Нападник збірної України Олександр Пересунько підсумував Європейський кубок націй у Сосновці, де команда здобула три перемоги, а сам гравець став найкращим бомбардиром етапу (2+3).

– Позаду переможний турнір у Сосновці, який сприймався через призму дебюту нового тренерського штабу національної збірної. Як усе минуло?

– Усі хлопці розуміли, що буде новий тренерський штаб. У нас було багато нарад, багато спілкування, багато відео й тактики. Зрозуміло, що довелося перебудовуватися на дещо інший стиль гри, ніж той, у який ми грали раніше. Стало більше фізичного контакту та силової гри. Усі нові вимоги тренера ми втілювали в життя на цьому турнірі.  

У першому матчі нам було дещо незручно, ми звикали. Але коли ти граєш три гри поспіль, то з практикою швидко всотуєш нове і звикаєш. Нам треба було виконувати те, що від нас вимагалося. Ми це зробили – виграли три гри, тому всі задоволені.

– Як минуло знайомство з тренерським штабом Олександра Бобкіна?

– Олександра Васильовича Бобкіна всі знали: хтось заочно, хтось уже працював із ним. Особисто я вже був знайомий: колись ходив на додаткову практику до «Білого Барсу», там ми бачилися, працювали разом на тренуваннях. Тому ніяких непорозумінь чи сюрпризів від нового тренера не було. 

Усі знають, що Олександр Васильович – відкрита і пряма людина.  Перша зустріч команди з тренерським штабом була суто позитивною. Багато хлопців поприїжджали з інших міст Польщі, я взагалі, можна сказати, перейшов з однієї роздягальні до іншої. Тому все було комфортно, швидко та в доброму гуморі.

– По трьох матчах: з поляками було найскладніше?

– Я би так не сказав. Усі три матчі були нелегкими, враховуючи, в який інтенсивний хокей ми граємо. Якщо дивитися на рахунок, можливо, з британцями було трішечки легше. До речі, з Великою Британією була та гра, де ми не до кінця виконали настанову тренера, бо через великий рахунок дозволяли собі більше – ризикували та помилялися.

Більш важкою я би назвав гру проти Італії. Особисто мені було непросто грати третій день поспіль. Добре, що кожен віднайшов у собі ці сили, і ми перемогли. Тому фізично найважчою грою точно була остання.

– При цьому з Італією ви більшість матчу провели в чужій зоні, перекидали суперника 42:16, але після 40 хвилин гри програвали 1:2. Як вважаєш, чому так?

– Як мені здалося, італійці були швидші, ніж поляки та британці у плані переходу з оборони в атаку. Якраз на пару таких атак ми наразилися. Зокрема, під час другого гола їм вдалося закрити нас за рахунок перезмінки. Вони помінялися, а ми грали на тлі втоми, тому трохи недограли і пропустили. Але таке трапляється. Попри це я вважаю, ми заслужено перемогли.

– Перемогли якраз завдяки твоєму дублю, а після першого голу трапилася бійка. Згадаєш, що там було?

– Спершу я не бачив моменту. Я закинув шайбу, розвертався, коли мене «зрізали». Коли я вже передивився повтор, то зрозумів, що то було ненавмисно. Він хотів вибити шайбу, зламав об мене ключку, його понесло, бо він стрибав. Так, він точно ненавмисно збив мене.

Але хлопці вступилися за мене, і я вважаю, що це правильно. Тому що в деяких моментах не можна таке пропускати. Якщо пробачаєш супернику певні жорсткі дії, то далі він може почати перегинати палицю, а це може повпливати на загальний настрій команди та всю гру.

До речі, вони після цього трішки підсіли, потім заробили вилучення, а ми реалізували свою більшість.

– Ти в кожній грі набирав очки, тут оформив переможний дубль. Як у цілому оцінюєш свій виступ на турнірі?

– Та в нас такого немає, щоб оцінювати чиюсь гру окремо. Ми зараз граємо за загальним завданням. Тому: прийшов тобі момент – добре. Забив – ще краще. Якщо момент тобі не прийшов, то обов’язково прийде комусь іншому.

У третій грі якраз мені прийшов момент завдяки партнерам, які активно йшли вперед. В італійця під пресингом вилетіла шайба якраз на мене, я цей момент реалізував, і слава Богу.

– Коли команда вже роз’їжджалася, яким був останній меседж від тренерів?

– Подякували за турнір, за перемогу, за те, що всі приїхали та витратили немало сил. Вважайте, це був товариський турнір, але всі хлопці виклалися на повну. Дуже приємно було знаходитися в такій збірній, коли всі виконують завдання та викладаються на максимум, що в підсумку дає переможний результат. За це нас тренерський штаб похвалив.

– Можна сказати, що товариський турнір, але ж усі вмотивовані проявити себе якнайкраще, аби потрапити на чемпіонат світу?

– Звичайно. 100% йде додаткова мотивація, бо ми вийшли до еліти. Усі хлопці прагнуть бути в гарній формі, всі хочуть гарно виступити, тому є ця корисна конкуренція. Головне, щоб нашій країні ніщо не завадило поїхати на цей чемпіонат світу, враховуючи останні новини… 

– Як сприйняв ці новини про реабілітацію збірної країни-агресорки?

– Багато думок, але в них немає сенсу, поки немає остаточного вердикту. Зрозуміло, що я негативно ставлюся до їхнього потенційного повернення. Це повна маячня – повертати на світовий хокейний рівень країну, яка щодня вбиває українців, руйнує наші льодові арени… Я вважаю, якщо ти заслужив грати в еліті, ти маєш бути там. Ми це право заслужили минулого сезону. Будь-який інший варіант не буде справедливим.