Шафаренко: «Виходу у фінал, напевно, не очікували навіть уболівальники "Сокола"»

Головний тренер «Сокола» Олег Шафаренко підкреслив, що на початку сезону ніхто в команді не вибудовував плани щодо завоювання медалей у дебютному після повернення сезоні в чемпіонаті України. Чи вдалось «Соколу» перевершити будь-які очікування вболівальників, що не вийшло у фіналі з «Донбасом» і які подальші плани «соколят» – наставник київського клубу розповів у інтерв’ю з пресслужбою Федерації хокею України.  

-       Перед фіналом у вас була дуже важка серія з чинним на той момент чемпіоном УХЛ «Кременчуком». Так, «Сокіл» виграв «усуху» 4:0, але кожен матч складався доволі важко. Після півфіналу чимало ваших гравців опинилось у лазареті. Наскільки сильно це вплинуло на подальшу долю заключної серії?

Під час чемпіонату я спеціально про це не говорив у інтерв’ю, адже вважаю це некоректним. Якщо команда є, то вона має грати. І все. Може статись усе, що завгодно. Авжеж, втрата важливих гравців сильно позначилась на нашому виступі. У фіналі з нами не було хокеїстів, які зазвичай вирішують долю матчу – вчасно закидають, надійно грають в обороні. Водночас інші гравці отримали шанс зіграти на фінальній стадії змагань, отримати надважливий досвід. Наприклад, Гончаренко виступив у фіналі, ще й у першій ланці. 

-       Дійсно, такому досвіду можна лише позаздрити. Хлопці розпочинали сезон із приставкою «молодіжна хокейна команда». Напевно, уже зараз її можна прибирати?

Я б не сказав, що її варто прибирати. Я вважаю, що коли тобі 20-22 роки – це дуже складний вік. У всіх тренерів свої завдання, ніхто не хоче втрачати роботу чи зарплату. Тренер хоче мати у своєму складі досвідчених гравців, аби стояти та відпочивати, коли хокеїсти приносять результат. Існує така тенденція у світі. У «Соколі» ж я не боявся давати молодим хлопцям грати, і я дуже задоволений нашими хлопцями. 

-       Згадуючи фінал, не можна оминути факт, що четвертий матч завершився в овертаймі. «Соколята» вперше в сезоні поступились у додатковий час. Що зіграло вирішальну роль у цьому протистоянні? 

Не лише четвертий, а й перший матч складались для нас непогано, та й грали ми добре. Авжеж, індивідуальні помилки зробили своє. Очевидно, що хокеїсти роблять їх не тому, що хочуть, а тому що інакше поки що не вміють. Вони діяли, спираючись на свою техніко-тактичну майстерність. Нестача досвіду так само зіграла свою роль. Це все пов’язано. Так, це призвело до поразки, але це також і принесло важливий досвід для кожного гравця. 

-       Попри поразку у фіналі, чи можемо говорити про те, що «Сокіл» зумів стрибнути вище своєї голови? Здається, що мало-хто сподівався на такий результат у першому ж сезоні киян після повернення.

На початку сезону в мене була мета – аби команда грала, аби ми разом вчились грати в хокей. На той момент я взагалі не думав про місця, а про медалі – тим паче. Чи стрибнув «Сокіл» вище своєї голови? Так. Чи добре це? Скоріше, що так, аніж навпаки. Адже своїм хорошим виступом ми звернули на себе увагу. «Сокіл» – клуб із історією. Напевно, якби ми показали поганий результат навіть після тривалої відсутності в чемпіонаті України, уболівальники не зрозуміли б. Але, мені здається, що і вони не очікували від нас виходу у фінал.  

-       Ви зазначили, що прагнули навчити хлопців грати в хокей, а не гнатися за нагородами. А чому навчились Ви упродовж цього сезону?

Я так само вчився разом із хлопцями. До цього в мене був досвід роботи помічником головного тренера в національній збірній. А тут я обійняв аналогічну позицію в клубі. Уже після Нового року прийшла ясність до голови, що треба більше аналізувати та менше показувати емоції. Сподіваюсь, що далі буде лише краще. Це вже я зрозумію наступного сезону. 

-       Цей сезон видався доволі непростим і через корективи, які внесла пандемія COVID-19. Чи довго звикали до порожніх трибун?

Дійсно, спочатку це було доволі незвично, але зрештою ти до всього звикаєш. Авжеж, хлопці грають не лише для свого задоволення чи вболівальників. У першу чергу, це їхня робота. Вони прагнуть заробити і показати себе в хокеї. Тож доводиться виступати за будь-яких умов. Коли є глядач на трибуні, грати набагато цікавіше. Думаю, у наступному сезоні більше вболівальників зможуть побачити й підтримати нас наживо.

-       Чи багато хворіло хлопців упродовж сезону? Адже високу захворюваність не лише в Україні, а й у всьому світі скасовували матчі та повноцінні змагання. 

Коронавірус, на щастя, пройшов повз нас. Так, були інші захворювання, але «корону» ми не зловили. Я, Костянтин Сімчук (помічник головного тренера – прим.) і кілька наших гравців перехворіли влітку. Із вересня нам вдалось уникнути випадків захворювань на COVID-19. Ми на здоров’ї наших спортсменів не економили. Як тільки в одного з хокеїстів з’являлись ознаки ГРВІ, то ми одразу його ізолювали, упродовж доби робили тест на коронавірус. Наш лікар Володимир Секретний  дуже великий молодець. Він постійно контролював стан наших спортсменів. Нам взагалі дуже пощастило в цьому сезоні з сервісменом Ігорем Слюсарем, реабілітологом Артемом Єсейчіком. Окрема подяка Сергію Писаренку, який допомагав із інвентарем і екіпіруванням для клубу.

-       Чи чекати на «Сокіл» в новому сезоні? Чи вирішено питання фінансування? 

Щодо фінансування точно вам не можу сказати, але плануємо продовжити виступ і наступного сезону (пізніше віцепрезидент клубу В’ячеслав Лецкан підтвердив, що «Сокіл» виступатиме наступного сезону, проблем із фінансуванням немає – прим.). У якому форматі – це питання. Улітку будемо вирішувати подальшу долю команди. Але однозначно ми будемо працювати на благо українського хокею. 

-       Чи є вже бодай усні домовленості з гравцями щодо виступів за «Сокіл» у наступному сезоні?

В українському хокеї простежується така тенденція, що клуби хочуть підписати гравця на якомога триваліший термін і маринувати його. Ми цю ціль не переслідували. З усіма хокеїстами ми укладали контракт на один рік. Якщо людина розуміє, що з нами вона може прогресувати, його влаштовують умови праці і тренерські методики, то вона подовжує договір. Хлопці самі зараз визначаться, що робитимуть далі. Насильно ніхто нікого утримувати не буде. Я вважаю, що ми з усіма поступили порядно. Незадоволених не було. Далі вже вони самостійно обиратимуть, що робити. 

-       Коли будете збиратись із командою знову? 

У червні хлопці будуть у відпустці, але в липні вже будемо думати, як тренуватись. Льоду в Києві все так само мало. Будемо дивитись, які ковзанки функціонуватимуть улітку і які умови для роботи будуть.