Цього року в Молодіжній хокейній лізі з’явилася нова команда, яка представляє Донецьку область – «Титани». Однак її історія розпочинається задовго до початку сезону 2025/2026.

На початку сезону 2021/2022, коли школа хокейного клубу «Донбас» закрилася, її вихованці переїхали до Краматорська. Олександр Пономар, нинішній тренер «Титанів» згадує, що тоді розпочав працювати з двома окремими хокейними групами: командами 2009 та 2010 років народження. «Після початку повномасштабного вторгнення я постійно був на зв’язку зі своїми вихованцями та їхніми батьками. Десь у травні я почав збирати інформацію, хто з них залишився в Україні. У підсумку зрозумів, що 15 із моїх підопічних були готові переїхати, якщо я десь знайду місце і відновлю тренування. На одній із zoom-конференцій між керівниками шкіл, на яку я долучився, я озвучив інформацію, що 15 наших вихованців 09-10 років народження хочуть продовжити займатися хокеєм і готові переїхати у будь-яке місто».

Невдовзі так і сталося. Олександр Вікторович отримав пропозицію від Костянтина Сімчука, директора ДЮСШ «Сокіл», приєднатися разом із вихованцями до них і вже з серпня того року розпочати тренувальний процес. «Оскільки діти займалися у спорткласах, то ми розпочали тренування на ВДНГ у незручні для більшості години. На 8 ранку ми йшли на тренування, а на 11 вони – на уроки».

У сезоні 2022-2023 команда провела в активному тренувальному процесі й наприкінці виступила на змаганнях своєї вікової категорії як «Сокіл-2010». Як згадує тренер, на початку була ідея зберегти назву команди й залишитися «Краматорськом», або стати «Краматорськ-Сокіл», однак згодом зрозуміли, що діти поступово інтегрувалися в середовище «Сокола» й вирішили прийняти назву ДЮСШ.

Після призначення Дмитра Леонова директором Донецької обласної дитячо-юнацької спортивної школи ігрових видів спорту та єдиноборств ідея повернути хокейну команду з’явилася знову. За словами Олександра Вікторовича, зараз є дійсно значна кількість вихованців Донеччини 2010 року народження та старших, які представляють різні хокейні школи. «Починаючи з весни почали з’являтися варіанти фінансування нашої команди. Мені пропонували варіант створення команди з сезону 2026/2027, але я відмовився, бо за віком ми вже підходимо, аби дебютувати в Молодіжній лізі», – згадує тренер. Така ідея відгукнулась спортивному керівництву області, й завдяки підтримки управління фізичної культури та спорту Донецької облдержадміністрації, вдалось заявить вже в цьому сезоні.

У цьому сезоні команда Олександра Пономара та В’ячеслава Тимченка заявлена одразу в двох чемпіонатах: Молодіжній хокейній лізі як «Титани» – представник Донеччини та в Чемпіонаті України у своїй віковій категорії як «Сокіл-2010». «Деяких хлопців перед початком цього сезону у нас забрали в старшу команду, але у нас залишилися ті, що хоч і не хапають зірок із неба, але продовжують постійно працювати та жити хокеєм».

Особливістю участі «Титанів» у дебютному для себе сезоні МХЛ однозначно можна назвати наймолодший та найоднорідніший склад. Річ у тім, що інші команди-суперниці заявили або повністю старший склад, або ж поєднання титульного року з молодими гравцями. Представники Донеччини ж розпочали сезон повноцінною командою 2010 року народження. «Можу сказати з досвіду професійного гравця, який дебютував у дорослому чемпіонаті України в 16 років. Я добре пам’ятаю той страх, а ще краще пам’ятаю, як поступово ми ставали сильнішими. Те саме проходять хлопці зараз».

«Наш перший матч був неймовірно складний. І я розумію, наскільки хлопцям було страшно, вони увійшли в світ інших швидкостей і дещо іншого хокею, вже не дитячого, а молодіжного. Нам важливо готувати команду морально. Ми аутсайдери і вони про це знають, однак попри це вони готові виходити на лід і битися до кінця. Вони виходять і дорослішають, знаючи, що їхня мета – не побачити двозначної цифри на табло поряд зі своїм логотипом.

А щодо другого матчу, то як же довго ми чекали на той гол. І мені, як тренеру, було дуже приємно, що я не помилився у виборі капітана і саме він став автором тієї шайби».

У сучасному хокеї, та й загалом спорті, психологія чи не найважливіша складова. Тому для команд, які відрізняються від інших суперників, вкрай важливо правильно підготуватися до своїх майбутніх результатів. «Наша мета – це не результат у турнірній таблиці, нашою метою на цей сезон є розвиток команди та кожного окремого спортсмена», – підтримує тренер.

І дійсно, цей розвиток стане поштовхом для інших юних донецьких, та і не лише, хокеїстів, що є команда, яка їх радо прийме, де більшість дітей з одного регіону і є можливість створити атмосферу дому навіть за сотні кілометрів.

«Найкраще, що є можливість грати як і проти старших суперників, так і проти однолітків. В один тиждень ми граємо і тренуємося як команда «Сокіл-2010», в тому чемпіонаті ми є одними із фаворитів на чемпіонство, а наступного тижня ми граємо в МХЛ й є там найслабшою ланкою. Тут у нас важливе завдання правильно розділити не лише фізичну підготовку, а й психологічну. Що зараз ви «боксерський мішок», а наступного тижня всі ці отримані удари мають перетворитися на закинуті шайби в ворота суперників. Ось це і є тим збалансованим розвитком, який ми даємо нашим гравцям».

Для різних чемпіонатів підопічні Олександра Пономара використовують різні ігрові схеми. «Наше завдання як тренерів – дати їм арсенал різних навичок, які вони потім будуть використовувати не лише індивідуально, що важливо, а вмітимуть застосовувати їх вп’ятьох». За своїм віком команда може грати більш агресивно, бо немає такої суттєвої різниці в антропометрії, швидкостях та ігрових навичках, як у МХЛ, де здебільшого доводиться захищатися».

Капітан команди нападник Роман Латиш каже, що «в першу чергу між чемпіонатами відрізняються швидкості і сила ударів. По суті, наш фізичний стан на обидва чемпіонати має бути різним. Коли ми граємо в МХЛ, то маємо бути готові до інших силових прийомів, ніж у своїй віковій категорії. І насправді складнощів переходу між чемпіонатами поки що я не відчуваю. Тренери для цього створюють максимально комфортні умови».

«Моє найбільше бажання – аби кожен із них якнайдовше залишився в хокеї, – ділиться на завершення Олександр Пономар. – Я дуже хочу, аби хокей в Україні розвивався з року в рік, а разом з ним і наша молодь. Знаю, що наші підопічні зможуть вирости в хороших хокеїстів і скласти конкуренцію в чемпіонаті України, але для того потрібно, аби вони мали де і проти кого грати ще як мінімум років 5. Ми зараз саме в тій ситуації, коли потрібно дорожити кожним і створювати для них умови».

Заключною важливою тезою варто сказати, що однією із перспективних ідей «Титанів» зараз є підґрунтя до створення дорослої команди. «В першу чергу я надіюся, що Донеччину вдасться відстояти і наш хокей вдасться повернути додому, але ми хочемо, аби про Донеччину зараз пам’ятали не лише з новин, а й те, що наші маленькі, юні чи дорослі хокеїсти тут і вони теж хочуть представляти свій дім. Дуже сподіваюся, що ми знайдемо підтримку та майбутніх партнерів чи спонсорів».