Нападник «Кременчука» Андрій Денискін провів доволі насичений сезон – де-факто за рік він виграв два комплекти медалей національного чемпіонату і встиг зіграти за збірну України на міжнародному турнірі в Любляні, де відзначився своїм першим голом у складі «синьо-жовтих».
Які враження залишились від виступу в Словенії і що завадило обіграти «Сокіл» у цьогорічному півфіналі чемпіонату України – Андрій розповів у інтерв’ю для Федерації хокею України.
– Як можеш у цілому описати цей сезон?
Відносно важкий був сезон. Ми витратили чимало емоцій із «Кременчуком» у плей-оф (у сезоні 2019/2020 «містяни» виграли золоті нагороди, обігравши у фіналі «Донбас» –прим.), а через чотири дні треба було вже розпочинати регулярний чемпіонат. Потім ще один плей-оф, двотижнева пауза – і початок підготовки до виступів зі збірною. Важко було впоратись із таким темпом.
Як це відображалось на організмі? Травм, на щастя, не було. Здебільшого такий інтенсивний сезон відбивався на психологічному стані – багато емоцій витрачаєш від матчу до матчу. Звідси і сильна втома.
– Якщо в попередньому сезоні «Кременчук» здобув золото, то в 2021 році – бронзу. У півфінальній серії з «Соколом» усі матчі видались доволі близькими. Чому в жодному з них не вдалось зачепитись за перемогу?
Наші суперники дуже добре нас розібрали. Можливо, десь далась у знаки втома. Але думаю, що все ж таки вирішальну роль зіграло те, що «Сокіл» дуже грамотно підійшов до наших ігор.
На мій погляд, ключовими для нас стали два перші матчі серії – там ми були найближче до перемоги. У першій зустрічі я мав шанс зрівняти рахунок за 5 хвилин до кінця, однак воротар опонентів добре зіграв. А от у другому протистоянні ми відігрались із 0:4, і якби не шайба, що випадково влучила в наші ворота за рахунку 3:4, то ми б мали всі шанси виграти. Моментами вдача була не на нашому боці.
Думаю, що цьому сезону, попри всі труднощі, однозначно можна поставити плюс. Адже на його початку ми вперше з «Кременчуком» стали чемпіонами України, потім взяли бронзу. Так що дві медалі де-факто за один сезон – це дуже добре. Трошки змазана вийшла кінцівка останнього чемпіонату. Але не буває перемог без поразок, правильно ж?
– Безперечно. Тепер пропоную перейти до теми національної збірної. Ти пам’ятаєш, який це був для тебе виклик до головної команди країни?
Складно сказати, який це вже за ліком виклик до лав збірної. Однак це лише мій другий турнір із національною командою. Раніше робили ставку на більш вікових і досвідчених гравців, тому не завжди мав багато часу в збірній.
Перед турніром я вже був у відпустці, тож довелось знову набирати кондиції після важкого сезону. Однак дякую Федерації, яка посприяла нашій підготовці, і гравці, що не виступали у фіналі чемпіонату України, могли готуватись до приїзду в збірну на льоду.
– Ти сам зазначив, що готувався до приїзду в збірною вже у відпустці. Що все ж таки змотивувало тебе з неї вийти?
По-перше, це дуже хороший досвід, адже ми грали з сильними командами, які вище нас у світовому рейтингу. Причому деякі збірні ще до минулого року грали в еліті. Так що було цікаво, як я зможу відіграти з сильнішими збірними. Плюс – у нас хороший тренерський штаб. Це була гарна можливість, аби подивитись, у якій ми формі. Усе ж таки наступного року, я сподіваюсь, уже буде чемпіонат світу – треба готуватись до важливих ігор.
– Чи вистачило підготовки в Броварах для виступу на турнірі в Любляні? Чи все ж відчувалась нестача?
Виступ у Любляні трохи змазався через те, що авіаперевізник загубив нашу форму. Ми ще не зовсім адаптувались, а вже почались матчі. Через те, що першу зустріч із Польщею ми перенесли на день пізніше, довелось грати три матчі поспіль. Думаю, через це нас трохи вже не вистачило на австрійців. Плюс – перехід зі слабкого суперника на сильного (перед матчем із Австрією українці грали з Румунією – прим.). А от потім після відпочинку ми провели два хороші протистояння з Францією та Словенією. Була гра в одну шайбу – зовсім трохи не вистачило до перемоги.
– Напевно, найбільше шансів у нас якраз було з поляками та румунами…
З поляками ми грали добре, зуміли відігратись і перевести протистояння в овертаймі. Тут уже був більш технічний і швидкісний хокей. Авжеж, у додатковий час шанси були не 50% на 50%. Виграв той, хто швидше реалізовував свої моменти, переналаштовувався з нападу на захист. Пропустили контратаку – пропустили гол. А так могли б і виграти.
У матчі з Румунією, своєю чергою, дуже добре зіграв їхній воротар. Ми їх явно переграли, завдали більше кидків по воротах – не вилазили з їхньої зони. У першому періоді в нас був 21 кидок по воротах, коли в суперників – лише 6. Тобто заслуга голкіпера була чимала. Нам же, напевно, трохи не вистачило холодної голови в реалізації, тому поступились. Але думаю, що в офіційних іграх нам вдасться з румунами поквитатись.
– Найбільш розгромної поразки Україна зазнала з Австрією. Раніше асистент головного тренера збірної Костянтин Сімчук зазначив, що нашій команді далась в знаки втома після трьох ігрових днів поспіль. На твою думку, чи це була ключова проблема в грі з австрійцями?
Думаю, зіграла свою роль і попередня гра з Румунією. З цією командою багато-чого виходило, ми комбінували різні дії, багато грали в нападі, швидкості були значно меншими. А от Австрія – суттєво інший рівень. Там більшість хлопців грають у дуже сильних лігах, чимало дорослих і досвідчених хокеїстів. Була велика різниця в класі суперників. У нас же доволі молода команда – ми не встигли правильно переналаштуватись на сильніших опонентів. Плюс – дійсно, уже накопичилась утома.
– Наскільки конкурентоспроможним є наша команда зараз, порівнюючи з суперниками в Любляні?
Не всі приїхали на ці збори, тож мені здається, що є ще хлопці, які зможуть нас підсилити. Хтось, наприклад, не зміг прибути до лав національної команди через травми. Підсилитись можна в будь-якому разі, але ті хлопці, що виступали в Любляні, змогли показати хороший хокей і велике бажання грати. Усі дуже старались. Думаю, усі хокеїсти, що виступали в Любляні, гідні й надалі грати в лавах збірної.
– Чи є в тебе мрії та цілі, пов’язані з виступами за збірну України?
Для початку – зіграти на чемпіонаті світу. Авжеж, хотілося б допомогти команді вийти у вищий дивізіон. Думаю, нашою реальною ціллю наразі є вихід до Дивізіону ІА. У принципі, команди, як Польща, нам по зубах, якщо правильно готуватись тактично.
– Нарешті сезон для тебе завершено. Які подальші плани?
Зараз хочу трохи відпочити в червні, а вже згодом приступати до повернення на лід. Думаю, перші збори почнуться вже в липні.
