Капітан київського «Сокола» і національної збірної України почав рік з поповнення багатої трофейної колекції. Андрій Міхнов був чемпіоном України, Білорусі і Польщі, володарем Континентального кубка і Кубка Білорусі. Тепер віртуальний музей Міхнова-молодшого поповниться Кубком України. Причому досвідчений нападник, закинувши на турнірі три шайби і віддавши чотири результативних передачі, був визнаний найкориснішим гравцем турніру.
– Ми заслужили цю перемогу, вигравши всі чотири поєдинки, – каже Андрій. – Причому важко було не лише в зустрічах проти «Кременчука». Дуже нелегкою вийшла зокрема перша гра проти «Дніпра». Ми хоч і виграли 11:1, але в першому періоді суперники рухалися краще. Можливо, на стані нашої команди позначилося кілька новорічних вихідних. Хоча кожен з нас начебто й розумів, що попереду серйозний турнір, тому дуже гучно святкувати не варто. Посиділи кожен у ніч з 31-го на перше з сім’ями, а 2 січня вийшли на перше в році тренування. Тому й вкотилися в матч із херсонцями вже з другого періоду. Забили три поспіль шайби, які трохи надламали суперників.
А матчі з «Кременчуком» завжди однакові – кістка в кістку, божевільна самовіддача з обох боків. Ми розуміли, що поєдинки з господарями будуть жорсткими і грубими. Як завжди, що в цьому сезоні, що в попередньому. Ми не лише тримали удар, але й самі відповідали. Тому і в груповому турнірі, і в фіналі у нас із «Кременчуком» вийшов гарний, бойовий хокей. Головне, що нам вдалося забити достатню для перемог кількість голів.
– Зі сторони виглядало, що «Кременчук» так і не зміг оговтатися від поразки в групі. В фіналі команда Савицького була не такою агресивною, як зазвичай.
– Зазвичай «Кременчук» розпочинає матчі агресивно, а в фіналі з перших хвилин наші суперники діяли у відкаті. Може, це був тренерський тактичний хід і опоненти вирішили після поразки за два дні до того змінити тактику. Чотири гри впродовж чотирьох днів – це дуже важко. На гравцях лежить велике фізичне навантаження. Навіть на чемпіонатах світу після двох ігрових днів команди мають день паузи. Не виключаю, що кременчужанам забракло фізичних кондицій. Хоча наші хокеїсти теж втомилися. Після гри у хлопців було зневоднення організму. Навіть сил, щоб кричати й радіти перемозі не залишилося. На льоду ми віддали все, що є. Добре, що ми виграли. Дякую всім хлопцям за віддачу. І нашим вболівальникам. Їх підтримка впродовж усіх чотирьох днів нам дуже допомогла. Вони постійно гнали нас уперед. Це наш спільний кубок.
– Вважаєте, швидкий гол у ворота господарів, коли Антон Рубан закинув після вашого пасу, визначив подальший сценарій гри?
– Голи завжди змінюють характер матчу, дезорієнтують. При цьому ми не ставили перед собою завдання – забити швидко. Ми прагнули з перших хвилин не відходити від плану на гру – тримати шайбу в зоні суперників, створювати моменти. Це й допомогло відкрити рахунок. Ми вивели Антона на ударну позицію, а він не промахнувся. Цього хлопця достатньо знайти в зоні – він обов’язково влучить. Рубан знає свою справу. Його для того сюди й брали, щоб він забивав. У будь-якому разі, «Кременчук» не кинув грати навіть за рахунку 4:0. Напруга в грі відчувалася постійно. Ми розуміли, що втрачати концентрації не можна. Гра була в’язкою, з великою кількістю єдиноборств, атак у тіло до заключних секунд матчу. «Кременчук» взагалі важко надламати. Тим паче, що останнім часом у наших матчах частіше вигравав якраз той, хто пропускав першим.
– Ви вже віддали належне Рубану за його бомбардирські таланти. В чотирьох матчах Кубка він був нестримним – сім голів, чотири асисти, звання найкращого бомбардира. Цієї зими Рубан знову був таким, яким ми його бачили в торішньому регулярному чемпіонаті. А після того в Антона трапився спад.
– Від спадів не застрахований ніхто. Навіть у суперзірок НХЛ він є. Головне, що Антон не переставав працювати, належним чином налаштовувався психологічно й ментально на кожен матч. Рубан гне свою лінію і в потрібні миті забиває важливі голи.
– Не лише він, а ваша з Антоном і Єгором Кузьменком трійка. Тренер знову виставив вас разом, хоча торік у грудні зв’язка ніби й розпалася.
– Це тренера треба запитувати, чому він так вирішив. Ми ідеально розуміємо одне одного. Я знаю, що будуть робити Антон і Єгор, вони відчувають мене. В нас, мабуть, однакове хокейне мислення. Ми знаємо, хто в яку точку прибіжить. То не дивно, бо однією трійкою ми граємо давно. Так, іноді тренер робить перестановки, але одначе, коли нашу трійку ставлять знову, ми безболісно відновлюємо взаємодії. Зрештою, нам теж треба вдосконалюватися. Кубок України – вже історія. Клубу загалом і кожного гравця окремо взятого. Далі чемпіонат і там ми теж хочемо стати першими.
Міхнов – Кузьменко – Рубан
– Моє особисте спостереження: у середині жовтня, перед виїздом у Будапешт на матчі Континентального кубка «Сокіл» ще був розрізненим, колектив був поділений на групки. Нині команда вже стала єдиним цілим.
– Колектив у нас був завжди. Просто не треба порівнювати Кубок України і єврокубки. В нас молода команда, більшість гравців на міжнародному рівні майже не виступали. Звісно, що перед матчами в Будапешті хлопці мандражували. В Угорщині нас підвела перша поразка від латвійського «Олімпа». Та й то ініціативою в цій зустрічі володіли ми. З результатом тоді не склалося. Рижани закинули у більшості, а ми своїх нагод не використали. Але це нерви, це досвід. Я теж колись через це проходив. Надалі ми показали, який потенціал є в «Сокола». Нам взагалі не давали шансів перед матчем із угорським «Ференцварошем», а ми вийшли і затоптали господарів без варіантів. За грою.
– Тепер «Соколу треба повертатися до чемпіонату. Ейфорія після перемоги в Кубку не заважатиме?
– Тренери дали нам два дні перепочинку, щоб перевести подих. У неділю збираємося і починаємо роботу, щоб виграти чемпіонат. Про Кубок буде приємно згадувати, але попереду в нас великі цілі. Для нас це тільки початок. Ми мріємо про чемпіонство. І торік мріяли. Але в фіналі «Донбас» виявився сильнішим. Тепер маємо інший шанс. Будемо виходити і доводити свою перевагу в кожному матчі.
Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ
