На останніх зборах арбітрів, які проходили 22-23 вересня у Києві, своїми знаннями ділився латвійський суддя з багаторічним досвідом роботи на чемпіонатах світу, Лізі Чемпіонів та багатьох європейських лігах Едуард Одіньш, який зараз працює в німецькій DEL LIGA та є членом  комітету оцінки  якості суддівства (КОЯС) Федерації хокею України.

В інтерв’ю пресслужбі ФХУ пан Одиньш розповів про початок своєї карʼєри, досвід роботи на масштабних турнірах та поділився думками про розвиток на перспективи хокею в Україні.

Як розпочався ваш шлях в хокеї?

На ковзанах я з 5 років. До юніорського віку я грав. З 14  почав цікавитись суддівством і вже в 1992 році, коли мені було 16, я відсудив свій перший матч. Початок моєї карʼєри як арбітра поєднувався з закінченням карʼєри гравця: як і казав, судив з 16, а продовжував грати до 20 років. Зараз виходить, що в мене почався 32 сезон.

Кінець карʼєри гравця — травма чи розуміння, що потрібно щось змінювати?

Ні, я просто зрозумів, що гравцем я не буду. То ж, якщо можна так сказати, випробував своє щастя в суддівстві, вийшло, на мою думку, успішно.

16 років, перше суддівство, чи памʼятаєте ви свої емоції?

Це була суміш відповідальності та хвилювання це інші емоції ніж бути гравцем.

10 років я був лінійним арбітром, набирався досвіду й вчився суддівству, підтверджував свій рівень та завоював свій авторитет серед гравців та фахівців. Після цього я перейшов у головні судді та вже понад 20 років працюю в різних чемпіонатах.

Чи впливав на вас особисто той факт, що спочатку ви з цими гравцями ділите роздягальню й закидаєте разом шайби, а потім стаєте по іншу сторону й повинні слідкувати за дотриманням ними правил?

Почав я судити латвійський чемпіонат, тому навіть спочатку доводилось переживати цей цікавий момент й судити хлопців, з якими я грав. Проте у мене був прекрасний колектив і до мого бажання судити вони ставились з розумінням та повагою.

Окрім роботи у внутрішньому чемпіонаті Латвії, у вас великий досвід міжнародних змагань. Як стають суддями міжнародної категорії?

Першочергово потрібен досвід, який не залежить від віку, колись його достатньо у 25, комусь недостатньо в 40. Потім твоє керівництво оцінює, чи відповідаєш ти критеріям судді міжнародної категорії. Все починається з турнірів нижчих рангів і, якщо складається усе добре, то потім переходить й до чемпіонатів топових груп, а як вінець — Чемпіонат світу в елітному дивізіоні.

Чи памʼятаєте свій перший чемпіонат світу та який ви вважаєте найкращим, де ви працювали?

Про найкращий важко сказати, мабуть, це краще повинні сказати супервайзери (інспектори), кожен запамʼятався по-своєму. А ось мій перший — чемпіонат Європи серед жінок, який проходив в Ризі в 1995 році. І якщо перестрибнути, то останній був у 2017 році, я був головним суддею на чемпіонаті світу в Німеччині та Франції (прим. — елітний дивізіон). ­­­­­

Тобто, ви протягом міжнародної карʼєри судили і жінок, і чоловіків, а як щодо U18 та U20?

Жінок я судив лише раз, якраз на своєму першому турнірі. Після того розпочалась прекрасна тенденція, що жіночі змагання судять жінки. Навіть більше, вони й чоловіків тепер судять, вважаю, це дуже важливий та правильний крок.

Не судив я лише U20, перестрибнув з юніорів одразу на дорослих.

Континентальна хокейна ліга. Як складалась ваша карʼєра там?

Я судив кхл протягом 14 сезонів. Від моменту її створення й початку повномасштабної війни в Україні. У лютому 2022 року я сказав, що в таких обставинах я не бачу продовження розвитку своєї карʼєри в цій лізі.

Спочатку, думаю, всі пробували донести щось до росіян, пояснити на чиїй стороні правда, проте у них вона своя і іншої слухати вони не хочуть. Деякий час я ще спілкувався з ними, хто війну засуджує, та станом на зараз я обірвав усі звʼязки.

Це дуже серйозний крок та серйозна зміна в житті після 14 сезонів.

Це життя, я не розглядав жодного іншого рішення й можливості там залишитись.

Крім усього, зараз ви судите німецький чемпіонат.

Так, мене запросили на роль головного судді. Загалом чемпіонат дуже цікавий. Сильний менеджмент, який дозволяє лізі розвиватись з кожним роком. Мені подобається там працювати, цікавий досвід. Й можу сказати, що для завершення активної карʼєри на льоду це дуже непоганий варіант.

Згадуючи минулий сезон, у мене було 8-9 ігор в місяць. Можемо легко прирівняти це до 8-9 повноцінних матчів хокеїстів, оскільки ми такі ж гравці, ми працюємо на одному рівні, тільки попри все, ми ще маємо слідкувати за дотриманням всіх правил та часто приймати рішення замість гравців.

Щодо цих рішень, наскільки важко буває їх приймати?

Насправді буває, що навіть дуже важко. Це залежить від багатьох факторів: від важливості матчу для положення команд в турнірній таблиці й до того, що це за матч — внутрішнього чемпіонату, ігор плей-офф чи ігри чемпіонат світу. Адже хоч рівень відповідальності високий однаково всюди, рівень хвилювання відрізняється. Це переборюється з досвідом. Тому з часом всі рішення приймаються швидше та впевненіше.

Перейдемо до чемпіонату України. Як ви вважаєте, на якому рівні наші команди та гравці?

Я вважаю, що рівень хороший. Самі гравці бʼються і показують свій дуже достойний рівень підготовки. Зараз ми з суддями дивимось записи та аналізуємо деякі моменти, тому можу сказати, що мені подобається український чемпіонат. Я бачу розвиток, відчуваю прогрес, тому він ставатиме тільки сильніший. Скажу, що чемпіонат України точно зможе з часом стати в одну лінію з іншими європейськими першостями.

Грає шість команд, так, можливо, це і не багато, та шість клубів сьогодні  реальність, яка може працювати й видавати свій конкурентний рівень. Зараз шість, через рік вісім, через пʼять років буде 12.

Що ви можете сказати, з погляду власного досвіду, про рівень підготовки українських арбітрів?

Чесно, я вражений. Вони молодці, в таких непростих умовах, як і всі українці, виконують свою роботу, шукають можливість покращити свої навички. Найважливіше, вони хочуть розвиватись, а коли в людей є бажання, вони навчатимуться та виконуватимуть свої обовʼязки попри все.

Як проходить ваша робота з суддями?

Ми розбираємо відеомоменти, аналізуємо всі можливі наслідки тої чи іншої ситуації на льоду. Також говоримо про психологію та методичні нюанси. Щодо психології, то не розкриваючи всіх суддівських таємниць скажу, що ми говоримо й вчимо того, що суддя має бути сильним та впевненим в своїх словах та вчинках, а впевненість, само собою, підкріплюється знаннями всіх правил та нюансів.

Окреме запитання — психологія гравців та тренерів, проте якщо про суддівську ми можемо сісти й поговорити між собою, то коли ми говоримо про команди, цьому навчаєшся в процесі діалогу з  командами, ігрової практики та розбору моментів після гри  та під час зборів.

Власне це все і говорить про якість суддівства: вміти швидко приймати рішення, бути впевненим, коли це рішення треба донести до команд, розуміти які слова варто використати до того чи іншого тренера або гравця. Окрім техніки катання, слідкування за грою, дотриманням правил та винесення своїх рішень, кожен арбітр повинен дбати про власну психологічну складову та розуміти її у команд. Якісне суддівство — ціла наука і я радий працювати по ній разом з українськими суддями, я відчуваю колектив і бажання вдосконалюватись.