Сьогодні, 27 червня, удосвіта за київським часом «Колорадо Евеланш» втретє в історії стали володарями Кубка Стенлі. Шайбу, яка принесла «лавинам» титул, у середині шостого матчу фінальної серії проти «Тампи-Бей Лайтнінґ» закинув фінський нападник Арттурі Легконен. «Колорадо» перемогло в цій зустрічі 2:1 і виграло серію 4-2.
«Тампа-Бей» втратила унікальну для новітніх часів нагоду здобути Кубок Стенлі втретє поспіль. «Блискавки», яких впродовж десяти повних сезонів очолює Джон Купер, брали трофей у «коронавірусних» 2020-му і 2021-му, зупинилися за крок від перемоги зараз. Загалом для «Лайтнінґ» то був п’ятий фінал. Три вони виграли. Вперше – в 2004-му, коли дві шайби у вирішальному матчі проти «Флориди Пантерз» закинув Руслан Федотенко. В епоху Купера «Тампа» проводила вже четвертий свій фінал. Невдалою, окрім нинішньої, була також серія проти «Чікаґо Блекгокс» у 2015-му.
Натомість «Евеланш» усі три своїх фінали виграли. Правда, попереднього разу так далеко «Колорадо» заходило 21 рік тому, коли головною зіркою команди був голкіпер Патрік Руа. З його допомогою «лавини» брали Кубок Стенлі в 1996-му, коли перемогли у фіналі 4-0 «Флориду» і у 2001-му, здолавши 4-3 «Нью-Джерсі Девілз».
На шляху до нинішнього фіналу майбутні тріумфатори перемогли «Нешвілл Предаторз» (4-0), «Сент-Луїс Блюз» (4-2) і «Едмонтон Ойлерз» (4-0).
Conn Smythe Trophy, приз найціннішому гравцеві плей-оф, організатори віддали 23-річному канадцеві з українським корінням Кейлові Макару. За підсумками регулярного чемпіонату, в якому Кейл у 77-ми матчах закинув 28 шайб і віддав 58 передач, він отримав James Norris Memorial Trophy, приз найкращому оборонцеві сезону. У 20-ти поєдинках плей-оф Макар набрав 29 (8+21) очок. Кейл став лише третім в історії Національної хокейної ліги оборонцем, якому впродовж сезону вдалося здобути Norris Memorial Trophy, Conn Smythe Trophy і Кубок Стенлі. До нього таку колекцію збирали лише великі канадець Боббі Ор і швед Ніклас Лідстрьом.
Макар – один із півсотні UKE, етнічних українців з канадським чи американським паспортом, кому вдалося здобути Кубок Стенлі. Бабуся та дідусь Кейла були типовою українською сім’єю, яка проживала у містечку Варсіті поблизу Калґарі, в мальовничій гірській провінції Альберта. Цікаво, що дід Пітер був хокейним дитячим тренером. Вони виховували в українських традиціях батька Кейла Макара Ґері, а потім і внука. Макар був названий в честь колишнього гравця НХЛ Кейла Галса, хоча мати мріяла його назвати Куртом, на честь голлівудської кінозірки Расселла. Вже у дворічному віці батько подарував майбутній зірці НХЛ першу ключку. Кейл був обраний під четвертим номером «Колорадо Евеланш» на драфті 2017 року. В 2020-му він отримав Calder Memorial Trophy найкращому новачкові сезону.
У списку найкращих бомбардирів плей-оф Кубка Стенлі-2022 Макар поступився лише зірковому дуетові з «Едмонтон Ойлерз». Коннор Макдевід очолив ці перегони з 33-ма (10+23) очками, Леон Драйзайтль поступився партнерові за командою лише очком – 32 (7+25).
Честь підіймати Кубок Стенлі над своєю головою першим випала 29-річному капітанові «лавин», шведському нападникові Ґабріелеві Ландескуґу. Мить, коли Ґабріель доїжджав на одній нозі до лави на заключних секундах вирішального матчу з «Лайтнінґ», стала однією з найепічніших для нинішнього фіналу. Для Ландескуґа нинішній сезон – десятий у складі «Колорадо». Раніше він двічі ставав чемпіоном світу (2013, 2017) і брав олімпійське срібло-2014 зі збірною Швеції.
Володарі Кубка Стенлі-2022 у складі «Колорадо»
Воротарі: Дарсі Кемпер (Канада), Павел Францоуз (Чехія), Юстус Аннунен (Фінляндія), Гантер Міска (США)
Оборонці: Кейл Макар (Канада), Девон Тейвз (Канада), Самуель Жирар (Канада), Ерік Джонсон (США), Бовен Байрем (Канада), Джек Джонсон (США), Джош Менсон (Канада), Кьортіс Макдермід (Канада), Раян Мюррей (Канада)
Нападники: Мікко Рантанен (Фінляндія), Нейтан Маккінон (Канада), Назем Кадрі (Канада), Андре Бураковскі (Швеція), Ґабріель Ландескуґ (Швеція), Валерій Нічіушкін (московія), Джей-Ті Комфер (США), Алекс Ньюгук (Канада), Лоґан О’Коннор (Канада), Ніколя Обе-Кюбель (Канада), Даррен Гелм (Канада), Арттурі Легконен (Фінляндія), Ніко Штурм (Німеччина), Бен Мейєрс (США), Ендрю Кольяно (Канада)
Тренер – Джаред Беднар (Канада)
Серед новоспечених володарів Кубка Стенлі раніше в фіналі грали лише четверо, а трофей вигравали лише двоє. 35-річний Даррен Гелм у 2008-му здобував Кубок разом із «Детройт Ред Вінґз», а в 2009-му разом із «червоними крилами» поступився в серії за титул «Піттсбурґ Пінґвінз». Швед Андре Бураковскі у 2018-му здобув Кубок Стенлі разом із «Вашинґтон Кепіталз». Ендрю Кольяно в 2020-му програв свій перший фінал разом із «Даллас Старз» «Тампі-Бей».
Автор вирішальної шайби у фінальній серії Арттурі Легконен торік теж грав у фіналі Кубка Стенлі. Але тоді його «Монреаль Канадієнс» поступилися «Тампі-Бей». Нинішній Кубок Стенлі – третій великий титул у кар’єрі Арттурі. Раніше він був чемпіоном світу-2014 серед юніорів зі збірною Фінляндії і вигравав Лігу чемпіонів-2016 зі шведською «Фрелундою».
Найчастіше Кубок Стенлі здобували хокеїсти «Монреаль Канадієнс» – 24 рази. У «Торонто Мейпл Ліфз» – 13 титулів, у «Детройт Ред Вінґз» – 11.
З хокеїстів найчастіше Кубок Стенлі вигравав центрфорвард «Монреаль Канадієнс» Анрі Рішар – 11 разів (1956, 1957, 1958, 1959, 1960, 1965, 1966, 1968, 1969, 1971, 1973). У ще двох зірок того «Монреаля» – Жана Беліво та Івона Курнуайє – по 10 титулів.
Серед вихованців українського хокею двічі володарем Кубка Стенлі був киянин Руслан Федотенко: у 2004-му з «Тампою-Бей», у 2009-му – з «Піттсбурґом». Інший вихованець київського «Сокола» Олексій Житник грав у двох фіналах: у 1993-му він поступився там разом із «Лос-Анджелес Кінґз», в 1999-му – з «Баффало Сейбрз». Двічі – у 2003-му і 2006-му – Кубок Стенлі здобував уродженець Донецька Олег Твердовський. Однак він є вихованцем московської школи «Крилья совєтов» і як українець себе не ідентифікував ніколи.
Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ
