На початку травня обидві національні команди України – юнацька U-18 та доросла завершили виступи на щорічних чемпіонатах світу. В умовах війни «синьо-жовті» збірні не зуміли пробитися до дивізіону 1A, але при цьому піднялися на п’єдестал пошани та заслужили на позитивну оцінку від президента Федерації хокею України Георгія Зубка.
– Георгій Юрійович, насамперед, хотілося б почути вашу думку за підсумками двох чемпіонатів світу для національної та юнацької збірної України. Чи задоволені малою «бронзою» та «сріблом» наших команд у дивізіоні 1B?
– Потрібно почати з того, що чемпіонати світу, які вже завершилися, дуже сильно відрізнялися від тих, які проходили раніше з точки зору війни та морально-психологічного стану українського суспільства. Досить тривалий час українська спільнота перебувала у стресовому стані, тому Міжнародна Федерація хокею ще задовго до ЧС-2022 дала згоду на участь наших команд “поза конкурсом”, тобто без урахування спортивного принципу. Ми могли «заморозити» за собою місце в дивізіоні 1B, довго радилися, але в результаті відмовилися користуватися правом автоматичного збереження прописки в дивізіоні 1B і прийняли рішення грати на рівних умовах, адже спорт, насамперед, має спортивну складову…
Відверто кажучи, більше стурбованість за результат у мене викликав виступ саме юнацької збірної України U-18, де нам протистояв дуже міцний склад учасників. Але те, яку результативну гру з підсумковим другим місцем хлопці показали в Асіаґо, – це просто суперрезультат. Я щиро вдячний команді Олександра Бобкіна та Сергія Бабинця, які вперше для багатьох із нас провели такий довготривалий збір під тиском і зробили дієвий механізм спортивної організації. Я дуже задоволений і мені було дуже шкода, що я не міг бути на останньому матчі хлопців проти Австрії (12:3).
Щодо національної збірної України, то ми також довго шукали місце проведення зборів і це було досить важко, тому що ми намагалися для забезпечення морально-психологічного стану паралельно знайти можливість убезпечити та забезпечити умовами також сім’ї хокеїстів.
…Я знаю, що ми могли і краще виступити в Тихах, але ми точно занесемо цю «бронзу» до свого активу. Все-таки треба враховувати та розуміти, що протягом останніх півтора років кандидати до збірної України перебували під постійним тиском, провокаціями та розколами всередині нашого хокейного господарства. Ми по цеглині збирали цей колектив і, гадаю, він з кожним наступним днем ставатиме міцнішим. І додаватиме з кожним роком.
– Який наступний крок планує зробити ФХУ у напрямку розвитку національної команди?
– Ми розуміємо, що зараз в Україні неможливо проводити внутрішній чемпіонат і залишати гравців на 4-5 місяців без льоду так само проблема. Саме тому ми розглядаємо проведення довготривалого централізованого тренінг-кемпу для 50-60 кандидатів у збірну України в Европі. Ми не дамо гравцям довгої паузи без льоду та тренувального процесу.
Національна збірна України для нас була і залишається в пріоритеті! Тому для формування головної команди країни в поточному стані ми обов’язково задіємо усі міжнародні паузи для підготовки та товариських матчів з рейтинговими збірними за прикладом юнацької команди, яка перед ЧС-2022 отримала великий досвід у товариській зустрічі зі Швейцарією – хокейною Топ-країною. Тобто, до моменту відновлення національної першості, ми будемо йти тим шляхом, який я озвучував в першій місяць на посаді президента ФХУ, а саме – максимальне забезпечення збірної з усіх сторін!
Варто додати, що я задоволений діями тренерських штабів наших збірних команд, особливо команди U-18, яка не пропустила у меншості на ЧС-2022 жодної шайби! І я бачу, як працює керманич головної команди Вадим Шахрайчук. Є помилки? Звичайно! Потрібно допрацьовувати? Потрібно! Але ми маємо з Вадимом Валерійовичем неоднорічний контракт і ми продовжуємо готуватися до нашого головного завдання: моя мета і всієї української громадськості – це повернення України до елітного дивізіону! Так, війна змінила наше життя, але не змінила наші плани!
– Як вам сподобалася вболівальницька підтримка наших збірних за кордоном?
– З погляду вболівальницької підтримки Україна почувалася комфортно, бо на трибунах було багато наших співвітчизників. Люди приїжджали з інших регіонів в Асіаґо та Тихи та щиро і палко вболівали за наших.
– Особливо впала в очі «картинка в Тихах», де Топ-вболівальник Сергій Глущенко шалено бив у барабан на трибунах і гнав наших уперед.
– Коли віце-президент ФХУ, шановна людина з великим життєвим досвідом, бере барабан і не соромиться голосно кричати на трибунах – це ще раз підкреслює той факт, що кожен з нас працює на різних фронтах. Кожен працює на перемогу українського хокею.
– Ви побували на чемпіонатах світу в Асіаґо та Тихах. Обговорювали на цих змаганнях якісь програми чи проекти в підтримку українського хокею?
– Поїздка на ЧС-2022 була потрібна, щоб особисто пояснити та відправити головний «меседж» нашим партнерам про те, що війна не закінчиться завтра. Вони, в принципі, і самі розуміють, що війна затягується, тому нам важливо було б опрацювати кілька подальших кроків щодо наших спільних дій.
– Про що вдалося домовитись з друзями ІІХФ під час форумів?
– З огляду на те, що гравцям до 18-ти років немає заборони на перетин кордону, ФХУ обговорювала та продовжує шукати можливість працевлаштування наших молодих хокеїстів у європейських топ-чемпіонатах: Швейцарії, Фінляндії та Чехії… Щоб у вигляді допомоги гравцям європейські команди давали нашим хлопцям ігровий час…
Крім того, ведемо перемовини практично з усіма європейськими лігами щодо того, аби професійні українські хокеїсти на певний час не вважалися легіонерами. На сьогодні ми вже маємо уявлення про те, що група наших збірників отримає контракти в Європі і ми сподіваємося, що всі гравці знайдуть собі роботу.
– Ви тільки-но повернулися з Європи в Україну. Розкажіть, як проходило ваше переміщення у Старому Світі, наскільки щільним був графік відрядження та як перетинали державний кордон?
– Сумарно у мене вийшло 11 перельотів за 8 днів! Зізнатися, у відрядженні навіть поспати до ладу не виходило, а виспався вже у потязі, коли 18 годин добирався з Ужгорода назад до Києва.
А починалося все с того, що я отримав дозвіл на виїзд до Європи разом із нашими суддями, які працювали на ЧС-2022 у Польщі. Особисто спілкувався з керівництвом прикордонної служби, пояснював важливість нашого візиту до Європи та того, як важливо не втрачати кваліфікацію спортсменам та суддям. Протягом трьох днів я отримав дозвіл та після від’їзду з Ужгорода за один день побував у шести країнах! Транзитом через Угорщину та Словаччину дістався Польщі, спізнився на літак, потім відправився до Австрії та звідти вже без багажу відлетів до Італії в Асіаґо. Через пару днів я повернувся до Польщі на дорослий чемпіонат світу, потім провів низку зустрічей у Центральній Європі з представниками ІІХФ і вже по дорозі назад побували на перемовинах у Фінляндії, звідки виїхали в Україну з прямою фінансовою допомогою!
…Хочу додати, що якось на Конгресі Міжнародної федерації хокею я почув про програму Hockey family international, проте тільки зараз я остаточно переконався, що ІІХФ – це одна велика родина. Ми ніколи не забудемо ту допомогу та підтримку, яку нам надавали та продовжують надавати міжнародні партнери. Хто по-справжньому залишався з нами у лихоліття! Насамперед, це президент ІІХФ – Люк Тардіф, віце-президент – Петр Бржиза та багато інших, хто допомагав врятувати життя дітей та їхніх батьків.
– Інформація матеріальної допомоги українському хокею доступна широкому загалу?
– Не конкретизуватиму всіх деталей, але під час війни ми провели десятки контактів і переговорів з приватними підприємцями, олімпійським комітетом Франції, європейськими федераціями, а також НХЛ. Майже всі вони надали фінансову допомогу – це суми від 2-3 тисяч євро до 50 або 100 тисяч євро від однієї організації! Але, щоб усі розуміли, фінансова підтримка може бути і не прямою. Наприклад, евакуація та забезпечення наших дітей за кордоном! Це теж не безкоштовно все коштує грошей.
– Георгію Юрійовичу, актуальне питання щодо клубних підсумків сезону-2021/22. Які рішення ухвалено ФХУ з турнірів УХЛ, МХЛ, жіночого чемпіонату України?
– Поки що не анонсуватиму рішення Ради Федерації хокею України, але найближчим часом інформація з цих питань буде опублікована на офіційних сторінках на сайті та в соцмережах. Єдине, що можу додати, то це контракт з УХЛ продовжено не буде! Надалі федерація не має наміру віддавати права на проведення змагань жодному суб’єкту.
– Що вам відомо про подальшу долю багаторазового чемпіона України останніх років «Донбаса»?
– Чесно кажучи, я не відстежую історію приватного хокейного клубу «Донбас», але напевно знаю, що санкції з клубу Донецької області Федерацією досі не зняті. Тобто, є певні зобов’язання, які «Донбас» має виконати, після чого ФХУ вивчатиме повернення клубу на хокейну мапу України.
– Вже є уявлення, яким буде наступний сезон для українського клубного хокею в умовах воєнного часу?
– Ми маємо кілька варіантів, але фінальне рішення залежатиме від військово-політичного становища в країні… На сьогодні ми ведемо переговори з власниками різних команд, які говорять про готовність брати участь у разі завершення бойових дій у країні та безпеці. Напевно, на сьогодні не може йти мова про 10-12 учасників чемпіонату України, як ми планували, але 4-6 команд, гадаю, здатні вийти на старт. Паралельно з цим, ми розглядаємо та опрацьовуємо багато різних моделей співфінансування хокейних команд, щоб полегшити їхнє фінансове навантаження у разі запуску наступного чемпіонату України.
– В Україні йде 75-й день війни, повітряна тривога майже не замовкає, по нашій території рашисти запустили понад 2000 ракет і продовжують руйнувати критичну та цивільну інфраструктуру! Якщо ж бойові дії так і не завершаться, яким бачиться вихід із ситуації?
– Сприятимемо і братимемо участь у тому, щоб українські команди мали змогу грати у європейських чемпіонатах. Декілька запрошень від деяких ліг нашим клубам ми вже маємо. Напевно можу сказати, що ми не розглядаємо варіант участі національної збірної України в одному з європейських чемпіонатів. Клубний хокей має залишитися – клубним хокеєм! Спробуємо допомогти в межах можливостей ФХУ.
До речі, озираючись назад на наші конфлікти в середині хокейних процесів і вже 75 днів війни проти російських фашистів, впевнено можу сказати, що я не помилився з командою професіоналів, яка сформована у Федерації хокею України. Це стосується не лише головного офісу, членів Ради ФХУ, а й регіональних підрозділів. Мені здається, що всі наші співробітники в умовах війни згуртувалися і працювали навіть більше, ніж до війни. Завдяки цьому наші працівники та гравці зробили безцінний внесок у функціонування українських збірних та майбутнє українського хокею, враховуючи евакуацію понад 1000 юних гравців та їх мам. А ще створили багато нових зав’язків, вдосконалили комунікацію з міжнародними партнерами і вже вийшли на поріг нового міжнародного проекту. Я пишаюся своєю Командою! Все буде Україна!
В’ячеслав Волков, прес-служба ФХУ
