Керівник спортивного відділу Федерації хокею України Юрій Кириченко підбив підсумки сезону Молодіжної хокейної ліги-2025/26.
Закінчився сезон МХЛ, яким він видався з точки зору організації?
За планами спортивного відділу, розробленими ще у 2023 році, цей сезон мав стати пілотним із точки зору організації та системи проведення змагань в умовах повномасштабної війни. Пілотним — із точки зору ігрового навантаження, формату проведення, правил щодо вікових категорій гравців тощо. Підготовка до нього розпочалася ще до завершення попереднього сезону. Нашою метою було провести турнір так, як це мало б відбуватися у звичайний мирний час.
Звісно, реалії війни суттєво вплинули на проведення змагань. Повітряні тривоги, через які від стартового й до фінального свистка інколи минало до чотирьох годин замість двох. Блекаути, через які переривалися матчі. На щастя, більшість арен підготовлені до проведення ігор в умовах війни. Тому в чемпіонаті було зіграно 99% матчів. Один із поєдинків (між «Крижинкою» та «Кременчуком») не відбувся через технічні проблеми з льодом на домашньому майданчику «Крижинки».
Шість клубних команд на молодіжному рівні – це багато, мало чи це задовільна кількість на сьогодні?
Шість команд — це не багато і не мало. Перш за все потрібно розуміти кількість гравців цієї вікової категорії й від цього відштовхуватися. З точки зору кількості шести команд достатньо, щоб провести повноцінний чемпіонат із хорошим ігровим навантаженням. В ідеалі хочеться бачити трохи більше команд, щоб кількість матчів у регулярному чемпіонаті зросла до 40–45.
Є гідна зміна в школах «Сокола», «Кременчука» та «Дніпра». У найближчі сезони очікуємо на повернення до молодіжних змагань «Дніпра», де підросло нове покоління хокеїстів, а також на появу команди з Вінниці, яка вже давно заслуговує на свій шанс у молодіжці.
Як оціните цей сезон з точки зору конкуренції між командами?
Із шести команд п’ять обігрували одна одну. Такого рівня конкуренції в наших змаганнях у будь-яких вікових категоріях я не пам’ятаю давно. Спрогнозувати результат окремого матчу було майже нереально. Сьогодні команда могла перемогти з різницею під десяток шайб, а завтра — програти цьому ж супернику.
У кожній команді з топ-5 були гравці високого рівня, яких можна назвати наріжними каменями своїх колективів. Не дивно, що представники п’яти команд опинилися серед найкращих бомбардирів ліги. Як на мене, саме таких «зірочок» не вистачило «Титанам», щоб набрати очки в чемпіонаті.
Проте команда Олександра Пономаря, яка, між іншим, була наймолодшим колективом, свою роботу теж виконала. Гравці, які добре проявили себе в «Титанах», під кінець сезону якісно підсилили майбутніх фіналістів — «Дніпро» та «Сокіл». Тому як мінімум із роллю команди-трампліна колектив із Донецької області впорався.
Щодо «Шершнів», то впродовж сезону за рівнем гри ця команда нагадувала претендента на вихід до фіналу. Але в багатьох матчах богуславцям не вистачало дрібниць для перемог. Тому й підсумковий результат виявився не таким, якого очікували від «Шершнів».
«Крижинка» чудово провела 2026 рік, ліквідувавши значне відставання в турнірній таблиці та на фініші потрапивши до плей-оф. Якби «ведмеді» демонстрували таку форму з початку чемпіонату, місце на п’єдесталі пошани було б їм гарантоване.
З точки зору ігрового малюнка дуже цікаво виглядав «Кременчук». Команда Артема Гніденка та Віктора Торяника ретельно підготувалася до чемпіонату й довела, що провал минулого сезону був прикрою випадковістю. Витримати високий змагальний темп команді з Полтавщини не вдалося. Нагадаю, що наприкінці зими «Кременчук» мав усі шанси вийти на перше місце в турнірній таблиці. Водночас потенціал у команди хороший і, що найважливіше, відсутня залежність від окремих гравців.
Така залежність, натомість, є у київського «Сокола». Ланка Кальсіна, Жеребка та Бурдакова безумовно має найвищий атакувальний потенціал у лізі. Але без підтримки інших гравців «Сокіл» не вийшов би до фіналу. У киян чи не найкраще працює інтеграція юних хокеїстів. Владислав Зозовський не боїться давати значні ігрові ролі гравцям 2010 року народження. Гадаю, наступного сезону до структури команди будуть інтегровані й хокеїсти 2011 року народження.
Як на мене, найкращим показником цікавості змагань є рейтинги переглядів матчів. Добрий десяток поєдинків МХЛ цього сезону мав вищі рейтинги, ніж чимала частина матчів дорослого чемпіонату.
Переможець регулярки у фіналі переміг «Сокіл» у чотирьох матчах, половина з них завершилася з розгромними рахунками. «Дніпро» – дійсно не знав собі рівних у цьому сезоні?
Багато вболівальників пов’язують розгроми у другому та третьому матчах із відсутністю у складі «Сокола» провідної ланки через її участь у більш важливому змаганні — національному чемпіонаті. Але це лише частково справедливе судження. Необхідно констатувати, що «Дніпро» дуже серйозно готувався до плей-оф.
Порівняно з початком сезону команда суттєво підсилилася. Співробітництво зі «Штормом» стало взаємовигідним для обох сторін. Завдяки цьому херсонці отримали підсилення у вигляді Пономарьова, Мосюка, Щербака та Трущенка. Більшість цих гравців пройшли через горнило збірних команд України. З «Титанів» прийшов голкіпер Дамір Чагаровський. Прихід цих хокеїстів збільшив і без того серйозну глибину складу «Дніпра».
Також до фіналу херсонці підійшли на піку своєї фізичної форми, що було добре помітно у четвертому матчі фінальної серії.
Але не лише про гравців варто говорити в контексті успіху «Дніпра». Упродовж сезону в команди з’явився тренер воротарів, сервісмен, який був доступний не лише під час матчів, а й на тренуваннях. Клуб провів рестайлінг екіпірування, посилив медійну складову, а гравці почали отримувати стипендії та бонуси за свої результати.
Усі ці речі не виходять на майданчик і не закидають шайби, але кожен із таких факторів робить свій внесок у загальний результат команди.
За підсумками нинішнього сезону «Дніпро» — це найкращий приклад організації процесу саме під молодіжну лігу. Це вже не дитяча команда, де хокеїстами опікуються здебільшого батьки. Тож загалом слід констатувати, що «Дніпро» зробив найбільше серед усіх учасників для перемоги в змаганні.
Яке майбутнє та амбіції у цієї команди?
Це питання варто адресувати керівникам «Дніпра» — Микиті Васильєву та Євгену Грищенку. Зараз ходить багато розмов щодо доцільності повернення «Дніпра» до професіонального чемпіонату. Але це питання зачіпає фінансову складову.
Грати виключно молодіжним складом у чемпіонаті України — не найкращий шлях для розвитку гравців. А для створення правильного балансу досвіду та молоді потрібні фінансові ресурси.
У будь-якому випадку хочеться, щоб незалежно від стратегічного рішення у Херсоні зберегли молодіжну команду рівня чемпіонських амбіцій.
Але, повторюся, питання щодо стратегічних рішень клубу слід адресувати його керівникам.
Які позитивні чи негативні моменти в змаганні хотіли б відзначити?
Тут хотілося б зробити великий комплімент командам за те, як вони підійшли до участі в змаганні. Команда «Титани» — це новий проєкт, втілення в життя давньої мрії Олександра Пономаря щодо створення колективу з Донецької області.
Особливо відзначу «Дніпро» та «Шершні», які упродовж сезону презентували нові варіанти дизайну ігрової форми й змусили кусати лікті від заздрощів навіть деякі команди дорослого чемпіонату. Сподіваюся, що наступного сезону приклад херсонців та богуславців візьмуть на озброєння й інші клуби.
Усе ж таки молодіжна команда — це не додаток до основної, а окрема, повноцінна й дуже важлива структурна одиниця клубу.
Хотілося б бачити від команд посилення медійної діяльності. У цьому сезоні ми побачили перші паростки такої роботи, але тут ще є що покращувати. Зі свого боку ми також прагнемо впровадити додаткові інструменти для збільшення охоплення МХЛ.
І, звісно, хочеться бачити більшу професіоналізацію команд у процесах навколо хокею. Спортивна форма, екіпірування, забезпечення тренувального процесу, теоретична підготовка, медійний супровід — ось чинники, які можуть стати конкурентною перевагою. Адже щодо навчально-тренувального процесу всі команди вже демонструють дуже пристойний рівень.
А наскільки високим є саме спортивний рівень чемпіонату?
Подивіться на склади команд-учасниць національного чемпіонату. У кожній із них є гравці з МХЛ — і вони далеко не на останніх ролях. Ми можемо скільки завгодно говорити про падіння рівня національного чемпіонату під час війни, але він і досі забезпечує половину складу нашої національної збірної. Тому знецінювати його рівень не варто.
Щодо молодих гравців, то вони можуть розвиватися у рідній країні. Тут хороший рівень конкуренції, яка є головним рушієм прогресу, кваліфіковані тренери та гідний рівень підготовки. Ті хлопці, які потрапили до складу молодіжної збірної або готуватимуться до юніорського чемпіонату світу, зможуть це довести на практиці.
Скажу відверто: хотілося б бачити більшу кількість гравців з МХЛ у збірних U20 та U18. Тим більше що вибір є. Я знаю, що тренери збірних команд уважно стежили за чемпіонатом МХЛ у цьому сезоні. Сподіваюся, що конструктивна комунікація між ними та тренерами клубів МХЛ лише посилюватиметься.
Ми вже можемо говорити про наступний сезон МХЛ? Коли він може розпочатися та в якому форматі?
Влітку командам було представлено чотирирічний план проведення змагань. Ми діятимемо відповідно до нього. Наразі відсутні фактори, які могли б вплинути на його коригування. Щодо старту, то плануємо розпочати чемпіонат у другій половині вересня. До цього хочемо провести один-два турніри в межах підготовки команд до сезону. Також плануємо провести турнір наприкінці квітня — на початку травня вже у форматі вікових категорій наступного сезону.
Щодо кількості команд говорити зарано. Дуже багато факторів впливають на цей показник. Тривають перемовини з потенційними новачками, але не хотілося б випереджати події. Більш важливим є стабілізація основного ядра команд, щоб вони стали хорошим прикладом для майбутніх нових колективів.
