Завершилась літня частина підготовки юнацької збірної перед чемпіонатом світу в дивізіоні 1А. Фінальною її частиною стала перемога нашої команди в  «Olympic Hopes Tournament» в Будапешті. 

Підбили підсумки турніру разом з головним тренером юнацької збірної України Олександром Бобкіним

Почнемо з традиційного. Минув майже тиждень від турніру, яке враження він викликає у вас зараз?

Зробив висновок, що збірні, проти яких ми змагались тут, були укомплектовані не найкращим чином. Багато гравців, які будуть в цих збірних на чемпіонатах світу, не брали участь в цьому турнірі. Але, з іншого боку, ми теж грали далеко не оптимальним складом.

Скажу, що є хлопці, на яких ми подивились тут вперше, нам сподобалась їхня робота, тому маємо бажання запрошувати їх далі,  а ті хлопці, яких ми знаємо вже не перший рік, зіграли на тому рівні, який ми він них вимагаємо.

За підсумками турніру, чи гарантував собі хтось з команди після на наступний збір юнацької збірної?

Ні, таких гравців немає. Жоден головний тренер не скаже такого у вересні, коли чемпіонат світу у квітні. Всі хлопці продовжують знаходитись в розширеному списку й доводити своєю грою протягом сезону в клубі та викликах до юнацької збірної необхідну для чемпіонату світу кваліфікацію.

Перед початком були термінові зміни у складі. Наскільки не вистачало тих, хто з тих чи інших причин не зміг доєднатись до збору?

На щастя, їх було не так багато. Звісно, було бажання зібратись оптимальним складом, але й новачків перевіряти варто, тому все склалось непогано. Чекали на Андрія Виставкіна, але він не зміг приєднатись, його попросив залишити клуб, аби він краще підготувався і закріпився в основному складі «HPK U20».

Ми дуже розраховуємо на гравців з Німеччини 2008 року народження. Це Арсеній Воротеляк, Михайло Коробкін та Платон Ісаєв. З різних причин вони не змогли приєднатись до нас ні в Будапешті, ні раніше в Тринці, але ми надалі на них чекаємо. Ті результати, які вони показують, клуби, за які вони грають – дуже вражають.

Також є хлопці з Північної Америки за якими ми стежимо. Наприклад, один із лідерів минулого сезону Ілля Шибінський. Та інші хлопці, з якими я вже підтримую контакт від літа та продовжуємо стежити тренерським штабом за їхньою грою.

Частина хлопців ще з минулого сезону у збірній. Частину бачили на товариських матчах у Словаччині, інших на турнірі у Тринці. На що першочергово звертали увагу слідкуючи за гравцями на цьому НТЗ?

В першу чергу скажу, що мені подобається слідкувати за становленням нашого капітана. Він і на майданчику робить немало корисного і в нападі, і в захисті. Звісно, не без помилок, але відчутне старання. А поза майданчиком ми завжди відчуваємо, що в команди є капітан. Бачимо дисципліну та порядок, які Сава повністю контролює, мені це дуже подобається.

Мені сподобалось, що на відміну від двох попередніх зборів, ця команда дуже швидко зрозуміла той хокей, який ми від них вимагаємо. Насамперед це сталось шляхом того, що багато хлопців в збірній не вперше і вони вже знали як ми граємо, але і новачки швидко зрозуміли, що треба виконувати завдання, а не грати за клубною звичкою. Завдяки цьому ми і здобули результат.

Загалом, до турніру збір був націлений на ознайомлення з тактикою?

Так, це була його основна мета і вважаю, що ми з нею впорались.

Згадаємо про всі матчі. Франція. Востаннє грали проти них ще на ЧС в Анже. Стиль команди відтоді змінився?

Взагалі не змінився. Ця команда грає в одному стилі і все залежить лише від їхнього підбору гравців. Не знаю якими вони будуть у квітні, але зараз я побачив добру, технічну та швидку команду, але це не той рівень, який ми пам’ятаємо з Анже.

Угорщина. Наш суперник на чемпіонаті світу.  У квітні це був складний і гольовий матч. А що сказати про гру зараз?

Та і зараз матч був складний, як я вже казав, нам з угорцями завжди складно. Там працює тренер, який з цією збірною вже багато років. Він теж грає в той самий хокей, постійно його вдосконалюючи. Проти нього завжди цікаво грати, через те, що він проповідує канадський стиль хокею: швидко, чітко, агресивно.

Ті з хлопців, хто з нами давно знають, що саме на гру угорців протягом сезону не треба звертати увагу, бо в будь-якому разі в квітні на чемпіонаті світу у них буде дуже сильна і бойова команда. Тим паче цього року вони господарі, тому впевнений, що це буде один із найсерйозніших суперників.

Двоє наших гравців у своїх коментарях сказало, що саме матч проти Польщі був найскладніший для нашої команди. Чи погоджуєтесь з ними?

Хлопці вийшли вмотивовані і грали на перемогу. Добре провели перший період, перекидали суперника втричі, але закинули лише один раз, а потім вийшли на другий і з першої ж зміни вилучення в зоні нападу, пропустили і розпочалась наша улюблена гра. Поляки вирівняли швидкості і створили цим дуже багато наших вилучень.

Як я вже казав в коментарі після матчу, добре, що ми пропустили так рано, при рахунку 2:2 стали програвати і це в секунду перелаштувало команду. Зробили заміни в трійках нападу та в парах захисту і це спрацювало. Якби поляки тоді не закинули, то хокей б так і не розпочався до кінця матчу.

«Перемогли, тому що почали програвати», – принцип, який надто часто працює для українських збірних?

Це працює лише на турнірах, які нічого за собою не несуть, окрім тренерського завдання. На чемпіонатах світу таке точно не спрацює.

Загалом, основною проблемою нашої команди залишаються вилучення?

Знаєте, а я вже навіть не можу сказати з чим це пов’язано. Я передивлявся матчі нашої національної збірної в Латвії, та сама проблема. В національній збірній необґрунтовані вилучення в зоні нападу, в молодіжній та юнацькій те саме. Ми зараз грали товариський матч з нашою U16 наприкінці збору в Чехії, то все повторюється.

Я можу пояснити це лише з тієї сторони, що наші гравці постійно заряджені на перемогу, на відбір шайби, на агресивний стиль. І шляхом того, що десь неправильно поборолись в зоні нападу, неправильно пресингували й отримали вилучення. Можна наздоганяти захисників і підбивати ключку так, що суддя не зможе сказати нічого, а буває як у нас: ногами працює, а ключкою захищається так, що тут не можна не дати 2 хвилини.

Ті, хто зі мною працює довго, знає, що я це називаю «емоційним вилученням». Частіше всього вони трапляються у нападі під час володіння шайбою, коли в тебе її намагаються забрати. Звичайно, що ми, тренери, просимо одразу вмикатись в відбір і десь на цьому моменті ми отримуємо вилучення.

В лютому після турніру в Попраді в своєму інтерв’ю ви згадували, що кількість вилучень повʼязана з навичками наших гравців. Зараз рівень цих навичок вирівнюється?

Зараз точно краще. Але насамперед в силових прийомах, коли потрібно бити корпусом в корпус, переважно ми йдемо на фол, бо саме тут треба правильно підʼїхати і зіграти плечем в плече, а в коліно, чи в голову. Тут ми ще дуже помиляємось, а от під бортами стало значно краще.

Спочатку 28:2 в Словаччині, тепер умовне «золото» тут. Звісно, суперники дуже різного рівня, проте що це може сказати про нашу збірну?

По Словаччині, хлопці були не готові, ми, по суті, допомагали Словаччині, але тим самим підставили наших гравців, кинувши їх в мʼясорубку. Це абсолютно не їхня провина. Переконаний, що коли б ми взяли той самий склад і поїхали всередині сезону, то таких рахунків не було.

Ми отримали запрошення від словаків зіграти в липні, бо вони готуються до «Глінка Кап», а всі спаринг-партнери відмовили. У відповідь вони гарантували нам участь у турнірі імені Владіміра Дзурілли та товариські матчі перед наших чемпіонатом світу. Це вартувало того, аби зіграти тобі в липні. Хоч і розуміли, що будемо абсолютно не готові. Насамперед це теж був досвід для хлопців, вони побачили, що таке топ хокейна країна. Проте це ще навіть не найкращий приклад, бо найкращі грали на тому турнірі в фіналі.

Розпочали змагальний сезон з першого місця, хороша мотивація для хлопців працювати на нього далі?

Мені здається, що вони розуміють рівень цього турніру. Це добре, що виграли і показали свій характер. Але багато хто з них був вже на чемпіонаті світу і спілкуючись між собою в роздягальні, я неодноразово чув, від тих, хто був в Данії чи два роки тому в Франції, що тут ми були зобовʼязані виграти, якщо в квітні ми хочемо на щось претендувати.

Загалом, які подальші плани в нашої U18?

Сто відсотків це турнір в лютому. А поки що вся увага зараз до U20. Перед нами стоятиме завдання вийти з групи і підійматись в 1А.

Минулого року у серпні ми завершили перший цикл підготовки U18 і продовжили аж в лютому. Є в планах заходи для U17, але про це згодом.