Позаду — навчально-тренувальний збір молодіжки в Катовіце, попереду — чемпіонат світу. Різниця в місяць створює максимально інтенсивний графік збірної, у якому головне завдання — пробитися до складу на головний турнір сезону. Ми поговорили з нападником Даніїлом Кураєвим про збір: як тренувалися, що стало причинами результатів матчів та що є найважливішим у грі нашої команди.
Це твій перший збір в U20. Чи можеш порівняти його з попередніми у U18?
Я вважаю, що порівнювати можна лише з першим збором U18, адже він був найнапруженішим. Усі інші збори були майже однакові — з неймовірною атмосферою та чудовими колективами.
Був досить швидкий тренувальний процес. Розкажи більше, як проходили тренування і над чим здебільшого працювали?
У нас було лише три дні повноцінної роботи: по два льодові тренування щодня. Перше тренування було зосереджене на єдиноборствах і кидках, із великим акцентом на добивання. Друге — більше стосувалося тактики та гри в більшості.
Загалом склад команди був майже повністю знайомий між собою. Якою була атмосфера поза тренуваннями, як проводили вільний час?
Так, ми здебільшого були знайомі, тому атмосфера поза тренуваннями була дуже дружньою та легкою. У вільний час ми багато спілкувалися, жартували, грали, разом відпочивали після тренувань. Практично весь колектив тримався разом, і це допомагало швидко налагодити взаєморозуміння як у побуті, так і на льоду.
Твоїми партнерами по нападу стали Матвій Шевцов та Андрій Виставкін. З Матвієм ви грали і на чемпіонаті світу в Угорщині, але як знаходили спільну мову втрьох?
Зі своїми партнерами я знайомий ще з дитинства. Ми чудово розуміємо стиль гри один одного і добре знаємо, у кого які сильні сторони. Найважливіше — це якісна комунікація як на льоду, так і за його межами. Це дозволяє нам швидко підлаштовуватися під будь-яку ситуацію, підтримувати один одного й діяти максимально злагоджено.
Розкажи більше про перший матч. Чого не вистачило, аби перемогти?
Старт тієї гри нам не дуже вдався, можливо через те, що ми ще не були достатньо зіграні. Але з кожною зміною ми нарощували темп, і в третьому періоді вже мали явну ігрову перевагу — на жаль, не за рахунком. Мали багато моментів, щоб зрівняти результат, але не використали свої можливості.
У другій зустрічі ти відкрив рахунок. Як вдалося забити ту шайбу?
Ми просто чітко дотримувалися вказівок тренерів. Мені вдалося швидко відкритися на п’ятачку, а мої партнери добре попрацювали в куті майданчика. Після їхнього розіграшу Андрій Виставкін видав точну передачу, і я зміг реалізувати момент.
Чим другий матч відрізнявся від першого? На що звернули увагу, аби виправити результат?
Попри те, що поляки вийшли на другий матч більш зарядженими, ніж на перший, ми знайшли в них слабкі місця та максимально використали свої сильні сторони. Ми зберігали шайбу, швидко проходили середню зону та більше контролювали гру в атаці.
Наскільки тобі допомагає, коли на матчах підтримують рідні?
Підтримка рідних на матчах — це неймовірне відчуття! Кожен їхній оплеск і підбадьорююче слово заряджають енергією та додають впевненості. Коли чуєш їхні голоси з трибун, хочеться грати ще краще, віддавати всі сили на льоду та боротися до останньої хвилини. Їхня віра в тебе надихає і робить гру справді особливою.
Попереду чемпіонат світу, вже з 1 грудня розпочнеться новий збір. Чого очікуєш від турніру?
Чемпіонат світу — це завжди великий виклик і неймовірна можливість. Очікую напружених матчів, боротьби до останньої секунди і шанс показати свою найкращу гру. Хочеться допомогти команді досягти максимального результату, відчути командний дух і, звісно, боротися за медалі.
