Відбувся перший матч серії плей-офф між "Крижаними Вовками" та "Білим Барсом"

"Крижані Вовки"-"Білий Барс" 2:4(0:1,1:2,1:1)

"Такий хокей нам потрібен"- перефразуючи відомий вислів видатного радянськогоо спортивного коментатора, можна було б охарактеризувати вчорашню гру між "Крижаними Вовками" і "Білим Барсом".

Важко сказати, які слова підібрав тренер господарів на цю гру для своїх підлеглих, але, місцями, складалось враження, що якби всі матчі регулярної першості "вовки" грали настільки ж потужно, сміливо, швидко й емоційно, то могли б претендувати на місця вищі, ніж п'яте.

Взявши на озброєння гасло середньовічних лицарів "Іду на ВИ" кияни з перших же хвилин вирішили грати першим номером, перемістивши вір подій в зону білоцерківців. Перший період матчу пройшов на шалених швидкостях, суперники ні в чому не хотіли поступатися один одному. Атака за атакою на одні і інші ворота, гра, майже без середини поля- такий перебіг подій не давав нудьгувати глядачам на стадіоні й біля екранів телевізорів. Боротьба йшла на кожному клаптику льодового майданчику, було помітне відчуття обох команд будь-що першими закинути шайбу. У складі "вовків" виділявся Маландін, який отримуючи шайбу накручував по декілька чужих й своїх гравців, демонструючи, інколи, настільки філігранну техніку володіння шайбою, що ані суперники, ані партнери по команді не розуміли- чого від нього очікувати наступної миті. У гостей помітним був капітан команди Владислав Куцевич, який виконував громадний обсяг роботи на ковзанці, намагаючись бути максимально корисним і в нападі, і під час захисту власних воріт. Але, найвищої оцінки в першому періоді в складі жовто-чорних, без сумнівів, заслужив їх воротар Кирило Кучер, який, мабуть, вирішив спростувати відому фразу, що воротар- це половина команди. У випадку голкіпера білоцерківців цей відсоток доходив, певне, до 66, а часом, й 75%. Кирил ловив й відбивав все, що летіло у ствір воріт й своєю міцною, як скеля, грою, надихнув партнерів по команді на більш ефектну й ефективну гру в нападі. Чергове вилучення у господарів стало для них фатальним- Сергій Бабінець на передостанній хвилині першого періоду відкрив рахунок в цій зустрічі.

На початку другої 20-ти хвилинки, господарі ще більше взвинтили темп гри, розуміючи, що тільки швидкість й постійний тиск на захисні редути обласних хокеїстів можуть примусити останніх помилятися й, відповідно, у "вовків" буде шанс вирівняти рахунок. Але "барси" продовжували відчайдушно захищатися, не забуваючи шукати свого щастя біля воріт суперників. На 29-й і 35-й хвилинах Качан й Морозов довели рахунок до великого, закинувши дві, можливо, не логічні, але важливі шайби. К екватору гри стало помітно, що столичні хокеїсти "підсіли" фізично, й темп гри впав. "Білий Барс", теж, вирішив, не зловживати, діючи "згідно рахунку", зосередевшись на збереженні своїх воріт у недоторканності. Але 45-а хвилина знову додала емоцій й драйву цьому двобою. Після тривалого відеоперегляди головний суддя матчу Максим Урда все ж зарахував взяття воріт гостей, чим відкрив у господарів "друге дихання". Усвідомлюючи, що іншого шансу не буде, "Крижані Вовки" всією командою пішли вперед й мали декілька чудових нагод для того, щоб переломити хід зустрічі, але гості продовжували захищатись й чисельністю й вмінням. Другий період закінчився перемогою гостей 3:0

В третьому відрізку "вовки" за інерцією намагались тиснути на ворота "барсів", але низька реалізація чисельної більшості не дозволила киянам зачипитися, бодай, за нічію  в основний час гри. Суперники обмінялись закинутими шайбами- на влучний постріл Романа Благого від синьої лінії, господарі відповіли шайбою Алдамжарова, яка  стала останньою в цьому яскравому і захоплюючому двобої. Після гри Костянтин Буценко не стрибав від радощів, а Руслан Борисенко не виглядав особливо розчарованим. Обидва тренери - вже подумки у Білій Церкві, де в одному, або, за потреби, двох матчах має визначитися доля переможця цієї пари плей-офф.

Наступна гра- о 13-00, в суботу, 14 березня