Після завершення дорослого ЧС-2022 у Фінляндії європейський хокей став на літню паузу, проте в новинах український хокей дефіциту не відчуває. Міжнародний тренерський симпозіум у Тампере, підвищення збірної України (U-18) у класі, запланований турнір в Угорщині вже цього літа та багато іншого прес-служба ФХУ обговорила з головним тренером юнацької та молодіжної збірної України Олександром Бобкіним.

– Олександре Васильовичу, як сприйняли нещодавнє рішення Конгресу IIHF підвищити у класі збірну України (U-18) з другого місця у Дивізіоні 1B до групи A?

– Ще під час нашого чемпіонату світу в Італії пройшла чутка про те, що у зв’язку з виключенням росії та білорусі з усіх турнірів під егідою ІІHF, право піднятися в дивізіон вище можуть здобути дві команди. У зв’язку з цим наш заключний поєдинок проти Австрії мав особливу мотивацію… Зізнаюся, я до останнього не вірив, що Україна (U-18) потрапить у цей «ліфт», але це сталося, і я дуже зрадів! Це чудова винагорода команді за той феєричний турнір в Асіаґо!

– У квітні 2023 року нашими суперниками за право посперечатися за перше місце до еліти будуть юніори Франції, Казахстану, Данії, Угорщини та Японії. Як ви бачите розклади за 11 місяців до турніру?

– Усі фахівці бачать нас аутсайдерами на майбутньому турнірі, але наш тренерський штаб, а також керівництво ФХУ, звісно, іншої думки. Намагатимемося вичавити максимум, але багато залежатиме від того, коли і де почнеться підготовчий процес, в якому вигляді проходитиме чемпіонат України. Питання поки що відкрите… Якщо в Україні неможливо буде проводити змагання, було б чудово виступити об’єднаною молодіжною та юніорською командою України в Європі.

– Чи вже відомий план-підготовки до наступного чемпіонату світу?

– Звичайно, план давно є не лише у мене, а й переданий керівництву ФХУ. У липні вже заплановано навчально-тренувальний збір національних команд U-18 та U-20, а також є домовленість щодо проведення турніру в Угорщині у серпні за участю збірних Словаччини, Польщі, Угорщини та України до 18 років. Залишилося лише втілити плани у життя. У нинішніх умовах виїзду гравців за кордон та низки організаційних складнощів не так просто реалізувати проведення таких «кемпів» у Європі.

– Ви нещодавно повернулися з дорослого ЧС-2022 у Тампере та Гельсінкі, де брали участь у міжнародному тренерському симпозіумі IIHF. Які тенденції у світовому хокеї обговорювалися?

– Дуже крутий та корисний семінар із групою зіркових та цікавих доповідачів. Якщо коротко пробігтися основними тезами, то мені хотілося б виділити виступ головного тренера «Фрелунди» U-20 та асистента тренера збірної Швеції U-17 Мартіна Даліна – батька енхаелівського гравця «Баффало» Расмуса Даліна. Багато чого зафіксував на його презентації та збираюся застосувати на практиці у юнацькій та молодіжній збірній України в майбутньому.

Шалено сподобався виступ головного тренера фінського «Пеліканс» Томмі Ніємеля, який розповів, як керувати командою протягом сезону, на що робити акценти, скільки тренувань проводити і найцікавіше, що зараз загальні відеозбори для команди зведені до мінімуму. Виявляється, куди корисніше та ефективніше проводити по 10 зборів на день, але не групових, а у кількості 2-3 особи, а також індивідуальних, мовляв, так краще доходить!

Також запам’ятався виступ генерального менеджера «Коламбуса» Ярмо Кекялайнена щодо роботи кожного члена клубу в НХЛ. Наприклад, про те, що кожен співробітник зобов’язаний мовити лише позитив. Не може бути, щоб масажист чи хтось із співробітників випадково на вулиці або у спілкуванні з пресою виніс інформацію про погане самопочуття гравця. Також Ярмо акцентував увагу на побудові дружньої, довірливої та сімейної обстановки у клубі: від рядового охоронця на арені до генерального менеджера.

Дуже багато лекцій проходило на тему комунікації, спортивного менеджменту, про відношення між менеджерами з тренерами та гравцями. Серед доповідачів був також відомий у минулому хокеїст і тренер Раймо Сумманен, який у компанії зі своїм колегою підготував докладну інфографіку про струс мозку у хокеї: у якому періоді найчастіше трапляються контакти, в якій зоні, після якого ігрового моменту тощо.

– Дуже цікаво.

– Відповідно до аналізу, найчастіше струси трапляються в зоні атаки… Також учасники лекції закликали всю хокейну спільноту до чистішого хокею, починаючи з роботи в дитячих школах. Як правильно підкочуватися та прибирати агресію. Удари в голову – це емоції, які викликані помстою або агресивним ставленням до команди суперника.

– І який висновок цього симпозіуму зробили собі?

– У сучасному хокеї лише 20 відсотків роботи тренера – це робота на льоду, а решта успіху клубу чи збірної – це 80 відсотків – вони припадають на дії менеджменту, маркетингу, планування та інших складових. Тобто європейці позиціонують і дають зрозуміти, яким має бути сучасний тренер. Що коуч – це вже не лід і свисток на лавці у чистому вигляді, а багатофункціональна персона, яка має вміти у колективі все. Також обговорювалися і наводилися як приклад легендарні тренери, які не просто домагалися разового успіху, а створювали чемпіонські команди-династії! Той самий Ялонен, Боумен, Тихонов… Акцентували нашу увагу на тому, як розвивати якості гравців, щоб досягти постійного прогресу та результату з командою. Загалом, все було цікаво та повчально навіть без обговорення суто ігрових хокейних аспектів, які, отже, лежать на поверхні.

– Ви також наживо дивилися дорослий ЧС у Фінляндії? Яке враження залишив світовий форум? За кого вболівали?

– Спочатку я симпатизував збірній Швейцарії та Словаччини. Альпійці продемонстрували дуже цікавий атакуючий хокей, а словаки сподобалися наявністю у складі великої кількості молоді та трьох гравців 2004 р.н. При цьому два з них – Симон Німець та Юрай Слафковські мали максимально ігрового часу. Після вильоту у чвертьфіналі мені цікаво було спостерігати за Чехією, яка привезла на турнір гарний збалансований склад. Також запам’ятається результативний хокей у плей-оф, за винятком одного матчу Швейцарія – США (0:3).

– Що ж врізалося на згадку найбільше?

– Фінал. Те, як канадці у своєму стилі билися до кінця. Проте, головна фішка ЧС-2022 – це те, що хокей приймає все більш вертикальний та атакуючий стиль, однак перемога, всупереч цьому, дісталася фінській команді Юкі Ялонена – з вичікувальним стилем гри.

В’ячеслав Волков, прес-служба ФХУ