Оглядач канадського видання 24 heures Метью Карбасс за фінансової підтримки Міжнародного фонду журналістики Квебеку приїхав до Києва і на власні очі побачив, як зараз виглядає клубний український хокей. Він поспілкувався з Євгеном Говорушком і Костянтином Сімчуком, нападником і тренером «Сокола», а також з президентом ФХУ Георгієм Зубком і підготував матеріал, переклад якого пропонуємо вашій увазі.
Після дуже важкого 2022 року професійні українські хокеїсти повертаються на лід. Навіть за умови, що виклики для місцевого хокею залишаються чималі.
Євген Говорушко ніколи не забуде день 24 лютого 2022 року. Тоді 23-річний лівий вінґер побачив через вікно, як летить російська ракета в напрямку Донецька.
«У той момент зрозумів, що починається війна. Я більше не думав про хокей, думав про щось інше», — скромно зізнається він бездоганною англійською, на згадку про кілька років, проведених у лігах розвитку в США.
Треба сказати, що місто Краматорськ на Донбасі сильно постраждало від російських бомбардувань. Зараз половина міста в руїнах.
Проте після восьми місяців паузи професійний хокей в Україні нарешті відновився 6 жовтня 2022 року. І для Євгена ця новина стала ковтком свіжого повітря.
«Сьогодні хокей допомагає нам, гравцям, а також населенню бачити, що тут, в Україні, ми продовжуємо жити. Війна не знищила нас морально», – пояснює той, хто зараз мріє повернутися грати в США, «коли війна закінчиться».
У цьому сезоні чемпіонат України об’єднує шість команд, які розвиваються в трьох містах країни. Під час мого 24-годинного візиту до Києва команда Євгена «Сокіл» приймала у Палаці Спорту іншу столичну команду — «Київ».
Чи просто професійному хокеєві? Насправді ні, оскільки український хокей пережив багато труднощів з початку російського вторгнення. Тому побачити його повернення до життя сьогодні не тривіально. Це навіть маленький подвиг. Бо грати в хокей у воєнний час зовсім не просто. Наприклад, у разі попередження про бомбардування матчі припиняються і навіть переносяться, якщо загроза залишається. Але насправді це не найбільша складність.
Найпроблемнішим сьогодні для українського хокею є запущений стан інфраструктури. «У нас у Києві лише три арени. Для такого великого міста цього явно замало», – нарікає тренер київського «Сокола» Костянтин Сімчук, який окрім допомоги тренеру національної збірної керує місцевою хокейною школою. – Багато арен знаходилося в Донецьку та його області (одна з найбільш постраждалих від російських ударів, – прим.). Майже 80% арен в країні зараз знищені».
До браку інфраструктури додається брак гравців. За підрахунками, зараз на передовій перебуває 200 найкращих спортовців. І серед них кілька професійних хокеїстів.
«До війни було багато гравців, які приїхали з-за кордону. Відтепер ми маємо розраховувати лише на українських гравців», — каже Костянтин Сімчук, який провів кар’єру воротаря між американськими нижчими лігами та російською професійною лігою.
Ця нестача гравців стосується і наймолодших з них. «Рік тому в хокейній школі «Сокола» було близько 450 дітей, – зітхає Сімчук. – Після нападу росії на Україну багато сімей покинули країну. Сьогодні в нашій школі лише 150 дітей».
Що зараз потрібно українському хокею, щоб він міг функціонувати стабільно?
«Нам потрібна допомога молоді та нашим хокейним школам. Нам потрібна допомога, щоб підтримати наші змагання, відремонтувати арени. Але незважаючи ні на що, український хокей живий, – пояснює президент Федерації хокею України Георгій Зубко, чий голос звучить як голос Володимира Зеленського. – Якщо говорити про гроші, то ми вже отримали понад 1 мільйон доларів пожертв. На жаль, цього недостатньо. Для нашої діяльності нам знадобиться 2 мільйони доларів на рік. І я вже не кажу про оновлення арен та інфраструктури».
Щоб допомогти фінансувати відродження хокею в Україні, Георгій Зубко створив фонд «Українська хокейна мрія». Ця організація збирає всілякі пожертви: «5 чи 10 доларів для фізичних осіб, 150 000 доларів для великих компаній, які хочуть зробити внесок».
За словами Георгія Зубка, можна сказати одне: без зовнішньої підтримки український хокей не зміг би стабільно функціонувати. Принаймні, поки в країні точиться війна.
«Ми дуже вдячні за кожен пост у Facebook, за кожен пожертвуваний долар, за будь-яку підтримку українських гравців», – підсумовує президент Федерації хокею України.
До речі, цього вечора «Сокіл» здобув перемогу з рахунком 4:1. «Сокіл», який цьогоріч є фаворитом у боротьбі за титул поряд із херсонським «Дніпром» та «Кременчуком».
Метью Карбасс, 24heures.ca
