Університетська збірна України з хокею днями здобула історичну бронзу на зимовій Універсіаді-2025, вперше за 24 роки піднявшись на п’єдестал пошани. У напруженому матчі за третє місце українці здолали збірну США з рахунком 5:3, продемонструвавши характер, згуртованість і високий рівень гри. Про шлях команди до медалей, труднощі підготовки та емоції після перемоги ми поговорили з головним тренером збірної Артемом Гніденком.
Артеме Миколайовичу, вітаю з досягненням бронзи на Універсіаді. Розкажіть, будь ласка, як проходив процес підготовки Вашої команди до Універсіади? Що, на Вашу думку, було найбільш важливим у підготовці до змагань?
Велике дякую! Дуже приємно! На жаль, повноцінної підготовки не було. Хлопці зібралися вже після різдвяних свят і провели всього кілька тренувань після Нового року. Втім, перед святами у них було достатньо ігрової практики.
Якою була атмосфера в команді під час змагань? Чи вдалося Вам сформувати справжній командний дух, який допомагав подолати труднощі?
Атмосфера в команді була робочою. Я казав в одному з інтервʼю, що треба відроджувати «дух переможця», командний дух. І це нам згодом вдалося зробити.
Це був Ваш перший досвід тренування університетської збірної на Універсіаді? Чим участь у цьому турнірі відрізняється від Вашої роботи з іншими командами?
Так, це взагалі мій перший досвід роботи зі збірною командою. До цього я тренував дітей і молодіжку з Кременчука. Відрізняється всім! Це були професіонали, з якими було дуже приємно і цікаво працювати.
Враховуючи, що команда не мала спільних тренувань до приїзду в Турин, як Ви вважаєте, чи це могло вплинути на результат у попередньому раунді Універсіади?
Тренування-тренуваннями, але ті швидкості та лічені секунди на прийняття рішень, які нам запропонували суперники, можливо відчути тільки на грі. Також це стосується ігрової дисципліни, зокрема вилучень. Загалом, турнірна сітка потім дозволила нам зробити роботу над помилками і гарно виступити на стадії плей-оф.
Україна перемогла збірну Чехії в півфіналі, хоча вони виграли всі матчі у своїй групі. Що Ви можете сказати про цього суперника та саму гру?
В нашій групі були словаки, які продемонстрували дуже якісний хокей. Готуючись до Чехії, ми відштовхувалися від них, адже рівень цих збірних приблизно однаковий. Нам потрібно було підтягнути ігрову дисципліну, особливо уникати вилучень. Ми наголошували на цьому хлопцям, адже у швидкості ми вже нікому не поступалися і навіть домінували. Хлопці це зрозуміли, і тому результат на табло.
Взагалі, ця гра була особливою! Таку команду я ще не бачив! «Електрика» в роздягальні, дух єдності, гра за свого партнера (адже були травми в цьому матчі), самовідданість на кожному клаптику майданчика. Таке я відчував лише тоді, коли сам грав.
Зі збірною Словаччини українці зустрічалися двічі на Універсіаді. Чому ці матчі були такими складними для команди?
Я вже казав, що словаки демонструють дуже якісний хокей. Також у їхньому складі багато гравців, які виступають в тій самій лізі, де грають наші провідні хокеїсти національної збірної – Пересунько, Дахновський, Волков. Тому з ними було важкувато грати, плюс нас підводила дисципліна, на жаль.
У матчі за бронзу суперником нашої команди стала збірна США, проти якої грали у груповому раунді і тоді поступилися 5:1. У матчі за третє місце вдалося перемогти 5:3. Як команда змогла адаптуватися і виграти після поразки в груповому етапі?
Якщо не дивитись на рахунок після першого періоду, то хлопці другі два переважали своїх візаві майже в усьому. Я вважаю, що це був один із переломних моментів на цьому турнірі. Тому, виходячи на американців, ми вже знали, що і як робити з ними.
Які взагалі були емоції у Вас і у команди після перемоги? Адже це перше призове місце університетської збірної з хокею за останні 24 роки.
Це неймовірне відчуття! Я навіть не уявляю, з чим це порівняти! Я дуже радий за хлопців, вони на це заслужили! Те, як вони усі віддавалися грі з таким бажанням і, на жаль, травмами, ця бронза заслужено зароблена! Це чудовий приклад для нових поколінь, що можна грати і вигравати з будь-якими суперниками.
Кого з гравців можете виокремити, чи були лідери, які проявили себе найкраще?
У нас була команда, де кожен був на своєму місці, де билися і боролися, лягали під шайби і забивали, журилися і перемагали усі разом, тому виділяти когось немає сенсу.
Особисто для Вас, що було найскладнішим у роботі з університетською збірною?
Найскладнішим було очікування. Очікування турніру, очікування перемоги. Все інше – робочі моменти.
Які ключові зміни у стратегії або підході до гри Ви внесли після групового раунду, і наскільки це вплинуло на результати команди?
Це залишиться у роздягальні. Хлопці знають.
Як гравці університетської збірної справлялися з психологічним навантаженням, особливо після поразок у груповому етапі?
Завдяки підтримці один одного. Вони билися до останнього, незважаючи на все.
Як Ви оцінюєте рівень підготовки гравців у порівнянні зі збірними інших країн? У чому, на Вашу думку, потрібно вдосконалюватися?
Наші гравці завдяки тренерам у своїх клубах були в тонусі. Дякую їм за це. А вдосконалюватися треба завжди і в усьому.
Які висновки Ви зробили для себе як тренер після цієї Універсіади?
Це величезний досвід, який залишиться зі мною. Яскрава сторінка мого життя.
