Герой сьогоднішнього матеріалу – людина-епоха, один із китів українського суддівського корпусу Олег Лускань. Він починав судити ще за часів СРСР, у 1992 році отримав міжнародну категорію лайнсмена (обслуговував матчі 19 чемпіонатів світу у різних вікових категоріях), став головним рефері з 2000 року (на рахунку 6 чемпіонатів світу), а сьогодні у статусі головного інспектора нашого хокею у день свого народження відповів на запитання прес-служби ФХУ.
– Олеже Юрійовичу, зі святом! У якому настрої зустрічаєте свій 57-й день народження?
– У бадьорому! Тільки-но повернувся з Калуша, де інспектував два перші матчі «Дніпра» та «Сокола». А настрій гарний і бадьорий від того, що в Україні, незважаючи на воєнний час, чемпіонат країни не «прохідний», навіть за порожніх трибун має свої рейтинги популярності у зв’язку з цікавою зав’язкою в регулярній частині сезону та бойових іграх у плей-оф.
– Справді, бойові та дуже напружені інспекторські ігри вам дісталися в Калуші!
– Незважаючи на важкі для суддівства матчі з великою кількістю пристрастей і вилучень, обидві суддівські бригади впоралися зі своїми обов’язками.
– Все пройшло без сучка й без задирки?
– У плей-оф, напевно, так не буває, але судді не «завалили» півфінали – це головне! Критики чи закидів на адресу суддів я не почув, але питання, звичайно ж, у тренерів виникали. Можливо, слід було ще більше виписати штрафів за підсумками зустрічей, але загалом ту лінію, яку ми просили у роздягальні, судді витримали.
На жаль, не обійшлося без травм. Було пошкодження у Благого в першій грі, а в другій зустрічі в одному з епізодів дісталося по обличчю Вадиму Мазуру… Але судді розібралися, переглянули повтор і виписали порушнику 5 хвилин штрафу, оскільки це був ненавмисний удар, а ігровий момент.
– Які оцінки отримають судді?
– Нормальні! У кожній роботі можуть бути огріхи, але судді в Калуші не вплинули на результати зустрічей, тож отримають добрі бали. По гарячих слідах судді вже почули мій коментар, а зараз мені доведеться нарізати погані та добрі моменти та виставити суддям оцінки за гру. Ці цифри мають значення, оскільки вони йдуть у рейтинг арбітрів, а від цього залежать позиції та бали у міжнародному реєстрі.
– Вам самому не хочеться вискочити на кригу, коли бачите, як молодь ганяє шайбу?
– Коли дивишся за грою «згори», щоразу тягне на майданчик, але вік уже не молодий (посміхається).
– Але ж легендарний український рефері Володимир Осипчук, світла пам’ять, приблизно в такому ж віці обслуговував офіційні ігри чемпіонату України!
– Осипчук це – легенда, але у 90-х роках суддів майже не було, тому він і виходив на ігри до 57 чи 58 років! Я, до речі, теж відзначився на зорі 90-х, коли увійшов в історію як перша людина в нашому хокеї, яка грала у хокей і паралельно судила матчі чемпіонату! То були ігри СРСР та Всеукраїнських змагань!
– У дивовижному сезоні-2022/23 багато українських хокеїстів реанімували свої кар’єри, в тому числі вікові… А судді хіба не можуть?
– Якщо відкинути цифру мого віку, гадаю, я і голова суддівського корпусу Максим Урда могли б ще посудити на високому рівні та показати, як робиться робота на льоду! Але в моєму випадку виходити на кригу заборонено! По-перше, вік, по-друге, травми та професійні болячки, які накопичуються за роки роботи у хокеї. Стегнові суглоби, спина, грижі…
– До речі, в іграх суддям теж дістається, трапляються й травми.
– Хокей судити не небезпечніше, ніж у нього грати! Якщо людина не «ловить гав», то вона впорається зі своїми обов’язками, але від курйозних травм теж ніхто не дасть гарантій. Три-чотири роки тому авторитетному латвійському судді та новому члену українського комітету оцінки якості суддівства Едуарду Одиньшу заїхали у матчі ззаду та зламали ногу. Страшна травма. Він відновлювався потім – півроку!
– Буквально за 10 днів у вашій біографії «стукне» ще одна подія – рівно 10 років як Олег Лускань завершив активну кар’єру арбітра та відпрацював останній офіційний матч у статусі рефері.
– Останній сезон Професійної хокейної ліги та фінал чемпіонату України «Донбас» – «Компаньйон» у Донецьку. Ми тоді з Андрієм Севруком обслуговували зустріч, яку господарі виграли по булітах у киян та закрили серію – 4:0! Насправді, незабутня подія вийшла з огляду на те, що напередодні, 23 березня 2013 року в Києві стався сніговий апокаліпсис та армагедон. Місто та дороги були засипані та паралізовані, а судді та київські команди, які їхали до Донецька на фінал та матч за третє місце, багато часу провели на вокзалі в очікуванні свого транспорту. Довго не могли виїхати, а коли дісталися, то через дефіцит часу в авральному режимі довелося проводити матч за третє місце за участю «Сокола» та харківського «Динамо» з короткими зупинками і навіть без заливання льоду в одній із перерв. Такий поспіх був продиктований початком на тій же арені «Дружба» головного поєдинку вечора, який виявився чемпіонським.
– Повертаючись до днів сьогоднішніх… З висоти вашої інспекторської «позиції» на трибунах робота українських суддів помітна, як на долоні. Кого б хотілося відзначити в поточному чемпіонаті?
– Гордий за всіх суддів, які у наш скрутний час обслуговують цей сезон. Але особливо не проґавлю можливостями нагородити компліментами арбітра Андрію Кічу, який віддається своїй справі! Божевільний професіонал, на якого треба рівнятися, і тоді підтягнуться інші судді. Подивіться, як Андрій зразково катається, виконує кожен рух на льоду, як на картинках для журналів та літератури висікає та фіксує будь-яку дію на майданчику. Приємно дивитися! Наочний посібник для молодих суддів! Вважаю, чим впевненіші в тебе жести і сигнали, тим більше тебе поважатимуть! Тренери та хокеїсти бачать, що вийшов професіонал і йому без толку щось кричати та розповідати (посміхається).
– Які топ-моменти цього сезону запам’яталися найбільше?
– Головна подія – це запуск чемпіонату в період жахливої війни в Україні! Користуючись нагодою, хочу висловити глибоку повагу та подяку всім воїнам за те, що «кладуть» своє здоров’я та життя за нашу свободу та цілісність України! Їхні подвиги на фронті мотивують нас ще більше і надихають на роботу – кожного на своїх ділянках.
Стосовно організації чемпіонату, то восени виникало багато турбот, пов’язаних у тому числі з безпекою, але завдяки хлопцям з Федерації хокею України на чолі з президентом Георгієм Зубком сезон стартував. Георгій Юрійович загалом великий молодець – живе хокеєм! Хочеться зняти капелюха перед ним – стільки роботи зроблено!
Ще однією знаменною подією сезону я відзначив би дебют першої дівчини-судді у дорослому чоловічому матчі чемпіонату України з хокею. В історію увійшла Ангеліна Майфельд. Трохи пізніше вона отримала призначення на ігри чемпіонату світу і за його підсумками заробила стрілку вгору! Ми з головою суддівського корпусу Максимом Урдою пишаємося Ангеліною і задоволені тим, що і наша праця навіть не пропадає даремно.
– Чи багато спірних, найбільш обговорюваних моментів сталося для інспекторів та суддів цього сезону?
– Було кілька моментів, коли гравцям та тренерам виносили дисциплінарні штрафи, траплялися спірні моменти з фіксацією взяття воріт, але в основному чемпіонат, тьху-тьху, проходить без зривів і судді справляються зі своїми обов’язками.
– Не багато хто знає, але ви за сумісництвом із роботою у Федерації хокею України досі навчаєте студентів у Київському політехнічному інституті. Розкажіть трохи про це.
– У КПІ я вже працюю 34 роки! Зараз я – старший викладач інституту з фізичного виховання у хлопців 1-го курсу. Також в інституті я продовжую навчатися та проходжу курси підвищення кваліфікації. Хочу на базі своєї нової курсової роботи найближчим часом зробити на сайті ФХУ кнопку комітету хокейних арбітрів країни. Щоб люди бачили, як працюють, що роблять та чим живуть українські судді.
В’ячеслав Волков, прес-служба ФХУ
