Останнім часом арена «Айсберг» для 20-річного нападника «Сокола» стала щасливою. Наприкінці минулого року він закинув там одну з шайб у переможному для киян матчі проти основного конкурента «Кременчука» в матчі регулярного чемпіонату Української хокейної ліги. Вчора ж саме з голу Гончаренка за нічийного рахунку «Сокіл» розпочав розгром херсонського «Дніпра». Перемога 11:1 стала найбільшою для киян у новітній історії клубу. Після матчу хокеїст поділився враженнями від гри і очікуваннями від Кубка України з прес-службою ФХУ.
– У першому періоді матчу з херсонцями ми ще трохи накатувалися, – бере слово Денис. – У другому вже відчули свою гру, згадали після невеликої паузи, як воно грається і голи почали вдаватися самі по собі. Другий період у хокеї – взагалі найважливіший. У ньому треба викластися не те що на всі сто, а на 200 відсотків. Ми це зробили.
– Останнім часом матчі проти «Дніпра» давалися «Соколу» нелегко. Здається, в цьому поєдинку попередні прорахунки були враховані.
– Ми зробили висновки, що з херсонцями треба грати всі 60 хвилин, не вимикатися навіть епізодично. В цьому матчі зіграли так, як треба.
– Можна сказати, що для вас особисто, враховуючи, що саме з «Дніпра» розпочиналася ваша кар’єра, поєдинки проти «щук» є особливими?
– Ні. Такі ж важливі, як і всі інші. Люди часто переходять з команди в команду, з цього не треба робити чогось надзвичайного. Так, суперника поважаю, але особливих емоцій перед матчами з «Дніпром» немає.
– «Сокіл» вперше з часу відродження команди закинув в одному матчі десять шайб. До того було чимало матчів, у яких команда проводила по дев’ять голів.
– Спеціального завдання закинути десять не було. Найперше ми намагаємося відіграти «на нуль» в обороні. А скільки влетить у ті ворота – не так важливо. Перемога в одну шайбу дає ту саму кількість очок, що й двозначна перевага.
– Виглядало, що після 5:1 у перших двох періодах «Сокіл» у заключній 20-хвилинці намагався діяти прагматично.
– Ми в цьому відрізку намагалися грати за своїми позиціями, сконцентруватися на тих завданнях, які перед нами поставив тренер. Уперед ми сильно не рвалися. Рахунок дозволяв просто гарно відіграти в обороні.
– Якщо говорити про вас особисто, то, здається, після повернення з юніорського чемпіонату світу грається вам вільніше і впевненіше. Це справді так?
-Все пішло звідти. Зараз разом із Данилом Коржилецьким та Михайлом Сімчуком намагаємося всією ланкою не збавляти взятих на чемпіонаті світу обертів. Тренер дає нам більше ігрового часу, а ми намагаємося цю довіру виправдовувати.
– Що показово: тренер «Сокола» після збірної почав вашу трійку виставляти на постійній основі. До чемпіонату світу ви виходили на лід разом далеко не завжди.
– Потрібно вміти грати з командою загалом. Не треба підлаштовуватися під окремо взятих хокеїстів. Власне, Олег Шафаренко постійно робить перестановки в п’ятірках, вишукує інші поєднання. В різних матчах можуть спрацювати інші варіанти. Так, ми з Данилом і Михайлом відчули одне одного. Проте це не означає, що з іншими хокеїстами ми грати не здатні.
– Попереду в «Сокола» – матч із «Кременчуком». Поєдинки з цим суперником завжди виходять дуже бойовитими і нерідко завершуються травмами хокеїстів.
– Головне – намагатися зіграти з кременчужанами «на нуль». А в атаці ми свої шанси обов’язково знайдемо. Так, ми знаємо, що «Кременчук» завжди грає максимально жорстко. Завжди до цього готові і можемо діяти так само.
– Нинішня система розіграшу Кубка, в принципі, дає право «Соколу» і «Кременчуку» право на осічку саме в груповому турнірі.
– Ми про це не думаємо. Жодних стратегічних розрахунків не робимо. Виходити на лід з думками, що можна програти, взагалі не треба. Кращим стаєш лише коли намагаєшся виграти кожен матч без винятку.
