«Оце у «Сокола» воротар! Він просто непробивний? І скільки йому років? Лише 19?», – щоразу чулося на трибунах арени «Айсберг» після чергової вдалої дії голкіпера гостей, надійність якого допомогла киянам перемогти «Кременчук» 5:3 і достроково, за тур до завершення групового турніру ґарантувати собі місце в фіналі Кубка України. Цього разу фірмовий ще з минулого сезону заряд столичних ультрас «Діма Кубрицький» лунав особливо переконливо.
– Дмитре, такі матчі прийнято називати репетицією фіналу. Власне, враховуючи, що фінал відбудеться всього через два дні і суперник може бути тим же, чи не хотілося в матчі групового турніру поберегти сили?
– Думки про те, щоб поберегтися були. Але з перших хвилин що суперники, що ми побігли на повних обертах. Врешті, немає ж гарантії, що в останньому турі ми переможемо БСФК, а «Кременчук» – «Дніпро». Тому своє бажано було брати вже й зараз. Усі команди з четвірки учасників сильні і можуть боляче вкусити.
– В підсумку вийшло класичне для поєдинків «Сокола» і «Кременчука» протистояння.
– Так. «Кременчук» – жорстка команда, тут маленька коробка, що ґарантує боротьбу на кожному клаптику з великою кількістю травм за підсумками гри. У нас сьогодні зі зламаним носом завершив гру Даніл Давидов, решта хлопців мають дрібніші пошкодження. Я й сам за сьогодні заробив чимало гуль і синяків. Суперники нахабно лізли на п’ятак. Але, думаю, це лише додавало нам азарту.
– Наприкінці зустрічі Андрій Алексєєв, поваливши у ваші ворота нападника суперників Артема Дубініна, постояв за команду і воротаря.
– Так, бо то був черговий грубий випад у бік воротаря. Всі знають, що тих, хто б’є голкіпера, треба карати. Дякую Алексу, що заступився. Наприкінці гри вже можна собі дозволити покарати суперника за грубість протягом усього матчу.
– Ваша гра в цьому матчі викликала захоплення навіть у вболівальників суперника. Тим не менш, три шайби в свої ворота ви отримали. Могли врятувати команду в гольових епізодах?
– Останніх два голи – майже ідентичні і більше курйозні (шайби влітали у ворота після дальніх кидків, коли суперники на п’ятаку закривали Кубрицькому видимість – авт.). У цих шайбах швидше моя вина.
– На ваш погляд, нинішній поєдинок накладе відбиток на грі команд у фіналі, якщо вони там, звісно, зійдуться?
– Думаю, ні. Добре, що ми сьогодні перемогли. Але хокеїсти «Кременчука» тепер вийдуть проти нас ще злішими, захочуть довести, що вони кращі. Всі розуміють, що «Сокіл» і «Кременчук» – головні конкуренти, а матчі між нами перетворилися в дербі. Якщо зустрінемося в фіналі, буде серйозний бій. І ми до нього готові.
– «Сокіл» собі вже місце у фіналі забезпечив. Відповідно заключний поєдинок проти БСФК не має турнірного значення. Можливий варіант, що на цю гру тренери дадуть вам перепочити і виставлять у складі юного Макара Ганіна?
– Подивимося, яким буде рішення. Мені наперед нічого не кажуть. Якщо випустять – буду грати на перемогу, звісно.
– Дмитре, нині ви залишилися фактично єдиним дорослим воротарем «Сокола». Відповідальність не тисне? Сил вистачає?
– Відповідальність величезна. Але таке вже було на початку минулого сезону, коли через травму з нашого складу випав Микита Пеленський. Мені здається, що відповідальність мене більше стимулює.
– У воротарів справді буває по-різному: одних конкуренція мотивує, а інші комфортно почуваються і грають надійніше лише з розумінням, що вони ґарантовано перші.
– Конкуренція – це завжди добре. Не знаю, як буде в кінцівці нинішнього сезону, але я налаштований показати свій максимум не дивлячись на те, з’явиться в нас досвідчений воротар чи ні.
Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ
