Вчорашній поєдинок між командою Броварського спортивно-фахового коледжу і київським «Соколом» у рамках регулярного чемпіонату Української хокейної ліги іменитий у минулому воротар, а нині тренер національної збірної України Костянтин Сімчук дивився з лави киян, адже є асистентом Олега Шафаренка на тренерському містку в «Соколі». Проте сам фахівець зізнається, що спостерігаючи за матчем, який завершився перемогою лідерів 3:1, відчував змішані почуття. Річ у тім, що у воротах обох команд грали вихованці Сімчука Семен Майко і Дмитро Кубрицький. Великою мірою, саме завдяки надійності Майка БСФК боровся за перемоги в обох поєдинках проти «Сокола», які відбулися 15-16 лютого. Натомість Кубрицький надійною грою в стулці «Сокола» вкотре підтвердив статус одного з найкращих голкіперів України.
Після матчу Костянтин Сімчук зупинився на діях обох своїх вихованців детальніше, згадав, як вони колись прийшли в хокей, якими є їх перспективи виступати на високому рівні надалі, а також поділився враженнями іще двох юних голкіперів, які останнім часом стукаються в двері основи «Сокола».
– Зізнаюся, що спостерігаючи за грою БСФК – «Сокіл», у середині другого періоду ловив себе на думці, що хочу, аби матч завершився внічию 0:0, – бере слово Костянтин Миколайович. – Дії Майка і Кубрицького в цій зустрічі викликали виключно позитивні емоції. Семен мав помітно більше роботи. Приємно, що він набирає свою найкращу форму. Майко дуже впевнено відіграв в обох матчах проти «Сокола», тримаючи свою команду в грі до заключних секунд.
– Після повернення в український чемпіонат Семен грав нерівно, чергуючи яскраві матчі з непереконливими. Здається, зараз він почав тішити стабільністю.
– В БСФК у ході нинішнього сезону Майка брали як потенційного першого номера. Проте перед юніорським чемпіонатом світу в грудні цього року Семен перехворів ангіною. Через це до світової першості хлопець підійшов не в найліпшій своїй формі і діяв там невпевнено. Майка переслідували травми. Чергове пошкодження він отримав вже після чемпіонату світу. Тим не менш, знаючи потенціал Семена, ми викликали його на недавній збір національної команди України в київському Палаці спорту. Але взяти участь у тренуваннях гравець не зміг, оскільки в цей час захворів коронавірусом. Зараз він знову набирає форму.
– 19-річні Майко і Кубрицький нині поряд із досвідченішим Сергієм Писаренком з «Дніпра» є головними претендентами на участь у складі збірної України в чемпіонаті світу. Пам’ятаєте, як Семен і Дмитро опинилися в школі «Сокола»?
– Семен – син відомого в минулому гравця, а нині тренера Миколи Майка. З Колею, а також з іще одним екс-нападником «Сокола», а нині тренером нашої школи Владиславом Зозовським ми навчалися в одному класі. І так вийшло, що в один рік, у 2002-му, народилися наші сини. Власне, разом у «Соколі-2002», під керівництвом Зозовського вони почали грати в хокей. Микола Майко якось відразу вирішив, що його Семен захищатиме ворота. Відтоді я як колишній голкіпер приділяю цьому хлопцеві особливу увагу. Мушу сказати, що Семен Майко проявляв професіоналізм у роботі з раннього дитинства. В нього постійно проявлявся голод до тренувань. Я це помітив, ще коли сам виступав за «Сокіл». Коли приходив на тренування, цей хлопчик з захопленням дивився мені у вічі.
– Про особливе захоплення вашою грою Майко-молодший не так давно розповідав в інтерв’ю прес-службі ФХУ.
– Семен тягнув мене за руку, щоб виходив на лід та працював з ними. Майко подорослішав раніше за ровесників і завжди був лідером команди. Він ревниво ставився до позиції №1 у «Соколі», намагався проявляти лідерські риси і на тренуваннях, і в роздягальні. Сподіваюся, в Семена буде все гаразд зі здоров’ям і він надалі ростиме й прогресуватиме.
Взагалі, в «Соколі» 2002 року народження було три перспективних голкіпери. Окрім тих двох, про яких ми говоримо, це – Ярослав Сулима. На жаль, торік він отримав травму коліна, після якої досі не може повернутися в хокей. Хоча потенціал у цього хлопця величезний. Сподіваюся, він ще повернеться на лід.
Дмитро Кубрицький почав грати у воротах пізніше за Майка і Сулиму. В нього було мало ігрової практики, хоча в хлопця з дитинства були гарні природні дані – розтяжка, широкий «батерфляй». Пригадую, як довелося довго відмовляти Дмитрових батьків, щоб вони не переводили сина в іншу школу. У нас він був третім воротарем і грав найменше. Добре, що нам тоді вдалося переконати батьків Кубрицького. Допомогло ще й те, що Дмитрів тато – однокласник Людмили Завальнюк, сестри колишнього оборонця «Сокола» і збірної України В’ячеслава Завальнюка. Вони разом навчалися у 159-й школі Києва, в районі Індустріального моста, на Відрадному. Завдяки особистому контактові тато Дмитра Кубрицького тоді мені повірив і залишив сина в «Соколі». Як наслідок, тренуючись під нашим керівництвом, Діма з часом виріс з третього в повноцінного першого номера нашої команди. Ще до завершення школи Кубрицький, Майко і Сулима отримували порівно ігрового часу.
– Кубрицький сильно розпочав ще попередній сезон у складі «Сокола». Але в другій половині в нього стався спад, який, здається, тривав ледь не до початку нинішнього чемпіонату. Проте у 2022-му Дмитро грає надзвичайно впевнено.
– Для Кубрицького нині кожна гра, кожен місяць, кожен збір, який він проводить – черговий щабель, новий крок угору. Я бачу, як він росте і прогресує. Дуже добре, що в Діми зараз є ігрова практика. Для нього зараз найголовніше – грати. Взагалі, не вважаю, що Кубрицький програв конкуренцію росіянину Георгієві Дубровському і торік. Просто так на цей час, ближче до плей-оф складися обставини. Звісно, за цей час Кубрицький став дорослішим, досвідченішим, впевненішим у собі.
– Наразі в обоймі «Сокола» – виключно молоді голкіпери. А в першому матчі проти того ж БСФК у воротах «Сокола» в цій зустрічі діяв 18-річний латвієць Маркс Славінскіс. Його дії наразі важко оцінити однозначно.
– Марксу ще важко. До переходу в «Сокіл» у нього було не дуже багато ігрової практики. Він не зміг увійти в гру в матчі у Харкові, після чого ми його замінили. Також не відразу увійшов Славінскіс і в матч проти БСФК. Це вочевидь природньо, бо хлопець молодий, ігрового часу в нього було мало. Він багато тренується і, сподіваємося, набере форму через гру.
– Також регулярно потрапляє в заявку першої команди «Сокола» 17-річний Макар Ганін, воротар юнацької збірної. Він уже встиг дебютувати за команду і навіть зіграв один матч у переможному для клубу Кубку України.
– Ми дуже задоволені тим, як Макар прогресує. Цього хлопця знаю з раннього дитинства. До того, як сталася Революція в 2013-му, в нас на АТЕКу було дві команди, два спортивних класи – 2004 і 2002 років народження. Поряд із Ганіним у команді 2004 року народження в нас було ще два дуже перспективних голкіпери. Георгій Скоропад – обдарована, технічна, ліпше у порівнянні з ровесниками розвинена фізично дитина з важким характером. Це проявлялося ще в шкільні роки. Ще тоді бачив, що з Жорою буде складно. На жаль, закінчивши школу, він вирішив піти з хокею.
Дмитро Плаксін – мабуть, найталановитіший з усіх тих хлопців, які займалися в школі «Сокола» з 2011 року, тобто з того часу, відколи я у ній працюю тренером воротарів. Дмитро – син відомого тренера з сучасного п’ятиборства Олега Плаксіна. Він мав унікальні фізичні дані, надзвичайно координований, блискуче читав гру. У нього це було від природи. Проте після тих змін, які намітилися в нашому хокеї після Революції, батьки не бачили сенсу залишати дитину в нашому виді спорту. Шкода. Думаю, ми втратили прекрасного воротаря.
А Макар Ганін залишився в хокеї. Він був дуже координованим з самого дитинства. Макар гарно проявляє себе в усіх ігрових видах спорту – футболі, баскетболі, волейболі, тенісі. Хлопцеві, можливо, трохи бракує зросту, але він чудово читає гру і почувається у воротах дуже впевнено. У нього є всі задатки, щоб грати в хокей професійно.
Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ
