Козловський: «У збірній U18 зараз дуже висока конкуренція – по 3-4 особи на місце»

Захисник Артем Козловський – один із дебютантів збірної U18. Хоч він і отримував раніше виклики до юніорської команди, приєднатись до тренувального процесу зумів уперше. Які враження від роботи в колективі Олександра Бобкіна і як 16-річний гравець провів сезон у Фінляндії під час жорсткого локдауну – читайте далі в інтерв’ю з пресслужбою Федерації хокею України.

-       Розкажи трохи про себе. Як узагалі потрапив у хокей? 

Я сам із Донецька, тож починав свій хокейний шлях у дитячо-юнацькій школі «Донбас». У першому класі тренери прийшли до мого навчального закладу і зацікавили хокеєм. До слова, одним із моїх перших тренерів був Олег Борисович Ларіонов. Після «Донбасу» я встиг пограти 1,5 року в Росії, а зараз уже другий сезон перебуваю у Фінляндії. Я виступаю за команду HAKI U17.  Загалом уже близько 11 років займаюсь хокеєм.

-       За фінську команду HAKI U17 грає чимало іноземців – 10 українців, 7 росіян, 1 естонець. Я подивилась, що у складі лише 5 фінів. Як так склалось?

Так вийшло, що в системі HAKI є ще одна команда вікової категорії U18. От у її складі майже всі фіни. Але зазначу, що в багатьох аспектах вони слабші за нас. Тому на серйозних іграх їм допомагають гравці з нашого колективу, зокрема, і я. До слова, у U17 команда HAKI грає в найвищому фінському дивізіоні, а от старший клуб – U18 – виступає в другій за силою лізі.

-       Як проходить ваш тренувальний процес у Фінляндії? Які тренери з вами працюють?

Упродовж тижня ми маємо три тренування з розвитку індивідуальних навичок, також окремі заняття з катання й володіння ключкою, ще з нами займається тренер захисників. Але це все за додаткові гроші. Якщо можеш дозволити собі, то займаєшся, якщо ні, то ні. Загалом у тренерському штабі три «постійні» спеціалісти, а фахівець із розвитку індивідуальних навичок приходить за запрошенням. 

-       Скільки ігор протягом сезону ви зазвичай проводите із командою? 

Близько 60 матчів, упродовж тижня в нас 1-2 зустрічі. Зручно, що на виїзні ігри ми їдемо від 20 хвилин і до години. Тут чи не в кожному селі своя команда і льодова арена. В Україні ж у нас були виїзди і по 8 годин – дуже довга дорога. На жаль, у нашому чемпіонаті й ігор поки що не так багато, як і клубів. Але хочу вірити, що це все розвиватиметься.

-       Чи сильно вплинула пандемія COVID-19 на ваш тренувальний процес і змагання?

Так, авжеж! У сезоні, коли все тільки починалось, ми не встигли провести тільки фінальні ігри, а от уже в цьому сезоні ситуація з коронавірусом суттєво погіршилась, і у нас був посилений локдаун. Команда HAKI базується в передмісті Гельсінкі, а там була висока захворюваність. Так що в нас змагання зупинили, ми встигли провести тільки 15 матчів. Але я в Україну не повертався, адже чекав на відновлення чемпіонату. На щастя, хоч була можливість тренуватись. У Гельсінкі навіть льодові арени позакривали, ми ж могли підтримувати себе у формі.

Якщо говорити детальніше про медичний протокол, то нам забороняли потискати руки під час ігор, ми мали дотримуватись дистанції, більше місця стали виділяти у роздягальнях, а також іноді в нас проводили тренування на льоду по групах. Але все одно в один момент у нашій команді дуже багато людей захворіло на коронавірус, тоді було складно.

-       Попри пандемію, на щастя, тобі вдалось приїхати до України на збори нашої команди U18. Це твій перший виклик?

Узагалі виклики були, але я вперше приїхав до лав збірної – раніше команда не відпускала. До речі, я вже працював із Олександром Бобкіним. Був рік у моїй кар’єрі, коли я перебував в Україні, але не виступав за якийсь клуб, просто підтримував форму разом із «Білим Барсом». 

-       Які враження в цілому від роботи з Олександом Бобкіним і Костянтином Буценком?

Вважаю, що Бобкін і Буценко – чудові тренери. Вони проводять дуже хорошу селекційну роботу, працюють із «Білим Барсом», де багато молодих гравців, тож у них є великий досвід роботи з хокеїстами мого віку. На мій погляд, вони одні з найкращих фахівців для підготовки нашої команди U18. Також хочу відзначити Віталія Литвиненка. Його вклад на цих зборах також чималий.

Тренери намагаються робити все, що в їхніх силах, аби між нами з’явилась зіграність. Ми дуже багато проводимо тренувальних двосторонок, так що потроху проявляється малюнок гри. Ми багато працюємо над тактикою. Трапляються складнощі, але ми справляємось.

-       Важко було перелаштовуватись із клубних тренувань до вимог тренерів збірної?

Авжеж, у Фінляндії та в збірній доволі різний хокей. Спочатку було складно, але вже зараз поступово звикаю. Якщо тренери ставлять перед командою ті чи інші завдання, то вони знають, що роблять. Я завжди виконую і не сперечаюсь із ними. Ми поступово переходимо на хокей, якого від нас вимагають. Зазначу, що будь-де хокей відрізняється. І наша робота – вміти підлаштовуватись. Це як у шахах – ми фігури, а тренер нами керує, ставить, куди треба.

-       На цих зборах чимало наших легіонерів. На твій погляд, наскільки конкурентоспроможною наша команда є зараз, порівнюючи з іншими збірними світу?

Наскільки я знаю, то до збірної U18 дуже великий селекційний відбір. Дуже висока конкуренція, адже на одне місце в основній команді претендує по 3-4 особи. Вважаю, що є дуже сильні хлопці. На жаль, я не бачив усіх гравців, що виступають в українському чемпіонаті, але впевнений, що вони не гірші за нас. Думаю, ми спокійно зможемо скласти конкуренцію будь-якій команді, якій будемо протистояти.

-       До Броварів приїхало кілька гравців із твоєї ж команди HAKI U17. Чи часто граєте разом? Чи вас навпаки намагаються побільше розділяти?

Тренери постійно нас міксують. Як каже Олександр Васильович Бобкін: «Людина починає грати лише тоді, коли виходить із зони комфорту». Тренери дивляться на нас у різних поєднаннях, майже кожного тренування ми змінюємо ланки. Думаю, це дуже професійний підхід.  

-       Які твої плани після завершення зборів? Як будеш відпочивати?

Думаю, після зборів зможу виділити собі тиждень чи навіть два на відпочинок. Буду намагатись проводити більше часу з родиною. Усе ж таки це дуже важливо, адже впродовж сезону ми рідко бачимось. А після відпочинку буду працювати, працювати і ще раз працювати. Улітку, можливо, будуть ще одні збори, потім – початок клубного сезону. А вже за рік у нас чемпіонат світу. Так що роботи попереду багато. 

-       Чи продовжуватимеш кар’єру у Фінляндії?

Я ще не підписував контракт зі своєю командою. У мене є кілька пропозицій із інших клубів, то ж я ще не визначився, де гратиму далі. Авжеж, буду відштовхуватись від умов. Уже треба задумуватись про серйозніші контракти, заробляти на хокеї. У будь-якому разі зараз мені треба готуватись до початку сезону й провести літо з максимальною користю.