірними саме спорту.
Мушу сказати, що в 2021 році ми постали перед фактом, що повинні підвищувати кваліфікацію арбітражу. Це кропіткий процес, яких триває не один рік, а мінімум протягом олімпійського циклу. Тішить, що результатами діяльності ми можемо похизуватися вже й зараз. За останніх чотири роки рівень хокейного суддівства в Україні піднявся доволі суттєво. Дуже правильно, що ФХУ довірила процес виховання арбітрів таким досвідченим рефері як Максим Урда і Олег Лускань. Також долучився до цієї роботи й я. Результати проявляються в багатьох тонкощах: судді вже не бояться брати на себе відповідальність, дискваліфіковувати за недисципліновану поведінку тренерів і гравців. Раніше впевненості при винесенні великих штрафів нашим рефері бракувало.
Відрадно, що велику увагу підвищенню якості суддівства приділяє Федерація хокею України. Проводяться на регулярній основі семінари. Щомісяця ми підводимо підсумки роботи, розбираємо важкі моменти, даємо інструкції до роботи як головних, так і лінійних арбітрів. Нині я вже з честю можу сказати, що наші арбітри відповідають рівню українського хокею.
– Голова Суддівського комітету ФХУ Максим Урда схильний вважати, що наразі арбітраж від рівня гри в нашій державі трохи відстає.
– Працювати є над чим. Навіть найкваліфікованіший рефері бачить у своїй роботі недоліки. Але, вважаю, що загалом ми перебуваємо не нижче того рівня, на якому зараз перебуває в Україні вид спорту загалом. Ми всі зацікавлені в тому, щоб підіймався рівень українського хокею. Тоді додаватимуть і судді. Наразі ми як ростемо, так і падаємо разом. З власної практики бачу, як відповідально працюють хлопці. В різних матчах я працюю з різними бригадами суддів – як з молодими рефері, так і досвідченими. Я не бачу, щоб існував якийсь провал. Ми постійно підказуємо одне одному, якщо помічаємо, що хтось прийняв невірне, з нашої точки зору, рішення. Ми ростемо з допомогою одне одного. Рефері не повинні сліпо виконувати установки, які їм даються, а постійно працювати над собою. Слідуючи правилам гри і функціонуючи, як єдиний механізм, звісно.
– Андрію, за вашими плечима вже були роки, коли ви працювали й на Олімпійських іграх, і на чемпіонатах світу в елітному дивізіоні. В цьому контексті 2021-й був начебто скромнішим. Ви цим відрізком задоволені?
– Я став першим в історії українським рефері, який судив матчі Ліги чемпіонів. І отримав за свою роботу високу оцінку. Також торік відпрацював на двох міжнародних змаганнях за участю збірних – Меморіалі Тамаша Шаркозі в Угорщині і Різдвяному турнірі в Польщі. Рівень змагань доволі високий, бо команди готуються до чемпіонатів світу і відповідно представлені провідними хокеїстами. Для суддів кваліфікована робота на таких змаганнях вкрай важлива, бо вони отримують оцінки в рахунок власного рейтингу IIHF. Потім, відштовхуючись від цього рейтингу, здійснюються призначення на чемпіонати світу в різних дивізіонах.
Ми зараз прагнемо, щоб призначення на міжнародні змагання отримувало якомога більше наших арбітрів. Оскільки збірна України виступає в дивізіоні 1В, то вище не можуть бути представлені й судді. Наразі категорію 1В в Україні має два арбітри – я і Артем Корепанов, тож такого рівня змагання можуть судити лише двоє суддів з України, при цьому можливість взяти участь надзвичайно обмежена у зв’язку з коронавірусом.
Можу сказати, що судді дуже зацікавлені в тому, щоб рівень українського клубного хокею принаймні залишився таким, яким був до старту цього сезону. Останнім часом наш чемпіонат ставав сильнішим, а з ним ріс і рівень арбітражу. Дуже важливим є підтримка молодих суддів та їхня участь в міжнародних змаганнях, тож одним із завдань старшого суддівського корпусу є передача досвіду та звернення уваги функціонерів IIHF, які спостерігають за міжнародними змаганнями, на надання можливостей для молоді. Одним з таких прикладів, коли наші наміри були враховані міжнародними функціонерами, є призначення Сергія Хараберюша на фінал Континентального кубка. Содіваємося, в новому році цей список буде поповнений.
– Андрію, цьогоріч вам довелося судити матчі за участю української збірної. Це вочевидь непросто подвійно.
– Безперечно. Рефері розуміє, що має залишатися безпристрасним і карати обидві команди однаково. Проте караючи збірну України, ніби несеш якийсь тягар. Свої очікують від тебе підтримки. Доводиться пояснювати, що в таких матчах я є представником IIHF, незалежним арбітром, а не представником ФХУ. Я несу персональну відповідальність за кожне своє рішення як рефері міжнародної категорії. Коли про це говориш людям, вони ставляться з розумінням. А після гри ще й дякують за об’єктивність.
З шести проведених мною на рівні збірних матчів у 2021-му три було за участю української національної команди. Мене як українця потішило, що рівень хокею молодих наших хокеїстів росте. Чистота гри поки бажає кращого.
– Хто з гравців чи тренерів є для вас як судді особливо клопітним?
– Торік з тренерами стало працювати набагато легше. У попередньому чемпіонаті нецензуршини з уст наставників було значно більше. Але при цьому тренери, які дозволяють собі вигукувати матюки на адресу арбітрів на весь стадіон, одначе залишаються. Звісно, таких фахівців ми караємо. При цьому в мене особисто зі всіма без винятку тренерами зберігаються гарні ділові стосунки. Є певні особливості в спілкуванні з наставником однієї з провідних наших команд. Це, думаю, ні для кого не таємниця. Найцікавіше, що за межами ковзанки у нас із цим фахівцем добрі стосунки. Гарний діалог у нас налагоджується буквально після матчів. В грі ж він перебуває в образі і не може погодитися з окремими суддівським рішеннями. Проте цей тренер як і його колеги повинні розуміти, що будучи тренерами сьогодні і гравцями в минулому, вони не можуть подивитися на ситуацію з точки зору арбітра. Я до цього ставлюся з розумінням. Хокей взагалі емоційний, а судді повинні залишатися безпристрасними. Нічого особистого в наших рішеннях немає. Ми керуємося лише правилами. Інша річ, що треба працювати над підвищенням рівня культури поведінки. Проте найголовніше, щоб спільними зусиллями ми робили якіснішим наш хокей.
Відзначу, що поведінка команди на льоду залежить виключно від тренера. Взяти «Кременчук» – надзвичайно сильну фізично, дуже активну команду. Впродовж гри вони дозволяють собі розмовляти з суддями найчастіше і через те отримують найбільше покарань. Коли емоційно реагує на суддівські рішення тренер, команда це підхоплює і розвиває. Це демонструє гарну комунікацію між наставником і хокеїстами. Але при цьому всі повинні розуміти, якими є наслідки такої поведінки.
З гравців виділяти когось особливо емоційного складно. Найчастіше ми намагаємося не реагувати на емоційні репліки на льоду. Якщо виганяти з гри лідерів команд, ні до чого хорошого це не призведе. Хоча гравці також повинні розуміти, що рівень їхнього комфорту теж лімітований, а терпіння арбітрів не безмежне. Тому отримавши усне попередження, далі ліпше помовчати.
– В 2021 році внесені суттєві зміни в правила. Ви до них адаптувалися швидко?
– Мені стало простіше. Тепер ми маємо змогу переглядати на відео значно більше моментів і відповідно приймати правильні рішення. Кількість суддівських помилок, які впливають на підсумок гри, зменшилася дуже серйозно. Тренери теж отримали змогу апелювати до рефері, запрошуючи відео-перегляди суперечливих ситуацій. При цьому розуміючи, що безпідставний «челлендж» карається двома хвилинами штрафу.
Також позитивним аспектом вважаю введення правила накладення великих штрафів без дисциплінарних штрафів у кінці гри. Тепер маємо змогу накласти в одному й тому ж випадку як малий, так і великий штрафи без подальшої дискваліфікації, так само й великий з дискваліфікацією. Простір для прийняття рішень в арбітрів став набагато більшим. Що залишає рефері право оцінити, наскільки незаконно гравець застосував ту чи іншу дію і наскільки небезпечним є інцидент.
– Андрію, різні арбітри з різних видів розділилися в думці: рефері мають самі займатися тим видом спорту, який вони судять чи достатньо теоретичних знань? Як гадаєте ви?
– Я граю в хокей понині. На любительському рівні. Переконаний, що коли людина в гущі подій свого виду спорту, вона щоденно пропускає його через себе. Як гравець, а потім як суддя. Тому підтримую тих людей, які вважають, що судді повинні грати. Тільки таким чином можна знаходитися ближче до гри, емоцій і гравців.
