Голова Суддівського комітету Федерації хокею України підвів підсумки минулого року з точки зору хокейного арбітражу в нашій державі. Максим Урда переконаний: наші рефері рухаються в правильному напрямі.
– Зараз у більшості людей свята, а в хокеї – найгарячіша пора, матчів багато, адже тривають чемпіонати України в усіх вікових категоріях. Відповідно мають багато роботи й судді, – бере слово пан Максим. – Так, Українська хокейна ліга стала трохи меншою за числом учасників, але інші турніри – в звичному вигляді. Вже 3 січня стартує Кубок України, який буде випробовуванням не лише для хокеїстів і тренерів, але для суддів. Також приємно, що на двох Єврочелленджах за участю збірних працював наш рефері Андрій Кіча. Українські арбітри вперше відпрацювали на іграх Ліги чемпіонів. Наш суддя Сергій Хараберюш отримав призначення на фінал Континентального кубка, який, на жаль, перенесли на березень. Така довіра з боку Міжнародної федерації хокею свідчить про те, що якість нашого арбітражу доволі висока. Також IIHF попередньо призначила наших представників на чемпіонати світу в дивізіонах 1В серед національних збірних. Ці турніри заплановані на березень і квітень.
– Виходить, наші арбітри знову працюватимуть на змаганнях за участю збірної України. У таких призначень є особлива специфіка.
– Так. Коли грає команда з твоєї країни, арбітрові працювати непросто, адже суперники постійно підозрюватимуть суддю в симпатіях до земляків. Але нічого не поробиш, останнім часом IIHF практикує призначення суддів саме на змагання за участю своїх команд.
Андрієві Кічі під час Меморіалу Тамаша Шаркозі в Будапешті було непросто в кількох випадках. Скажімо, в матчі Італія – Україна апеннінці мали питання до українського арбітра, коли той покарав їх гравця штрафними хвилинами. То за умови, що інший суддя порушення не зафіксував. Проте в овертаймі був інший епізод – незарахований гол в італійські ворота і вилучення Віталія Ляльки. Може, комусь із українців така принциповість не сподобалася, але ми змушені розмежовувати професіоналізм і патріотизм. Численні повтори показали, що Андрій прийняв правильне рішення.
– Віднедавна в українському хокеї трапився розкол, у наслідок якого з’явився неофіційний чемпіонат. Судді змушені були визначатися, на якому вони боці, точно так само, як тренери, гравці чи функціонери.
– Проблема є. Напередодні старту нового чемпіонату Федерація хокею України провела для суддів два збори. Ще один збір провели наприкінці грудня. Впродовж цих заходів рефері отримали від ФХУ ліцензії на право працювати на матчах, запланованих згідно з календарним планом Федерації. Змагань із назвою «суперліга» в цьому переліку подій немає. Відповідно ліцензовані судді не мають права там працювати. Людям, які хотіли це зробити, довелося визначатися. На жаль, ті, хто не встояв, є. Суддям, так само як гравцям запропонували за згоду взяти участь у змаганнях «суперліги» покращені фінансові умови. Кожен робив свій вибір самотужки. Але ті, хто помічений у роботі під час матчів так званої «суперліги», автоматично опинилися поза штатом Комітету арбітрів ФХУ і вже не зможуть працювати на змаганнях, які входять до календарного плану ФХУ.
– Вас як керівника загальний рівень роботи підопічних задовольняє?
– Хочеться, щоб вони працювали краще. Якщо порівняти рівень українського хокею з рівнем суддівства, то наразі ми трохи відстаємо. Треба бути об’єктивним. Після того, як в Українській хокейній лізі з’явилося багато хорошого ґатунку легіонерів, рівень нашого чемпіонату серйозно виріс. Хокеїсти, які виступали у вищій російській лізі чи в КХЛ звикли до якіснішого суддівства. Того суддівства, до якого ми тягнемося.
– Нещодавно з ініціативи ФХУ семінар для дитячих тренерів проводили фахівці зі Швеції. Чи планується схожа робота в напрямі покращення якості роботи українських суддів?
– Треба згадати, що на передсезонному зборі з нами працював один із найкращих суддів Континентальної хокейної ліги Едуард Одіньш із Латвії. Він провів для наших рефері майстер-клас і надав для українських колег чимало корисної теоретичної інформації. Також ми ведемо перемовини з IIHF про залучення наших рефері до тренінг-кемпів Міжнародної федерації. ФХУ проявляє повне розуміння, що наших суддів туди відправити і повністю профінансувати їхню участь необхідно. Також перебуваємо на постійному контакті з колегами з IIHF та КХЛ щодо розгляду суперечливих моментів. Бо є чимало ситуацій, які потребують пояснення навіть у середовищі професіоналів. Вчитися потрібно постійно.
– Не є таємницею, що наше не лише хокейне, а спортивне загалом середовище зазвичай ще до старту змагань налаштоване до суддів упереджено. Іноді для цього є підстави, але найчастіше дійові особи намагаються виправдати поганим суддівством власні прорахунки. Чи росте в цьому аспекті культура поведінки саме у нашому виді спорту?
– Кожен розуміє свою роботу так, як хоче її зрозуміти. Завжди повторюю тренерам команд різного рівня, від дорослих до дитячих, що вони для гравців, мов батьки. Куди наставник голову поверне, туди учні й ітимуть. Якщо тренер кричить на суддів, хокеїсти беруть приклад і роблять так само. В цьому контексті хотів би навести один приклад. Відзначив для себе, що протягом останніх двох місяців команда «Кременчук» змінила стиль поведінки у ставленні до арбітрів кардинальним чином. Навіть коли хокеїстів вилучають, вони їдуть на лавку і відсиджують штрафні хвилини мовчки, без апеляцій. Хоча певен, що не зі всіма рішеннями вони погоджуються. Тренер Олександр Савицький, звісно, ще заводиться, але гравці почали поводитися зовсім інакше. Як наслідок, «Кременчук» перестав заробляти зайві вилучення і це відразу наклало свій відбиток на результатах. Дві виїзних перемоги над головними конкурентами з «Сокола» – тому найліпше підтвердження.
– Останнім часом тренери жаліються на нерозуміння деяких змін у правилах.
– З нового сезону IIHF внесла чималі зміни. В одну Книгу правил були зведені правила кількох ліг, головно – НХЛ і КХЛ. Це справді попервах призводило до плутанини зокрема в нашому чемпіонаті. Але минуло три місяці і люди почали поступово звикати. Тої кількості порушень, яка фіксувалася на старті сезону, вже немає. Мушу сказати, що до цих змін певний час звикали не лише тренери, а й арбітри.
Серед змін – поява за лінією воріт зони гри воротаря, тобто воротарської трапеції, поза межами якої голкіпер не може грати з шайбою. Багато «воротарських» штрафів пов’язано з обмеженням часу гри голкіперів. IIHF робить усе можливе, щоб хокей ставав динамічнішим, у матчах ставало якомога менше пауз. Також чимало уваги приділяється дрібному фолові. Ці правила мають сприяти технічним хокеїстам, дають їм більше можливостей для гри з шайбою й спрямовані проти так званих стримуючих порушень. У деяких ситуаціях команда отримує нагоду обирати сторону вкидання в зоні нападу. Це правило введене на користь команд, які атакують.
Серед суто суддівських змін – зменшення навантаження на головних суддів. Тепер вони здійснюють вкидання лише на стартах періодів. Після голів вкидання проводять лінійні арбітри. Ще одне правило раніше застосовувалося лише регламентними нормами. Нині при винесенні великого штрафу арбітр має здійснити обов’язковий відео-перегляд порушення.
Також доданий coach-challenge, який дає тренерам право просити відео-перегляд взяття воріт, визначення офсайду, порушення чисельного складу, покидання шайбою гри та нефіксованої зупинки гри.
– Чимало дискусій точиться й у контексті фіксації симуляцій.
– Дійсно, ми не завжди знаходимо порозуміння з тренерами в цьому питанні. Тренерами тих команд, гравці яких отримували штраф за симуляції. При цьому наставник іншої команди згоден, мовляв, покарали явного симулянта. Хоча не буду заперечувати, що окремі ситуації справді бувають дуже неоднозначними і можуть трактуватися двояко.
Ми будемо робити все, щоб у 2022-му ставати досконалішими. Разом з усім українським хокеєм. Бажаю всім у Новому році міцного здоров’я, командам – перемог у чесній боротьбі, гравцям – обійтися без травм, а суддям – вірних суддівських рішень!
Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ
