Вже найближчої ночі, 25 червня, в ніч з п’ятниці на суботу, починаючи з 3:00 за київським часом «Колорадо Евеланш» може оформити третє в історії здобуття Кубка Стенлі. Наразі «лавини» лідирують у серії з чинними володарями трофею «Тампою-Бей Лайтнінґ» 3:1. Напередодні ж Національна хокейна ліга визначила власників особистих нагород.
Hart Memorial Trophy
(гравцеві, який зробив найбільший внесок в успіхи своєї команди у регулярному чемпіонаті)
Остон Меттьюс («Торонто Мейпл Ліфз»)
До головної особистої нагороди північноамериканського хокею має пряму причетність український фахівець Борис Дороженко. Для Меттьюса Борис був першим тренером, тим основним спеціалістом, який поставив Остона на ковзани і зробив з нього кваліфікованого гравця. Цей фактор зайвий раз підтверджує, шо Україна є хокейною нацією. Ми ще пам’ятаємо роботу Дороженка в Києві. Серед його вихованців – один із найкращих українських нападників Андрій Денискін.
Меттьюс – головний лауреат цього сезону. Він отримав Maurice ‘Rocket’ Richard Trophy, Ted Lindsay Award і Hart Memorial Trophy. Чому серед трійки претендентів Hart Memorial Trophy вибір випав саме на Остона? По-перше, помітною є втома від одного з трьох кандидатів – Коннора Макдевіда, котрий отримував приз двічі, зокрема й торік. Численні індивідуальні трофеї Коннора якось неспівставні з тими результатами, які демонструє його «Едмонтон Ойлерз». Особиста статистика Макдевіда виглядає феноменально, але до його командної роботи є запитання. І хоч «Едмонтон», на відміну від «Торонто» Меттьюса, цьогоріч дійшов до півфіналу плей-оф, у грі «нафтовиків» помітний великий перекіс на індивідуальну гру лідера команди.
Меттьюс натомість своєю якісною роботою доповнює гру команди загалом. Він є тим осьовим виконавцем, який допомагає «Торонто» стати кращим, не перетягуючи ковдру на себе.
Vezina Trophy
(найкращому голкіперові з числа тих, хто зіграв не менше 25 матчів у регулярному чемпіонаті)
Іґорь Шестьоркін («Нью-Йорк Рейнджерс»)
Враховуючи, що Іґорь поряд із Меттьюсом та Макдевідом входив до тріо претендентів на Hart Memorial Trophy, сумнівів у тому, що його визнають найкращим воротарем, не було.
Шестьоркін
James Norris Memorial Trophy
(найкращому оборонцеві)
Кейл Макар («Колорадо Евеланш»)
Макар – оборонець майбутнього. Через кілька років так, як Кейл, діятимуть більшість захисників. Власне, саме відштовхуючись від того, що робить на льоду Макар, маємо готувати гравців цього амплуа й ми. Сучасні оборонці зобов’язані фантастично кататися, прекрасно бачити майданчик, можуть брати гру на себе, не дивлячись на те, що грають вони в обороні. В НХЛ таких захисників з кожним сезоном стає більше. Вони поступово виштовхують зі складів раніше популярних крупногабаритних оборонців з хорошими кидками, здатних гарно нав’язувати силову боротьбу. Але хокей змінюється. І змінюється зокрема в тому напрямі, який задає Кейл Макар.
Цікаво, що Кейл – гравець українського походження. Своїх коренів він ніколи не приховував і час від часу згадує про них в інтерв’ю. Макар – черговий UKE, який підкорює вершини Національної хокейної ліги.
Кейл Макар
Calder Memorial Trophy
(найкращому новачкові)
Морітц Зайдер («Детройт Ред Вінґз»)
Можна тільки порадіти за Німеччину, представник якої отримав таку престижну нагороду. Якщо земляка Зайдера Леона Драйзайтля називали унікумом, бо він вигравав різноманітні індивідуальні призи, людиною, яка побила всі можливі рекорди німецького хокею серед гравців, які виступали в НХЛ, то Морітц – той гравець, яка перепише всі досягнення німецьких оборонців. У цьому можна не сумніватися.
Зайдер є одним із надбань багаторічної програми розвитку хокею, яка прийнята в Німеччині. Такі гравці як Тім Штюцле, як Зайдер – яскраві представники покоління, виплеканого після реформаторських кроків для хокею їх країни. Зараз вже можна говорити ствердно, що Німеччина виходить на провідні ролі в світовому хокеї. Я не здивуюся, якщо після повернення гравців з НХЛ до виступів на Олімпіадах німці боротимуться за медалі.
Морітц Зайдер
Art Ross Trophy
(гравцеві, який набрав найбільше очок за системою «гол+пас» у регулярному чемпіонаті)
Коннор Макдевід («Едмонтон Ойлерз») – 123 (44 + 79)
Conn Smythe Trophy
(гравцеві, який найкраще проявив себе у матчах плей-оф)
Андрєй Васілєвскій («Тампа-Бей Лайтнінґ»)
Ted Lindsay Award
(найкращий гравець на думку хокеїстів)
Остон Меттьюс («Торонто Мейпл Ліфз»)
Jack Adams Award
(найкращому тренерові)
Дерріл Саттер («Кароліна Гаррікейнз»)
Frank J. Selke Trophy
(найкращому оборонцеві оборонного плану)
Патріс Бержерон («Бостон Брюїнз»)
William M. Jennings Trophy
(голкіпер(и), який(і) пропустив(ли) найменшу кількість голів в середньому за гру за підсумками регулярного сезону при не менше 25 зіграних матчах)
Фредерік Андерсен і Антті Раанта («Кароліна Гаррікейнз») – 2,17 і 2,45
Maurice ‘Rocket’ Richard Trophy
(найкращому снайперові регулярного чемпіонату)
Остон Меттьюс («Торонто Мейпл Ліфз») – 60 голів
Остон Меттьюс і три його трофеї
Lady Byng Memorial Trophy
(гравцеві, який продемонстрував зразок чесної спортивної боротьби та джентльменської поведінки у поєднанні з високою ігровою майстерністю)
Кайл Коннор («Вінніпеґ Джетс»)
Bill Masterton Memorial Trophy
(гравцеві, який проявив високу спортивну майстерність і вірність хокею)
Кері Прайс («Монреаль Канадієнс»)
King Clancy Memorial Trophy
(гравцеві, який є прикладом для партнерів на льоду та поза ним і бере активну участь у громадському житті)
Пі-Кей Суббан («Нью-Джерсі Девілз»)
Mark Messier Leadership Award
(гравцеві, який проявив лідерські риси на льоду і за йог межами)
Jim Gregory General Manager of the Year Award
(генеральному менеджерові, який вніс найбільший вклад в успіхи своєї команди)
Willie O’Ree Community Hero Award
(за позитивний вплив з допомогою хокею)
Ноель Ектон
Юрій Кириченко
