Виступ жіночої збірної України на чемпіонаті світу в Новій Зеландії завершився третім місцем у Дивізіоні ІІB. Команда провела п’ять матчів, здобула три перемоги — над Туреччиною, Бельгією та Гонконгом — і двічі поступилася Новій Зеландії та збірній Австралії. Особливо впевненим вийшов матч проти бельгійок, після якого стало зрозуміло: «синьо-жовті» гарантовано фінішують третіми. Про підсумки чемпіонату, емоції від виступу команди та плани на майбутнє ми поговорили з головним тренером збірної України Євгеном Аліповим.
Євгене Леонідовичу, для початку хочу привітати вас зі здобуттям бронзи на чемпіонаті світу. Як би ви могли оцінити виступ своєї команди в цьому році?
Дуже позитивно і дуже гарно. Для нас, для нашої команди, третє місце – це те місце, яке ми заслуговували на цей момент. Тому що, коли ми в чемпіонаті піднялися в цю групу, основна задача була залишитися в цій групі. А коли ми почали вже грати, то побачили, що не тільки можемо там залишитися, але ще й і грати, і виграти якісь медалі. Може, якби для нас склалася гра з Новою Зеландією, трішечки було б більше фарту і ми змогли б обіграти, то, може, було б і друге місце. Але перше місце було б нам тяжко виграти, тому що команда Австралії в цьому дивізіоні вже давно. Вони кожен рік грають, щоб вийти з цієї групи. Щось їм завжди в останній момент заважає. І в них свій чемпіонат дуже такий потужний. І насправді команда була дуже-дуже сильна, і з нею було дуже складно грати, хоча ми старалися. Але вони не припустилися помилки, а використовували наші. Ну і так у першому періоді, у другому, у третьому, десь вони щось використали і так вони помалу-помалу змогли виграти в нас 4:1. Хоча коли був рахунок 2:1, у нас були шанси, дівчата з першої п’ятірки зробили декілька дуже небезпечних моментів біля воріт противника і могли б закинути шайбу і навіть зрівняти, але дуже гарно відіграв у них воротар, якраз підтримав їх, і цей воротар став найкращим воротарем турніру.
Можете розказати, як команда адаптувалася до умов у Новій Зеландії, адже і клімат, і часовий пояс, і арена були зовсім новими?
Ну, я вам скажу, що клімат був звичайний. Ми на початку приїхали, там було десь +18-19 і було зовсім жарко. Але потім опустилася температура і було вже нормально, десь 11-12 градусів тепла. Тільки було змінено часовий пояс, і тому нам треба було перший день протриматись, не лягати спати. А потім вже доктор давав нам мелатонін для сну, ми їх приймали, і протягом 2-3 днів ми вже звикли і перейшли на часовий пояс Нової Зеландії. Вже нормально тренувалися, і якраз починаючи чемпіонат, ми вже були готові до часового поясу.
На чемпіонаті другий матч після Туреччини приніс першу перемогу. Наскільки важливим був цей успіх із психологічної точки зору після невдалого старту у матчі проти Нової Зеландії?
Я би не сказав, що з Новою Зеландією це був невдалий старт. Старт був дуже гарний, але знаєте, в спорті буває так, дві команди були на рівні, і вони, можна сказати, використали наші помилки. І тому в овертаймі якраз їм принесло це успіх. Але ми грали дуже гарно, і я б не сказав, що це було якось для нашої команди погано. Але ясно, що для нашої команди потрібна була якась перемога, і з Туреччиною в нас вийшла гра. Ми одразу забили два голи таких швидких, повели, але в другому періоді під кінець були проблеми. У нас там були вилучення, і вони нас десь у зоні прижали. І на початку третього періоду так само, якось у нас почався такий маленький хаос. І дуже непогано відіграла воротарка наша Юліана Вільгань, підтримала нас, ну і довелося деякі зміни зробити у складі, і потім вирівняли гру і нормально її довели до переможного кінця.
Матч проти Бельгії, четвертий, завершився з рахунком 6:1. Як ви оцінюєте гру вашої команди в цьому матчі?
Перший період був дуже нервозний. І в команди Бельгії так само там йдуть зміни в основному складі. У них більш старші, яким більше років, гравчині, закінчили кар’єру. І у них була дуже молода команда, так само як і у нас, гравчині були 16, 17 і 18 років. Ну і вони перший період показали, що вони непогано грають, і що вони вміють грати, ловили нас у контратаках. Ми деякі зробили корективи, тому що там з лівої сторони захисник провалювався, і у них було там 2-3 такі контратаки, а потім вони якраз одну і використали. Зробили висновки і так само потім не дали їм шансів вже. За другий-третій період ця команда нам зробила один чи два кидки в сторону наших воріт. Ми вже сиділи там на їхніх воротах, деякі дівчата не змогли закинути шайбу, але у нас була на цьому турнірі, і ще й на минулому, п’ятірка перша, яка якраз вела за собою команду.
Саме ця перемога гарантувала дівчатам третє місце у чемпіонаті. Як це вплинуло на підготовку до наступного, заключного у цьому чемпіонаті, матчу проти Гонконгу?
З Гонконгом ми зустрічались два роки тому, коли грали в іншому дивізіоні. Тоді ми програли 2:1, а вони тоді вийшли в цей дивізіон 2B. І ми налаштовували дівчат, що це дуже така непроста команда, що вона вміє грати, і грають на контратаках, що у них дуже гарні воротарі. У них дві дівчини з’явилися, і я так розумію, вони і тренуються, і грають в Америці за якісь коледжі. Так що у них такі дві п’ятірки були дуже потужні. І там у третьому періоді вони створювали дуже багато небезпеки біля наших воріт. Але ясно, що дівчата були налаштовані і в останні дві ігри зіграли дуже потужно. Це те, що ми від них очікували.
Загалом з п’яти матчів Україна, на жаль, зазнала двох поразок. Як підтримували дівчат у такі моменти?
Це нормально, ясно, що дівчата засмутилися десь. Але ми зробили висновки, ми завжди кожен день розбирали ігри ті, які ми грали, які в нас були помилки, вказували на них дівчатам. Ми вийшли в цю групу, і основне завдання було залишитись у цій групі. Але ми зробили більше, ми показали, відчули те, що зможемо не тільки залишитися в цій групі, а й обіграти команди цієї групи. Якщо добре підготуємося, то можна розраховувати і виходити далі з цієї групи в іншу групу.
Ви як тренер можете зараз сказати, що на вашу думку потрібно покращити в першу чергу, щоб боротися за підвищення в класі наступного разу?
Ну, ви знаєте, тут дуже багато факторів. По-перше, у нас дівчата ті, які за кордоном, ми їх не можемо контролювати, але ясно, що вони повинні тренуватись більше. В них є хоч свої чемпіонати, в яких вони грають. Так само нам потрібно, щоб тут у нас в Україні, чемпіонат України жіночий, його треба якось розвивати і давати йому більше, щоб він був більш-менш повноцінний. Тому що у нас в 2017 чи 2018 році, я не пам’ятаю точно, було 5 команд у чемпіонаті України. І тоді якраз той рік дав найбільше розвитку і поштовху, що почав розвивати жіночий хокей. Треба якось залучати більше команд, у минулому році у нас було 4 команди, в цьому році 3 команди. Хоча б 4 команди, щоб були, такі, що могли б конкурувати і грати на такому нормальному рівні.
Чому Австралія була кращою і вищою? У них були гравці, які вже по 7-8 чемпіонатів світу пройшли. У їхніх гравчинь свій дуже потужний чемпіонат в Австралії, там 7 чи 6, чи 8 команд, я точно не знаю, але коли ми розмовляли, нашим кращим гравчиням деяким так само запропонували поїхати в Австралію і грати. У Новій Зеландії так само йде свій чемпіонат. Тому потрібно починати зі свого чемпіонату. У нас є дуже маленькі і середні дівчата, і для них буде це мотивація. А так само є дуже багато у нас дівчат, у минулому чемпіонаті це було видно, які ще десь якісь сирі і не готові, але якщо вони будуть тренуватись і грати, і брати участь у чемпіонаті України, то для них це буде розвиток і по одній, по дві гравчині, якщо будуть додавати і конкурувати з гравчинями збірної – нам це і потрібно.
Можете розказати, як проявила себе молодь і взагалі кого з гравчинь могли б відзначити за підсумками чемпіонату?
Ну, молодь себе проявила з найкращої сторони, але також видно, що їм потрібен ще деякий час. Тому що у нас там була п’ятірка 2009 року, їм на цей час 15-16 років. Ясно, що ще брати участь у дорослому чемпіонаті тяжкувато. Але вони проявили себе з найкращої сторони, я ними задоволений. Середній рівень у нас теж показав непогано себе, але так само в них десь не вийшло, тому що особливо в тих гравчинь, які з України, було видно, що в них не було ігрової практики. Тому в цьому чемпіонаті вони десь грали непогано, але не так результативно, як від них очікувалось, на це є об’єктивні й суб’єктивні причини. А наша перша п’ятірка якраз була лідером, і вона потягнула всю команду за собою, всі дівчата на них рівнялися. Особливо можна відзначити капітана нашої команди Валерію Манчак.
Можна сказати, що в цілому чемпіонат відповів очікуванням і з точки зору результату, і з точки зору гри команди?
Так. Якби ми зайняли останнє місце і вилетіли, то ясно, що нас би це не влаштовувало і нікого б це не влаштовувало. Це було б дуже погано. А так, як ми зайняли третє місце і боролися із Новою Зеландією, із Австралією, і їм було з нами дуже тяжко грати, але десь було видно, що в них на цей момент більше досвіду. Але ми побачили, що ми такі команди можемо обігравати.
І про найближчі плани на майбутнє: чи є вже розуміння підготовки до наступного сезону?
Зараз закінчуються всі чемпіонати і в кінці травня буде конгрес. На цьому конгресі все буде вирішено: в яких числах, в яких країнах будуть проходити чемпіонати світу, в тому числі в яких числах проходитиме чемпіонат у дивізіоні 2В. І від цього будемо вже відштовхуватися і робити програму підготовки на наступний рік.
