Уздовж чи поперек – ось у чому питання

У наступному сезоні для хокеїстів 2010, 2011 та 2012  років народження планується проведення змагань поперек ігрового поля. Саме тому пропонуємо вам ознайомитися зі спеціальною програмою Міжнародної федерації «Вчимося грати», дізнатися переваги подібного формату гри та плюси застосування цього методу під час тренувального процесу.

Дана програма побудована на модельній організаційно-методичній концепції тренувань та гри поперек ігрового поля. Протягом багатьох років практика тренувань поперек майданчика широко застосовується провідними хокейними державами, вона пройшла випробовування часом і показала, що діти, які починають займатися хокеєм у таких умовах, отримують безцінний досвід.

Будь-хто з батьків може запитати: «навіщо грати поперек? Чому він (вона) навчиться?» «Я хочу, щоб моя дитина грала на всьому майданчику, як це роблять професіонали». У тому й справа, що ми маємо справу не з дорослими. Діти навчаються інакше і бачать світ зовсім іншими очима.

Уявімо собі такого малюка, літаючого з шайбою по всій площині.

Скільки часу на це піде? Скільки енергії потребує?

У якій ситуації він більше братиме участі у грі?

У обмеженому просторі чи по всій площі льодового поля?

Скільки техніко-тактичних дій він виконає на такому великому просторі?

Дослідження відомого канадського тренера Джорджа Кінгстона після перегляду матчів по всьому світу дало таку картину:

• За 60 хвилин гри («брудного» часу) за участі дітей 6-8 років середній час володіння шайбою одним гравцем складає 20.7 секунди;
• Хронометрувалися і матчі провідних професійних команд: жоден хокеїст не володів шайбою більше 85 секунд;
• Юний хокеїст робить менше 0,5 кидка, професіонал – тільки 1,5;
• У 60-хвилинній грі фактичний ігровий час налічував  20 хвилин 38 секунд;
• Окремі гравці, які виходять на лід кожну третю чи четверту зміну, отримують ще менше ігрового часу.

З цих спостережень зроблено наступні висновки:

• Для юних хокеїстів, які грають згідно з моделлю «по всьому ігровому майданчику» на початковому рівні підготовки, найменше необхідно було б провести 180 матчів для того, щоб набрати 60 хвилин чистого ігрового часу володіння ключкою для відпрацювання професійних навичок, передач, прийомів і кидків;
• Професіоналам, у свою чергу, необхідно було б провести 60 матчів для 60 хвилин володіння шайбою з метою вдосконалення своєї майстерності;
• Більшість дітей так і не доторкнулись до шайби за всю гру.

ТРЕНУВАННЯ

• Діти відрізняються від дорослих підвищеною енергією, за рахунок якої, вони можуть помітно додавати у розвитку навичок, коли вони, наприклад, біжать на ковзанах 30 метрів замість повних 60;
• Чисельний склад груп скорочується, і саме це дозволяє зробити процес навчання і засвоєння більш компактним і продуктивним;
• Стає простіше організовувати вправи, які створюються в залежності від рівня вже наявних умінь та навичок;
• Більше контакту з шайбою, який обов’язково позначиться на якості володіння ключкою і шайбою;
• Більша кількість повторів вправ та їх частота протягом одного заняття;
• Більш швидкий розвиток вміння прийняття рішень.

ГРА

• Збільшується час роботи з шайбою для кожного гравця;
• Швидше зростає індивідуальна майстерність;
• Більше льодового часу для кожного хокеїста;
• У перервах між змінами діти продовжують займатися іншими вправами в середній зоні;
• Значно підвищується активність кожного гравця;
• Зростає їх результативність, так як вони отримують більше можливостей для кидків;
• Теж саме стосується і воротарів: швидше розвивається їх уміння читати ігрову ситуацію, реакція на її зміни набуває гостроти та ефективності;
• Їм частіше доводиться вступати в гру;
• Гра характеризується постійно змінними ситуаціями;
• Зростає швидкість розвитку ігрових ситуацій, що потребує більше оперативної розумової та фізичної реакції гравців;
• Високий темп гри стимулює необхідність брати активну участь у вирішенні завдань, які диктуються ігровою ситуацією, що, в свою чергу, призводить до розвитку уміння ділити відповідальність;
• Такі важливі якості як хокейне чуття, розуміння гри і її принципів ефективніше розвиваються саме у юному віці;
• Темп гри залишається високим протягом усього ігрового часу;
• У грі не виникає непотрібних перерв.

ЗАГАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ

• Більш продуктивне використання льодового часу і простору;
• Розмір льодової арени пропорційний «розміру» гравців;
• Те ж саме стосується і дитячих воріт;
• Середня зона використовується для інших технічних цілей (як лавка запасних, як місце для розминки, як майданчик для змагань; у одній з кінцевих зон проводяться двосторонні ігри);
• Міжнародна федерація радить створювати команди з двох-трьох ланок по чотири-п’ять людей у кожній, з одним воротарем. Це – оптимальний склад, при якому кожен отримує більше льодового часу;
• Більше льодового часу для більшого числа команд одного клуба;
• Можна працювати відразу декільком командам, поділивши весь ігровий майданчик.

ЗАГАЛЬНИЙ ДУХ УЧАСТІ, ПОЗИТИВНІ ЕМОЦІЇ

• Більше дітей отримують можливість пограти в хокей;
• Більше дітей переживають почуття успіху в нагороду за старанність;
• Створюється атмосфера радісного збудження завдяки живій участі у «справжній» грі;
• Діти з різними здібностями отримають однаково корисний досвід гострих ігрових дій на льоду;
• Діти збуджені і через це більш вмотивовані продовжувати тренуватися та грати;
• Хокей стає більш привабливим заняттям для більшої кількості дітей та їх батьків.

Ігор Архіпенко: «Ми допоможемо усім бажаючим спробувати себе у хокеї!»

Напередодні старту нового хокейного сезону директор та тренер ДЮСШ «Крижинка» поспілкувався з пресслужбою Федерації хокею України, та відповів на запитання, які цікавлять більшість батьків ймовірних майбутніх маленьких хокеїстів.

- Діти якого віку займаються у вашій школі?

- Наймолодші гравці – це діти 2011-2012 року народження, а найстарші – 2001 року.

- Що потрібно зробити, щоб потрапити до вашої хокейної школи? Які умови?

- Все, насправді, дуже легко. Треба прийти у нашу школу і тренер подивиться на потенційного гравця чи гравчиню, розкаже всі умови. Також ми видаємо форму на перші тренування, щоб дитина спробувала і відчула це її стихія чи ні. Крім того, якщо ваш хлопчик чи дівчинка не вміють кататися на ковзанах, ми приділимо цьому особливу увагу.

-  У якому віці найкраще віддавати дитину у хокей?

- 6 років – це найкращий вік для старту в хокеї. По програмі дитячо-юнацьких хокейних шкіл саме цей вік вважається найбільш відповідним.

- Зазвичай батьків лякає висока ціна хокейної амуніції. Яка зараз її приблизна вартість?

- У хокеї мінімальний набір екіпірування такий: шолом з маскою, наколінники, налокітники, краги, ключка та ковзани. Підібрати правильну амуніцію дуже важливо, адже при помилковому виборі дитина буде себе некомфортно почувати. Відповідно ризик отримати травму зростає. Загалом ціни на форму дуже різняться. Приблизна вартість близько 300 доларів. Але ми намагаємось допомагати батькам. Зараз, наприклад, частково видали нову амуніцію для групи початкової підготовки.

- Як обирають амплуа для гравців у дитячій школі?

- Кожен тренер обирає по-своєму. Взагалі амплуа гравця  формується ближче до 11-12 років. Часто трапляються такі випадки, коли хокеїст у дитинстві грав на позиції захисника, а після переходу в іншу команду, його робили нападником. І навпаки. Для воротарів, у цілому, такий же відбір: тренер обирає найспритніших гравців, які вміють читати гру.

- Як проводиться відбір гравців?

- На сьогодні, тренерський склад нашої дитячо-юнацької спортивної школи готовий надати можливість кожній дитині продемонструвати свої здібності та вміння. Ми допоможемо усім бажаючим спробувати себе у хокеї.

В Одесі відбулася презентація збірної команди області U12

18 березня в 16: 00 на льоду Одеського Палацу спорту (ін. Шевченко 31, праве крило) пройшла урочиста презентація Першої збірної команди одеській області по хокею з шайбою U12 ХК «Одеса». До першої збірної Одеси увійдуть гравці усiх одеських команд з хокею 2007-2010 років народження.

Головна мета створення єдиної команди, до якої увійдуть найкращі юні хокеїсти міста Одеси і області, – участь єдиної збірної команди Одеси в рейтингових Чемпіонатах України по хокею та інших офіційних всеукраїнських змаганнях з хокею. Окрім гравців команди, були представлені тренери збірної, і новий комплект ігрової форми ХК «Одеса».

Створення єдиної сильної команди ініційоване керівництвом Одеською обласною Федерацією хокею з шайбою, за підтримки Одеської обласної Ради і міського голови Геннадія Труханова.

Участь у заході взяли керівники області та міста, а також президент Федерації хокею України Анатолій Брезвін.

Хокейна ключка – найголовніший атрибут хокеїста

А чи знаєте ви чого ключки такі гнучкі та міцні? На які категорії вони поділяються? Які матеріали використовують для виготовлення ключок та як знайти «свою» ключку? Відповіді на усі ці запитання ви знайдете у цій статті.

Хокейна ключка – це найголовніший атрибут гри в хокей. Вони поділяються на дві основні категорії: аматорські та професійні. Перші, у свою чергу, значно дешевші, виготовляються переважно з фанери і відносно недовгострокові.

Професійні та напівпрофесійні ключки виробляються з міцних та легких порід дерев, а особлива міцність та жорсткість виникає завдяки спеціальному покриттю з вуглепластика. Професійні ключки бувають цільними та зі змінним гаком (композитні).

Як і будь-який атрибут, ключка має свою історію. Раніше, наприклад, вона складалася з руків’я і зігнутого під кутом гаку, без округлень. Руків’я ключки робили з деревних порід, а оскільки деревина за своєю структурою неоднорідна, хокеїстам доводилось підганяти її під себе – пиляти, обточувати для надання їй потрібної форми. Незважаючи на усе це, у грі при будь-якому різкому русі гак міг зламатися.

Згодом стали з’являтися ключки з укріпленим руків’ям і гаком: на них робили різноманітні вставки з карбону та графіту. Це додавало міцності. Матеріал, який найбільше відповідав усім вимогам виготовлення ключок запозичили з аерокосмічної промисловості, а гак до руків’я почали кріпити за допомогою спеціального клею. До того ж цей метод кріплення дозволяв замінювати гак необхідну кількість разів.

На сьогодні, ключка важить приблизно 440 грамів. Вона майже невагома, а швидкість руху шайби у разі правильно розрахованого удару може досягати 200 км/год. 

Якісна ключка повинна мати ще й правильний баланс. Це здатність гаку не переважувати при з’єднанні з руків’ям. Також підвищили вимоги до пружності та еластичності руків’я. У сучасних дорогих ключках різні частини руків’я працюють у декількох режимах. Унаслідок комбінування матеріалів виникають, так звані, спеціальні зони, натискаючи на які, хокеїст може робити максимально точні і сильні кидки. Крім того, існують зони потовщення, завдяки яким досягається найбільша еластичність ключки – вона не згинається, як раніше, однаково у всіх місцях. Вигин виходить однорідним за рахунок різних матеріалів руків’я. Воно стає тоншим при наближенні до гака. Саме така форма ключки дозволяє контролювати шайбу і кидки.

Незважаючи на всі зміни, ключка найчастіше підводить хокеїста, тому існують деякі правила її вибору, зберігання, підбору та догляду. Ключка перш за все повинна підходити гравцю по довжині та вигину гака.

Найкраща довжина ключки – до носа людини, що стоїть у звичайному взутті.

Щоб ключка не ковзала у руці, її обмотують ізоляційною стрічкою – у будь-якому місці по довжині руків’я. Стрічку краще обирати не слизьку. Крім того, хокеїсти обмотують нею гак ключки для того, щоб краще володіти шайбою, і звісно ж, не пошкодити її під час прийому чи передачі ігрового снаряду.

Також існують певні поради при виборі ключки для дитини. Не варто купляти для дітей дорослі ключки, адже вони не відповідають дитині по довжині. Вигин гаку краще за все обирати прямий – це дозволить майбутньому хокеїсту визначитися: лівий чи правий хват для нього зручніший.

Віктор Липовецький: «Сучасним суддям складніше!»

Напередодні кваліфікаційної атестації спортивних суддів, яка відбудеться рівно через місяць, пресслужба Федерації поспілкувалася з досвідченим арбітром національної категорії з суддівським стажем понад 40 років  Віктором Липовецьким про суддівство 70-80-х років.

- Розкажіть, будь ласка, як ви взагалі потрапили в хокей?

- Як і усі діти тоді, я грав спочатку у своєму дворі. Ми влаштовували хокейні та футбольні матчі «двір на двір». Тож я – хокеїст-любитель (посміхається). Згодом, я дізнався, що у моєму інституті є хокейна команда і я вирішив спробувати свою сили. Ми брали участь у першості міста та України. Завдяки цьому виду спорту я познайомився з новими людьми, і оскільки я почав грати в хокей трохи пізно, вони запросили мене в суддівську бригаду. Я погодився, адже грати з молоддю мені вже було не дуже легко. Я вступив до Київської федерації хокею і почав судити. Мені це подобалось, і я досі отримую задоволення від суддівства. 

- Незабаром розпочнеться збір для суддів. Чи проводилось щось подібне раніше?

- Звісно, суддівські збори проводилися щорічно. Перший етап відбувався «на землі». У той час, на заводі «Арсенал» був льодовий майданчик, а літом на ньому грали в футбол. Ось ми там і проводили нашу, так звану, літню підготовку. Була і теоретична, і практична частина. А вже ближче до початку сезону ми переходили на лід.

- Сучасному судді складніше, ніж судді тодішніх часів?

- Я вважаю, що сучасним суддям складніше. Швидкість гри виросла в рази, тому арбітри не мають права відставати від гри, вимушені ще уважніше дивитися за грою, моментально приймати рішення. Саме в зв’язку з цим, збільшилась їх кількість. Якщо раніше матч обслуговувало всього двоє суддів, сьогодні арбітрів вдвічі більше.

- У вас є улюблена хокейна команда?

- На даний момент улюбленої команди немає. Я вболіваю за кожного (посміхається).

- Наскільки мені відомо ви зараз працюєте секретарем на матчах, чи був матч, який вам запам’ятався найбільше?

- Зазвичай найяскравіші спогади ми набуваємо у дитинстві. У чемпіонаті СРСР було багато класних команд. Хлопці тоді дуже круто грали. Але найблискучіша гра для мене – це матч ХК «Сокіл» та московського ХК «Динамо». Був надзвичайний ажіотаж. Палац спорту «гудів» від викриків вболівальників.

Діана Ковтун: «На сьогодні, заняття хокеєм - це не просто захоплення, а й частина мого життя!»

Пресслужба Федерації хокею України поспілкувалася з капітаном національної жіночої збірної Діаною Ковтун під час міжсезоння.

- Ви вже почали підготовку до нового сезону чи зараз у відпустці?

- Я і не закінчувала (посміхається). Оскільки я зараз працюю в офісі, стараюсь мінімум один раз у два дні приділити час повноцінному тренуванню і один раз у день зробити хоча б декілька фізичних вправ. Так само я робила навіть під час відпочинку на морі.  

- Тобто тренування у режимі «нон-стоп»? Пасивний відпочинок не для вас?

- Коли я постійно знаходжусь у тренувальному процесі, граю у матчах чемпіонату – це надзвичайно активний режим. Тож з початком міжсезоння, я починаю сумувати за хокейною атмосферою та тренуваннями. Мій організм постійно просить фізичних навантажень (сміється).

- Нещодавно ви брали участь у bottle cap challenge (люди різними способами намагаються відкрити пляшки з водою). Вийшло ефектно. З якого дубля вдалося збити кришечку? Чи подобається вам брати участь у подібних випробуваннях?

- Участь у таких змаганнях  - це завжди прикольно. У наш час - це чудовий спосіб продемонструвати, що ти людина суспільства, яка відкрита для комунікацій та всього нового і модного.

На зйомку було витрачено приблизно 30 хвилин, а щодо кількості повторів – точно не скажу (посміхається). Скоріше за все спроб 150 було. Я розуміла, що це забере досить багато часу, але просто пройти повз цього челенджу не змогла. Я обожнюю створювати контент для особистих сторінок у соціальних мережах.

- Зовсім скоро старт нового сезону. Що очікуєте від нього?

- Я з нетерпінням чекаю його початку. Адже хокей – вже давно не просто захоплення, а частина мого життя. Дуже хочеться, щоб моя команда стала чемпіоном у наступному сезоні і я зроблю все можливе для цього. І звісно ж, як гравець і капітан національної жіночої збірної, хочеться гідно представити Україну на міжнародному рівні.  

Сергій Бабинець: «Я радий повернутися додому!»

Пресслужба Федерації хокею України поспілкувалася з нападником національної збірної Сергієм Бабинцем під час міжсезоння.

- Ви вже почали підготовку до нового сезону чи зараз у відпустці?

- Зараз я знаходжусь у Трускавці зі своєю дружиною Анною. П’ю водичку і потихеньку готуюсь до старту сезону.

- А взагалі який відпочинок любите: активний чи пасивний?

- Я надаю перевагу активному відпочинку. Ми багато ходимо, адже піші прогулянки – це найпростіший вид фізичної активності. Звісно, я не забуваю про зарядку. Хочеться приїхати додому і бути готовим до фізичних навантажень. Крім цього, я ще люблю довгі гірські прогулянки на велосипеді.  Та й взагалі, гори – це моє.

- Ви будете грати за «Дніпро» у наступному сезоні. Що очікуєте від нового сезону? Чи раді ви поверненню додому?

- Я неймовірно радий повернутися додому. «Дніпро» - амбіційний  хокейний клуб і перед його гравцями керівництво та тренери ставлять тільки найвищі завдання. Я буду намагатись допомогти команді їх досягти. 

- У збірної новий тренер – Сергій Вітер. Чи доводилось працювати з ним раніше?

- Я добре знайомий з Сергієм Володимировичем, знаю його ще з сезону 2010-2011 рр. Він тоді був асистентом головного тренера ХК «Донбас». Мені подобається працювати під його керівництвом. Усі завдання, поставлені Сергієм Володимировичем, ми завжди виконували беззаперечно. Я сподіваюсь, що так буде і далі.

- Взимку в Україні відбудеться молодіжний чемпіонат світу. Що б порадили хлопцям?

- Грати на домашній арені – це завжди велика честь та відповідальність. І зараз у хлопців є ще час на підготовку. Нехай вони готуються до цих матчів, як до найголовніших змагань у своєму житті. І тоді все неодмінно вийде. Головне – без травм. І, звісно ж, хочу побажати тільки перемоги. Я буду обов’язково їх підтримувати.